Ухвала

від 20.12.2024 по справі 756/16044/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/16044/24

№ 1-кс/756/2908/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року місто Київ

Слідча суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва про накладення арешту на майно,подане у кримінальному провадженні№ 12024100050003675від 23.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

До Оболонського районного суду міста Києва надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження на:

- квартиру АДРЕСА_1 , яка відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ТОВ «СОПАН», код ЄДРПОУ 44834929.

Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2024 за № 12024100050003675, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

У ході досудового розслідування було одержано відомості про протиправне заволодіння вказаними квартирами, у зв`язку з чим прокурор просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику втрати, знищення, використання, перетворення зазначеного майна.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглянуте без повідомлення власника майна з огляду на необхідність забезпечення арешту майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1 п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:

-збереження речових доказів;

-спеціальної конфіскації;

-конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

-відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):

-правову підставу для арешту майна;

-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

-наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:

-можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);

-можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);

-розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).

Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):

-необхідність такого арешту;

-наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:

-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

-може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Прокурор зазначив, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024100050003675 від 23.11.2024за попередньою кваліфікацією ч. 5 ст. 190 КК України, встановлено, що за попередньою змовою, група осіб, в яку увійшли ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інші особи, шляхом обману, відповідно до розділених ролей, умисно, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих спонукань, заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , вчинивши шахрайство в особливо великих розмірах.

Так, вказана квартира на праві приватної власності належала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка звернулась до Оболонського районного суду у м. Києві з необхідними документами для приватизації вищезазначеної квартири. В подальшому помічниця юриста повідомила, що судове засідання не призначено, оскільки відносно квартири №7 було вчинено правочини.

З метою встановлення достовірності інформації потерпіла разом із чоловіком, ОСОБА_6 . подали до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 заяву № 63920271 щодо отримання Інформації з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З отриманої Інформації з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від реєстратора: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру за сторонніми фізичними особами, зокрема: було внесено запис про право власності за N? 55881173 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2971825480000, на ім?я ОСОБА_4 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74143901 від 16.07.2024, прийнятого, в свою чергу, на підставі підроблених, а можливо, взагалі не існуючих документів, а саме:

- інвестиційного договору, серія та номер: 096363, виданий 29.10.2005, видавник: ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»;

- додаткової угоди N?1 до договору N?096363, серія та номер: 1, виданий 29.11.2005, видавник: ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»;

- технічного паспорту, серія та номер: ТIО1:1935-6834-3294-0774, виданий 14.07.2024, видавник: ЄДЕССБ;

- довідки про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: б/н, виданий 03.02.2022, видавник: ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»;

- акту приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 04.03.2006, видавник: ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»; документ від підприємства бюро технічної інвентаризації, що містить відомості про зареєстроване право власності на паперовому носії інформації до 01.01.2013, серія та номер: КВ-2024 N? 25793, виданий 16.07.2024, видавник: КП КМР "КМ БТІ".

17.07.2024 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було Внесено запис про право власності за N? 55897295 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , на ім?я ОСОБА_9 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74162722 від 17.07.2024, прийнятого, в свою чергу, на підставі не виключено, що також підробленого або взагалі не існуючого договору купівлі-продажу серія та номер: 417, виданий 17.07.2024, видавник: ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київському міському нотаріального округу.

24 вересня 2024 року було внесено запис про право власності за N? 56804459 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , на ім?я ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОПАН", код ЄДРПОУ: 44834929, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75200422 від 24.09.2024, прийнятого, в свою чергу, на підставі підробленого, а можливо, взагалі не існуючого договору купівлі-продажу, серія та номер: 1692, виданий 24.09.2024, видавник: ОСОБА_10 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Також слід зазначити, що ОСОБА_5 з моменту набуття права власності на вищевказану квартиру по теперішній час не вчиняла жодних дій щодо відчуження у будь-який спосіб будь-яких речових прав щодо своєї квартири на користь третіх осіб, в тому числі - на користь ОСОБА_4 та не укладала та не підписувала жодні договори купівлі-продажу, спрямовані на відчуження власної Квартири, а також не уповноважувала будь-яких осіб на вчинення таких дій з порушеного питання від її імені і не погоджувала істотні умови вищевказаного правочину;

Отже, інвестиційного договору, серія та номер: 096363, виданий 29.10.2005, видавник: ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»; додаткової угоди N?1 до договору N?096363, серія та номер: 1, виданий 29.11.2005, видавник: ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»; технічного паспорту (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТIО1:1935-6834-3294-0774, виданий 14.07.2024, видавник: ЄДЕССБ; довідки про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: б/н, виданий 03.02.2022, видавник: ЗА; «Трест Київміськбуд-1»; акту приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 04.03.2006, видавник: ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»; документ від підприємства бюро технічної інвентаризації, що містить відомості про зареєстроване право власності на паперовому носії інформації до 01.01.2013, серія та номер: КВ-2024 N 25793, виданий 16.07.2024, видавник: КП КМР "КМ БТІ", предметом якого стала квартира за адресою: АДРЕСА_3 , являється підробленим, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ніби став власником квартири являється підставною особою.

Окрім цього встановлено, що квартира АДРЕСА_4 належала ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі заповіту ОСОБА_11 , посвідченого 20.05.2013 року.

На даний час встановлено, що об`єктом вчинення кримінального правопорушення являється нерухоме майно (квартира), що за адресою: АДРЕСА_3 , яка відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить ТОВ «СОПАН», код ЄДРПОУ 44834929.

23.11.2024 у відповідності до вимог ст. 98 КПК України було винесено постанову про визнання речовим доказом квартиру АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №12024100050003675 від 23.11.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

У своїй сукупності наведені відомості та надані на їх підтвердження матеріали дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Водночас, слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

За твердженням прокурора, зазначена квартира могла бути протиправно шляхом надання підроблених документів зареєстровані за іншими особами та у подальшому продана. Враховуючи повідомлені прокурором обставини та надані на їх підтвердження матеріали слідчий суддя вважає переконливими наведені доводи прокурора.

Таким чином, зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям речових доказів, зокрема, може бути предметом вчинення кримінального правопорушення, а отже, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

Як вже зазначав слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.

Разом з тим, запропонований прокурором спосіб арешту майна шляхом заборони користуватися та розпоряджатися майном не узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України. Як передбачає згадана норма, потреби досудового розслідування мають виправдовувати такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні прокурора, а також можливість виконання завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Збереження властивостей речових доказів як предмету кримінального правопорушення у цьому випадку цілком може бути досягнуте шляхом унеможливлення відчуження вказаної квартири. Потреби досудового розслідування не виправдовують заборони користування цією квартирою.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Крім того, ч. 12 ст. 170 КПК України містить імперативний припис про неможливість заборони використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Слідчий суддя не враховує доводи прокурора про те, що у згаданій квартирі ніхто не проживає, оскільки набуття права власності на квартиру відбулося нещодавно, і клопотання не містить відомостей про наявність у титульних власників іншого місця проживання. За відсутності іншого житла заборона проживати у придбаній квартирі становити надмірне втручання у права особи, оскільки фактично позбавляє її будь-якого місця проживання.

Отже, враховуючи, що захід забезпечення кримінального провадження має становити мінімальне втручання у права власника майна, і прокурор не обґрунтував належним чином реальної потреби у забороні користуватися квартирами, в цій частині у задоволенні клопотання слід відмовити.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості розпоряджатися ним, не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.

Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.

Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.

Тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За таких обставин, враховуючи наведені мотиви, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 170-173, 309, 369, 371, 372, 376 КПК України, слідча суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Клопотання - задовольнити частково.

2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів шляхом заборони розпорядження та відчуження на:

- квартиру під номером АДРЕСА_1 , яка відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ТОВ «СОПАН», код ЄДРПОУ 44834929.

На ухвалу слідчої судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та проголошено 25 грудня 2024 року.

Слідча суддя ОСОБА_1