Рішення

від 24.12.2024 по справі 369/13169/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13169/24

Провадження № 2/369/6999/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря судових засідань Соловюк В.І.,

представника позивачів - адвоката Денисенко Є.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У серпні 2024 року позивач звернулися до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 . У встановлений строк він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,165 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 12.10.2005 року Вишневою міською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2-2759, з урахуванням 1/2 частки спадщини, від якої відмовилася на користь ОСОБА_1 дружина померлого - ОСОБА_3 , але право власності ОСОБА_2 на вказану вище земельну ділянку не було зареєстровано у відповідних органах згідно норм діючого Законодавства України.

У зв`язки з чим, 01 липня 2014 року державним нотаріусом винесено постанову №2012/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, мотивуючи тим, що спадкоємцем не надано належним чином оформлений правоустановчий документ на земельну ділянку, яка перебувала у власності ОСОБА_2 , земельна ділянка не зареєстрована у відповідних органах згідно норм діючого Законодавства України. У зв`язку з цим, змушений звернутися до суду із вказаним позовом для захисту свого права.

Просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,165 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3222484001:01:011:0086.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, витребувано з Боярської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 №286/2014 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду 08 листопада 2024 року нотаріусом Боярської державної нотаріальної контори було надано належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 №286/2014, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання не з`явився представник позивача - адвокат Денисенко Є.В., подав через канцелярію суду заяву в якій, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 № 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, ОСОБА_2 .

18.06.2014 року позивач подав заяву про прийняття спадщини до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори , N? 796

Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа N? 286/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 після померлого ОСОБА_2 Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою на ім?я ОСОБА_1 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на рухоме та нерухоме майно померлого.

За ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК Українивін не заявив відмову від неї.

Ст. 1269ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. У першу чергу спадкують діти, батьки та дружина спадкодавця.

У відповідності до встановленої законом черговості у першу чергу спадкують діти спадкодавця, той з подружжя, хто пережив його, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.

В своїй заяві до нотаріальної контори гр. ОСОБА_1 також просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,165 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 12.10.2005 року Вишневою міською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2-2759, з урахуванням 1/2 частки спадщини, від якої відмовилася на користь ОСОБА_1 дружина померлого - ОСОБА_3 , але право власності ОСОБА_2 на вказану вище земельну ділянку не було зареєстровано у відповідних органах згідно норм діючого Законодавства України.

01 липня 2014 року державним нотаріусом винесено постанову №2012/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, мотивуючи тим, що спадкоємцем не надано належним чином оформлений правоустановчий документ на земельну ділянку, яка перебувала у власності ОСОБА_2 , земельна ділянка не зареєстрована у відповідних органах згідно норм діючого Законодавства України.

Указані обставини стали підставою для звернення з цим позовом за захистом порушених прав та інтересів ОСОБА_1 .

З матеріалів спадкової справи №286/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що до Боярської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись син померлого ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 .

18.06.2014 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори від імені дружини померлого - ОСОБА_3 надійшла заява N? 797 про відмову від прийняття спадщини, що залишилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 . Також ОСОБА_3 відмовилася від виділення 1/2 частки та одержання свідоцтва про право власності на будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке значиться за ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, оскільки інших спадкоємців судом встановлено, суд приходить до висновку, що спадкоємицею до майна померлого до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , є його син ОСОБА_1 .

Ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 40 ЗК України передбачає, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (частина перша статті 116 ЗК України).

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Встановлено, що ОСОБА_2 отримав спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав, але у встановленому законом порядку не зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,165 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3222484001:01:011:0086., у суду є підстави визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на вказану земельну ділянку.

На підставі статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ЗК України визначав, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

У випадку, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку.

Відповідно до частини першої, пункту «г» частини третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивачи, тобто особи, які подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20). Предметом у цій справі є також визнання права на спадкування, та обраний позивачами спосіб захисту є ефективним, оскільки надасть можливість у подальшому зареєструвати право власності на земельну ділянку.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання права власності - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,165 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3222484001:01:011:0086 - в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 грудня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ