Ухвала

від 26.12.2024 по справі 754/18091/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2-о/754/652/24

Справа № 754/18091/24

У Х В А Л А

Іменем України

26 грудня 2024 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О., вивчивши письмові матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва суду із заявою про встановлення факту смерті.

Вивчивши письмові матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 ЦПК України).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

При залишенні заяви без руху, суддя застосовує аналогію закону, так як главами 1 та 2 розділу IV ЦПК України прямо не врегульовано дії судді при подачі до суду заяви, яка не відповідає вимогам ЦПК.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Як роз`яснено в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, судам слід мати на увазі, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись у порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, за участю заявників і заінтересованих осіб.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, роз`яснено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Проте, всупереч ч. 4 ст. 294, п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у заяві про встановлення факту смерті особи заявником не вказано відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи.

В порушення ч.3 ст.175 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, не зазначено щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, всупереч п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України письмові матеріали справи вказаного повідомлення не містять.

Всупереч положення ст. 95 ЦПК України до заяви долучені копії документів, які не завірені належним чином.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження та відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 ЦПК України з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

В разі відкриття провадження по справі, враховуючи необхідність при розгляді даної категорії справ, а саме про встановлення факту смерті, суд буде вважати необхідним витребувати оригінали документів, які долучені до заяви.

Відповідно до вимог ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання заявником витребуваних судом документів - заява про встановлення факту смерті буде залишена без розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Залишення заяви без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.

Вище викладене дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.94, 175, 177, 185, 294, 315, 317, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.О.Сенюта