Рішення

від 19.12.2024 по справі 755/6196/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/6196/24

Провадження №: 2/755/4387/24

"19" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Гончарука В.П.

за участі секретарів - Гриценко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» третя особа Первинна профспілкова організація КП ШЕУ Солом`янського району м.Києва про визнання незаконних та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» в якому просить суд:

Визнати незаконним та скасувати наказ від 6.03.2024 р. №46-п «Про звільнення з роботи Юрія Благовещенського» та від 4 березня 2024 р. №54/1 «Про порушення трудової дисципліни», що видані в.о. начальника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» В.Гуземою.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з виробничих питань у Комунальному підприємстві «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» з 6 березня 2024 р.

Стягнути з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення - 6 березня 2024 р. по день пред`явлення позову , що становить 34 318, 37 грн.

Стягнути з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 30000 грн. моральної шкоди.

Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що у межах кримінального провадження слідчим СУ ГУНП у м.Києві Р. Греко вручено позивачу дві повістки датовані 26.02.2024, за якими відповідно до вимог ст.ст. 111,112,133,135 КПК України позивачу необхідно було з`явитись 29.02.2024 р. в період з 09 год. 30 хв. по 17 год. та 01.03.2024 р. о 10 год. 00 хв. для виконання вимог ст.290 КПК України, а саме ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42023100000000541 від 31.10.2023 р. та речовими доказами до слідчого СУ ГУНП у м.Києві Грек Р.Г. у слідче управління Головного управління Національної поліції у м.Києві за адресою: вул. Антоновича, 114, м.Києва.

Вказані обставини підтверджуються копіями відповідних повісток на ім`я позивача.

Позивач з`явився до слідчого за вказаною у повістці адресою та ознайомлювався з матеріалами зазначеного кримінального провадження в присутності свого захисника Брящея Р.І. - 29.02.2024 р. з 09 год. 30 хв. по 17 год. 00 хв. та 01.03.2024 р. з 10 год. 00 хв. по 17 год. 15 хв. При цьому, з усіма матеріалами кримінального провадження Позивач завершив ознайомитись лише 22.03.2024 р. Вказані обставини підтверджуються копією протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування від 20.02.2024 р.

Позивач надав Відповідачу усні пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці 29.02.2024 р. та 01.03.2024 р., а також дві повістки датовані 26.02.2024 р. про виклик його до слідчого на 29.02.2024 р. в період з 09 год. 30 хв. по 17 год. 00 хв. та 01.03.2024 р. о 10 год. 00 хв. для виконання вимог ст.290 КПК України.

Але 04.03.2024 в. о. начальника Комунального підприємства «Шляхово- експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м.Києва» В. Гуземою видано наказ №54 «Про надання пояснення про причини відсутності на робочому місці», за яким позивачу наказано надати у строк до 12:00 год. 04.03.2024 р. пояснення стосовно відсутності на робочому місці без поважної причини 29.02.2024 та протягом робочого дня без врахування часу перебування у слідчому управлінні ГУНП у м.Києві.

Зі змісту наказу вбачається, що було виявлено відсутність позивача на робочому місці 29.02.2024 р. та 01.03.2024 р., згідно наданої повістки про виклик від 26.02.2024 р. слідчого СУ ГУНП у м.Києві Позивач викликався 01.03.2024 р. на 10:00, згідно отриманої інформації від слідчого СУ ГУНП у м.Києві Р.Греку позивач був присутній 29.02.2024р.та 01.03.2024 р. на ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, 01.03.2024 р. приблизно 3 години.

На виконання зазначеного вище наказу 04.03.2024 Позивач надав письмові пояснення відсутності на роботі з 29.02.2024 р. у зв`язку із участю у слідчих діях у кримінальному провадженні №42023100000000541, зазначив про надання підтверджувальних документів завтра. Вказана обставина підтверджується копією пояснювальної записки.

В той же день - 04.03.2024 р. в.о.начальника Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м.Києва» В.Гуземою видано наказ №54/1 «Про порушення трудової дисципліни», за яким Позивача позбавлено преміальної винагороди за березень місяць 2024 року на 100%, день 01.03.2024 для нього вважати прогулом.

Підставами наказу зазначено: доповідна записка ОСОБА_2 , пояснювальна записка позивача, акт від 01.03.2024 р. Зі змісту наказу вбачається, що згідно доповідної записки провідного інженера з підготовки кадрів ОСОБА_2 та Акту від 01.03.2024 року позивач 01.03.2024 був відсутній на роботі, про причини своєї відсутності не попередив ні начальника підприємства, ні відділ кадрів, чим скоїв прогул без поважної причини (відсутність працівника на роботі понад три години протягом робочого дня). Позивачу наказ для ознайомлення наданий 06.03.2024 р.

Відповідно до наказу від 04.03.2024 №54 «Про надання пояснення про причини відсутності на робочому місці» від Позивача вимагалось надати пояснення щодо його відсутності на робочому місці саме за робочий день 29.02.2024. Щодо надання письмових пояснень про відсутність позивача на робочому місці 01.03.2024 у наказі від 4.03.2024 №54 не йшлось.

Всупереч цьому, наказом від 04.03.2024 №54/1 «Про порушення трудової дисципліни» визнано прогулом 01.03.2024. Крім того, у наказі 04.03.2024 №54/1 «Про порушення трудової дисципліни» відсутні мотиви чому відповідач не взяв до уваги надані позивачем пояснення (усні та письмові) щодо відсутності його на робочому місці.

06.03.2024 в. о. начальника Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м.Києва» В.Гуземою видано наказ №46-п «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 » за яким позивача звільнено з роботи 06 березня 2024 року за прогули, п.4 ст.40 КЗпП України із виплатою грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки та вирахуванням з позивача повної вартості за навчання з охорони праці та навчання у вищому закладі. Підставою цього наказу став протокол засідання ПК №9 від 06.03.2024.

Як вбачається із протоколу засідання профспілкового комітету КП ШЕУ «Солом`янського району №9» від 06.03.2024 р, 06.03.2024 р. відбулось засідання профспілкового комітету Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м.Києва», на якому слухали подання начальника ШЕУ щодо звільнення з роботи позивача за прогули п.4 ст.40 КЗпП України.

Подання начальника ШЕУ щодо звільнення з роботи позивача за прогули п.4 ст.40 КЗпП України було винесено на голосування та погоджено більшістю голосів присутніх на засіданні .

Про те, що він звільнений з роботи позивач дізнався 06.03.2024, коли йому вручили для ознайомлення оскаржуваний наказ. Одночасно з Наказом №46-п позивачу надані для ознайомлення копії документів, що як виявилось, також були винесені відповідачем - наказу від 04.03.2024 №54/1 «Про порушення трудової дисципліни» та протоколу засідання профспілкового комітету КП ШЕУ Солом`янського району №9 від 06.03.2024. Зазначений протокол засідання профспілкового комітету Позивач відмовився підписувати, оскільки відображені в ньому дані не відповідають дійсності.

Позивач переконаний, що ситуація із його звільненням має місце через упереджене ставлення відповідача до позивача, у зв`язку із досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42023100000000541 від 31.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.368 КК України, в якому Позивач має статус підозрюваного.

Відповідач був зацікавлений у звільненні позивача з роботи у найкоротші строки, проігнорував пояснення позивача про те, що 29.02.2024 з 09 год. 30 хв. по 17 год. 00 хв. він був у слідчого за його викликом, незважаючи на те, що для підтвердження своїх пояснень позивач надав повістку слідчого та запевнив, що надасть додаткові докази, а відповідач отримав безпосередньо від слідчого підтвердження цієї інформації.

Відповідач не взяв до уваги також пояснення Позивача про перебування у слідчого 01.03.2024 з 10 год. 00 хв. протягом робочого дня, незважаючи на те, що зазначена обставина підтверджується повісткою слідчого, а позивач запевнив що надасть додаткові докази. Поряд з цим необхідно зауважити, що письмові пояснення від позивача щодо відсутності його на робочому місці 01.03.2024 р.не вимагались згідно наказу від 04.03.2024 №54, через що позивач був переконаний, що відповідач взяв до уваги його усні пояснення з цього питання.

Підстава звільнення в оскаржуваному наказі - «за прогули, п.4 ст.40 КЗпП України» позивачу не зрозуміла навіть з урахуванням наявності посилання в оскаржуваному наказі на протокол засідання профспілкового комітету. Така підстава звільнення передбачає, що мали місце два і більше прогули. Однак, ні в оскаржуваному наказі, ні в протоколі ПК №9 від 06.03.2024 р. чітко не вказано в які дні та протягом скількох годин робочого часу позивач був відсутній на робочому місці та якими документами конкретно це встановлено.

Позивач вважає протиправним визнання 01.03.2024 р. прогулом та звільнення його за прогули, оскільки 29.02.2024 р. та 01.03.2024 р. був відсутній на робочому місці з поважних причин, звільнення здійснено з істотними порушенням визначеного законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити з обставин викладених в позовній заяві, наголошуючи на тому, що зі сторони позивача не було допущено порушень трудової дисципліни, та його відсутність на робочому місці було з поважних причин, так - як 29.02.2024 р. та 01.03.2024 р. позивач перебував у слідчого за його викликом, про що достовірно знав працедавець та в своє підтвердження позивач надав відповідну повістку про виклик до слідчих органів.

Крім того позивача за надумане порушення відповідачем, а саме за прогул 1.03.2024 р. було двічі піддано дисциплінарному стягнення, а саме позбавлено преміювання та звільнення, обгрунтовуючи свою позицію посиланням на практику ВС, а також на вимоги трудового законодавства.

Представник відповідача в судове засідання надав свій відзив в якому заперечував щодо задоволення позову, обгрунтовуючи свою позицію посиланням на те, що позивачем не обгрунтовано свою відсутність на робочому місці 1 березня 2024 р. з 8 год. до 10 год., так -як позивач викликався до слідчого на 10 год. та після ознайомлення з матеріалами справи до 14 год. позивач так і не з`явився на своєму робочому місці та був відсутній з 14 до 17 год. до закінчення кінця робочого дня, в зв`язку з чим позивач 1 березня 2024 р. в сукупності був відсутній на робочому місці близько 5 год., в зв`язку з чим у відповідності до вимог ч.4 ст. 40 КЗпП України це вважається прогулом без поважних причин.

Також представником позивача спростовуються обставини, що у відповідача було упереджене ставлення до позивача та позивача було звільнено за дисциплінарний проступок (прогул) який було вчинено саме 1 березня 2024 р. а не за 29 лютого 2024 р. як того вважає позивач, крім того звільнення позивача було узгоджено з профспілковою організацією.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав обставини, що викладені у відзиві.

Представник третьої особи заперечував щодо задоволення позовних вимог, підтримавши обставини, на які посилався представник відповідача.

Суд заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КЗпП України, право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 " Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Як слідує з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника з виробничих питань КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м.Києва»

Відповідно до наданих до суду матеріалів позивач ОСОБА_1 проходить по кримінальному провадженню №42023100000000541 та має статус підозрюваного .

26 лютого 2024 р. позивачу ОСОБА_1 була вручена повістка про виклик його до слідчих органів для ознайомлення з матеріалами справи, а саме 29.02.2024 р. з 9 год.30 хв. по 17 год. та 1 березня 2024 р. з 10 год. для виконання вимог ст. 290 КПК України .

Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування вбачається, що позивач ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження 29 лютого 2024 р. з 9 год.30 хв. до 17 год.30 хв. 2024 р., 1 березня 2024 р. з 10 год. по 17 год. 15 хв.

В той же час , як слідує з даного протоколу, що позивач ОСОБА_1 знайомився з матеріалами справи 20 лютого 2024 р. ( а.с.22-26).

Наказом №54/1 від 4 березня 2024 р. «Про порушення трудової дисципліни», що виданий в.о. начальника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» В.Гуземою було позбавлено ОСОБА_1 преміальної винагороди за березень місяць 2024 р. на 100%; день 1.03.2024 р. вважати прогулом.

Наказом №46-п від 6 березня 2024 р. «Про звільнення з роботи ОСОБА_4 » виданого в.о. начальника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» В.Гуземою позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, а саме за прогули.

Також 6 березня 2024 р. було засідання профспілкового комітету КП ШЕУ Солом`янського району за результатами якого було складено протокол №9 на якому розглядалося питання «Про розгляд подання начальника ШЕУ щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогули п.4 ст.40 КЗпП України».

В даному протоколі вказано, що позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин 29 лютого 2024 р . та 1 березня 2024 р. та на даному засіданні була надана згода на звільнення позивача з займаної посади.

Крім того відповідно д о наказу №54, від 4 березня 2024 р. «Про надання пояснення відсутності на робочому місці» виданого в.о. начальника В.Гуземою позивача було зобов`язано надати пояснення стосовно відсутності на робочому місці без поважних причин 29 березня 2024 р. протягом робочого дня без врахування часу перебування у СУ ГУНП України в м.Києві.

19 серпня 2024 р. в.о. начальника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м.Києва» було видано наказ №160/1 «Про проведення службового розслідування» підставою якого стало не надання на візування та ознайомлення наказ від 8 березня 2024 р. №58/1 «Про відміну дії наказу» від 4 березня 2024 р. №54/1 та під час судового розгляду до суду було надано наказ №58 /1 « Про відміну дії наказу», відповідно до якого було відмінено з 8 березня 2024 р. дію наказу від 4 березня 2024 р. №54/1 «Про порушення трудової дисципліни», хоча як слідує з матеріалів справи, що позивача було звільнено з займаною посади 6 березня 2024 р. та доказів того, що позивачу було надано компенсацію за позбавлену його наказом №54/1 преміювання.

На підставі викладеного суд не бере до уваги наказ від 8 березня 2024 р. №58/1 «Про відміну дії наказу», так -як вказаний наказ було складено вже після звільнення позивача з займаної посади та на час звернення до суду позивачем з даним позовом вказаний наказ №58/1 був відсутній.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

П.4 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №489/1609/17, від 20.10.2020 у справі №676/2489/19, від 15.09.2021 у справі №657/1667/19).

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №235/2284/17, від 10.05.2023 у справі №761/23538/20, від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20).

Згідно із ч.7 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Відповідно до ч.І ст.133 КПК України слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.139 КПК України якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі, зокрема, від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.

Як убачається з матеріалів справи, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази поважності його відсутності на робочому місці 29 лютого 2024 р. та 1 березня 2024 р.

А саме перебуванням його в слідчих органах, що в тому числі що й підтверджується протоколом проведення слідчої дії ( ознайомлення з матеріалами кримінального провадження).

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, оспорювані накази від 6.03.2024 р. №46-п «Про звільнення з роботи Юрія Благовещенського» та від 4 березня 2024 р. №54/1 «Про порушення трудової дисципліни», що видані в.о. начальника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» В.Гуземою були винесені з порушенням вимог чинного трудового законодавства та без проведення належної службової перевірки.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частинами 2, 3, 8 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України " Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Порядок та строки виплати заробітної плати визначені в ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713 (далі - Інструкція N 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції N 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу є іншим видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки про розрахунок середньої заробітної плати позивач за жовтень 2023 р. нараховано 39484 грн. за листопад 2023 р. нараховано 32977,09 грн. до моменту відсторонення позивача від займаної посади ., тобто середньомісячна заробітна плата складає 36230,55 грн., в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, на день постановлення рішення в розмірі 326074 грн. 95 коп.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

З врахуванням всіх фактичних обставин справи суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 тис. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Згідно із ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку. Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з обставинами справи.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє правове обґрунтування в ході судового розгляду та підлягають частковоу задоволенню, а саме в частині скасування наказу №46-п «Про звільнення з роботи Юрія Благовещенського», в стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та частковому стягненню моральної шкоди.

Керуючись ст.39, 40, 117,139, 147 ,149, 247, 237-1 КЗпП України, Постановою №9, від 6 листопада 1992 року ПВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст.23 ЦК України, ст.ст.76,-82 141, 209, 258, 259, 264-268, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва»( м.Київ, вул. Народного Ополчення, буд.16 ЄДРПОУ 31806946) третя особа Первинна профспілкова організація КП ШЕУ Солом`янського району м.Києва »( м.Київ, вул. Народного Ополчення, буд.16) про визнання незаконних та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ від 6.03.2024 р. №46-п «Про звільнення з роботи ОСОБА_4 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з виробничих питань у Комунальному підприємстві «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва»

Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 326074 грн. 95 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району міста Києва» на користь державного бюджету України 3260,74 грн. Витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 19.12.2024 р.

Суддя: