Рішення

від 25.12.2024 по справі 756/12731/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25.12.2024 Справа № 756/12731/24

Справа № 756/12731/24

Провадження № 2/756/5536/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»), в особі свого представника Романенка М.Е., звернулося до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.03.2021 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 10003437246, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у сумі 8 700,00 грн., строком на 30 днів з можливістю пролонгації.

ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого у останньої станом на 01.10.2021 утворилась заборгованість за кредитним Договором про надання споживчого кредиту № 10003437246 від 25.03.2021 у сумі 33 286,02 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 700,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 24 586,02 грн.

05.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 556/ФК-22, у відповідності до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 10003437246 від 25.03.2021, укладеним з ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 10003437246 від 25.03.2021, укладеного між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , у сумі 33 286,02 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 18.10.2024 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.

Станом на 25.12.2024 відзив на позов до суду не надійшов, у зв`язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних у ній документів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судом встановлено, що 25.03.2021 року між ТОВ ФК «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 10003437246 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у сумі 8 700,00 грн., строком на 30 днів з можливістю пролонгації (п. 1.3), орієнтовна реальна річна процентна ставка по якому становить 416,10 % річних (п. 1.6).

З інформаційної довідки № 62/6525/12 від 14.12.2022 вбачається, що ТОВ «Платежі Онлайн» як оператором послуг платіжної інфраструктури через платіжний сервіс «Platon» була проведена транзакція № 31665-56064-01603, якою грошові кошти у сумі 8 700,00 грн. були перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ідея Банк».

24.04.2021 сторони уклали Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання споживчого кредиту № 10003437246, якою п. 1.2 викладений у новій редакції, відповідно до якої строк надання кредиту продовжено до 08.05.2021, при цьому передбачено, що договір діє до повного його виконання позичальником своїх зобов`язань.

08.05.2021 сторони уклали Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання споживчого кредиту № 10003437246.

24.05.2021 сторони уклали Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання споживчого кредиту № 10003437246, якою п. 1.2 викладений у новій редакції, відповідно до якого строк надання кредиту продовжено до 06.06.2021, при цьому передбачено, що договір діє до повного його виконання позичальником своїх зобов`язань.

18.06.2021 між ТОВ ФК «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання споживчого кредиту № 10003437246, якою п. 1.2 викладений у новій редакції, відповідно до якого строк надання кредиту продовжено до 02.07.2021, при цьому передбачено, що договір діє до повного його виконання позичальником своїх зобов`язань.

05.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 556/ФК-22, у відповідності до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Згідно з п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту сум фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги (Додаток № 1) до Договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 10003437246 від 25.03.2021 у сумі 33 286,02 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 700,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 24 586,02 грн.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України)

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Слід також зазначити, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам закону, умови договору позивачем виконані, грошові кошти відповідачу перераховані на банківську карту, номер якої наданий відповідачем.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого у останньої станом на 01.10.2021 утворилась заборгованість за кредитним Договором про надання споживчого кредиту № 10003437246 від 25.03.2021 у сумі 33 286,02 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 700,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 24 586,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договорів факторингу, укладеному з первісним кредитором.

Вказаний договір факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що пред`явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред`явлення до нього позову.

30.10.2023 на адресу реєстрації відповідача була направлена Досудова вимога № 3078411229-АВ з пропозицією погасити наявну заборгованість. Разом з тим, вказана вимога залишена відповідачем без належного реагування.

З розрахунку заборгованості, наданої позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 33 286,02 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 700,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом, нарахованими за період з 25.03.2021 по 01.10.2021 у сумі 24 586,02 грн.

Проте суд не може погодитися із порядком та вказаним розміром їх нарахування, з огляду на наступне.

Умовами Договору про надання споживчого кредиту № 10003437246, укладеного між між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , сторонами погоджено строк користування кредитом 30 днів.

При цьому, між сторонами укладено декілька додаткових угод, останній раз 18.06.2021, якою строк надання кредиту продовжено до 02.07.2021.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

З огляду на розрахунок заборгованості, нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії Договору про надання споживчого кредиту № 10003437246 від 25.03.2021, з урахуванням положень Додаткової угоди від 18.06.2021, якою строк надання кредиту продовжено до 02.07.2021, є неприйнятним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору, тобто після 02.07.2021, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 10003437246 від 25.03.2021, укладеним між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , у розмірі 21 924,60 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 700,00 грн.; заборгованості по відсотках за користування кредитом, нарахованими за період з 25.03.2021 по 02.07.2021 у сумі 13 224,60 грн.

За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 595,63 грн.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Із матеріалів справи убачається, що 01.04.2024 між позивачем та адвокатом Білецьким М.Е. укладено договір про надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копія договору № 42649746 від 01.04.2024 про надання правової правової допомоги; копія Додаткової угоди № 10003437246 до даного договору, акт про підтвердження факту надання (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 16.09.2024; копія детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНАС» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно якого позивачу під час розгляду вказаної справи було надано послуг на загальну суму 6 000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, відповідно до вимог ст.ст. 137 та 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 952,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 10003437246 від 25.03.2021 у сумі 21 924 (двадцять одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири) гривні 60 копійок; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 595 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 63 копійки; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 952 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 20 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ - 42649746, місцезнаходження: 04112 м. Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ - 40284315, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7, приміщ. 28.

Суддя О.О. Тиха