Рішення

від 19.12.2024 по справі 538/2166/24

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/2166/24

Провадження № 2/538/972/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Цімботи Л.Г., з участю секретаря судового засідання Петрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стефанович Ірина Валеріївна до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції"</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Стефанович І.В. звернулась до суду з позовом до ТОВ "Українські фінансові операції" і просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №25138 від 29.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» загальної заборгованості в розмірі 26 814,00 грн., в тому числі заборгованості по тілу кредиту в сумі 3 600,29 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 2462,40 грн., заборгованість за нарахованою пенею в сумі 19821,60 грн., плати за вчинення виконавчого напису та здійснити розподіл судових витрат. В обгрунтування позову зазначила, що у листопаді 2023 року позивачу стало відомо, що приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. постановою від 13.10.2021 року на виконання Виконавчого напису №25138 від 29.04.2021р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на її банківських рахунках. Позивач встановила, що за вказаним виконавчим написом з неї підлягає стягненню 26814,00 гривень. На той час за заявою позивача тривало досудове розслідування, внесене до ЄРДР за № 12019170230000520 від 15.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження було встановлено, що невідома особа заволоділа шляхом зловживання довірою через мережу Інтернет грошовими коштами позивача, оформила від її імені кредити в інтернет-банках на загальну суму 29600,00 гривень. Через невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_1 та у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, назване кримінальне провадження було закрито на підставі ухвали Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.03.2024. Не будучи юридично освіченою, позивач вважала, що встановлені в кримінальному провадженні обставини та ухвала Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.03.2024 будуть підставою для закриття виконавчого провадження 66025747. Позивач не вживала додаткових заходів для врегулювання ситуації. Вважають, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. допущені ряд порушень законодавства, що призводить до порушення прав позивача. Виконавче провадження 66025747 станом на дату звернення з даним позовом триває, виконавцем вживаються заходи із стягнення з позивача так званої заборгованості. Позивач стверджує, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив оскаржуваний напис всупереч вимогам чинного законодавства, а саме за відсутності належних документів, що підтверджували б безспірність заборгованості позивача перед стягувачем за кредитним договором. Отже, на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису в розпорядженні нотаріуса не було усіх необхідних документів та відомостей, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а тому, на думку позивача, нотаріус не мала передбачених законом підстав для їх вчинення.

Ухвалою суду від 01.11.2024 провадження у вказаній справі відкрито та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 01.11.2024 зупинено стягнення у виконавчому провадженні №66025747 з виконання виконавчого напису №25138, що вчинений 29.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості у сумі 26 814,00 гривень, до набрання рішенням у справі законної сили.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, представник позивача надала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином, 06.11.2024 надіслав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить зменшити розмір витрат до 3000,00 грн.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 29.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 25138 про стягненняз ОСОБА_1 на користьТОВ «Українськіфінансові операції»загальної заборгованостів розмірі26814,00грн.,в томучислі заборгованостіпо тілукредиту всумі 3600,29грн.,заборгованості занарахованими танесплаченими процентамив сумі2462,40грн.,заборгованість занарахованою пенеюв сумі19821,60грн.,плати завчинення виконавчогонапису (а.с. 7).

На підставі виконавчого напису № 25138 виданого 29.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. 08.07.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66025747 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «Українськіфінансові операції»загальної заборгованостів розмірі26814,00грн.,в томучислі заборгованостіпо тілукредиту всумі 3600,29грн.,заборгованості занарахованими танесплаченими процентамив сумі2462,40грн.,заборгованість занарахованою пенеюв сумі19821,60грн.,плати завчинення виконавчогонапису (а.с. 10).

З досліджених вище письмових матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який підлягає вирішенню на підставі таких норм Закону України «Про нотаріат» та ЦК України.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів

присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до положень цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Отже, дії нотаріуса щодо посвідчення права стягувача на стягнення з боржника грошових сум не пов`язані зі встановленням прав або обов`язків учасників правовідносин, тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також має бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня

2017 року у справі № 6-887цс17.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факту отримання позивачем повідомлення про наявність такої заборгованості, і взагалі про наявність такої заборгованості саме перед відповідачем, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Також відсутні і належні докази, які підтверджуть, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису було передано належне підтвердження заборгованості.

За таких обставин, дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та може бути задоволений.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволений, позивач від сплати судового збору звільнена, а тому з відповідача на користь держави потрібно стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Представник позивача в позовній заяві вказала про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до яких відноситься: усна консультація щодо порядку скасування виконавчого напису в судовому порядку; підготовка та направлення адвокатського запиту нотаріусу; підготовка та направлення адвокатського запиту приватному виконавцю; підготовка та направлення позовної заяви до суду; супровід судової справи 13000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчували факт того, що

позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу (договір про надання правової допомоги,

докази сплати гонорару адвоката та ін.).

Оскільки відсутні належні, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні їх стягнення необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.10,12,13,18,81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ,від іменіякої дієадвокат СтефановичІрина Валеріївнадо Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Українськіфінансові операції",треті особи:приватний нотаріусКиївського міського нотаріальногоокругу ОстапенкоЄвген Михайлович,приватний виконавецьвиконавчого округуПолтавської областіСкрипник ВолодимирЛеонідович провизнання виконавчогонапису таким,що непідлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №25138 від 29.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» загальної заборгованості в розмірі 26 814,00 грн., в тому числі заборгованості по тілу кредиту в сумі 3 600,29 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 2462,40 грн., заборгованість за нарахованою пенею в сумі 19821,60 грн., плати за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції"</a> (ЄДРПОУ 40966896) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2024 року.

Суддя Лохвицького

районного суду Людмила ЦІМБОТА