Рішення

від 28.10.2024 по справі 758/10906/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10906/24

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Лукавої Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 , про стягнення 16608,35 грн.,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (надалі за текстом - позивач) звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення 16608,35 грн., посилаючись на те, що позивач є експлуатуючою компанією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 . Внаслідок порушення відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг за період часу з 01.08.2021 по 01.08.2024, які позивач надавав відповідачу, обумовило виникнення у останнього заборгованості в загальному розмірі 16 608 грн. 35 коп., яка складається з: 10 901 грн. 53 коп. - сума боргу за спожиті житлово-комунальні послуги; 4 724 грн. 21 коп. - збитки від інфляції; 982 грн. 41 копійки - 3% річних, а відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість.

Ухвалою суду від 04 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відзив на позов відповідачем у визначений термін, не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.10 Статуту, предметом діяльності товариства є здійснення господарської діяльності з будь-яких видів діяльності, в прямій та виключній формі, які не заборонені чинним законодавством України та не суперечать йому. Окремими видами діяльності Товариство може займатись тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії).

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 32-33).

Між сторонами укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с. 23-24).

Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.08.2021 по 01.08.2024, складає 16 608 грн. 35 коп., яка складається з: 10 901 грн. 53 коп. - сума боргу за спожиті житлово-комунальні послуги; 4 724 грн. 21 коп. - збитки від інфляції; 982 грн. 41 копійки - 3% річних.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним (а.с. 20).

У відповідності до ст. 64, 66, 67 Житлового кодексу УPCP, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 зі змінами та доповненнями, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартиронаймачі квартир багатоквартирних будинків зобов`язані щомісяця вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Згідно до п.п. 1, 2 ст. 19 закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (надалі - закону) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. У нашому випадку: позивач - це виконавець послуг, а відповідач - споживач.

У відповідності до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно сплачує квартирну плату та плату за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Судом перевірено правильність нарахування заборгованості.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що відповідач порушив зобов`язання, а тому з нього слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 16 608,35 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору 3 028 грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 гривень суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України вказано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прииому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Згідно з постановою Верховного Суду у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Таким чином склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 757/20995/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Важливими є також висновки у Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката необхідно враховувати чи відповідають виконані роботи критерію необхідності, а саме чи було їх вчинення обов`язковим і доцільним, чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131)). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У Постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18 стверджується, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Витрати на правову допомогу повинні бути співмірними, зокрема, з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом виконаних робіт (наданих послуг). Оцінюючи співмірність розміру здійснених стороною витрат із часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, необхідно враховувати витрачений адвокатом час на виконання конкретного виду робіт, а саме: скільки часу адвокат витратив на юридичний аналіз, збір доказів, підготовку документів тощо.

Крім того, розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, зокрема, витрат на професійну правову допомогу, повинен бути пропорційним до предмета спору, слід враховувати особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій.

Витрати на підготовку заяв по суті справи, зокрема позовної заяви, відповідають критерію необхідності, оскільки їх надання вимагається згідно з процесуальним законом. Витрати на підготовку та написання заяви про забезпечення позову, підготовку інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і виконання яких не вимагається, не є обов`язковим для відшкодування у кожному без винятку випадку.

Відтак, суд приходить до висновку, що зважаючи що справа є незначної складності, досвід професійної діяльності адвоката, витрати на правничу допомогу не підтверджені належними, достовірними та допустими доказами, то в цій частині слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 206, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 , про стягнення 16608,35 грн. - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою «Житлово-будівельна компанія «Управдом» заборгованість у розмірі 16 608 (шістнадцять тисяч шістсот вісім) гривень 35 копійок;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень;

Повне найменування сторін:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (адреса: 04078, м. Київ, вул. Замковецька, буд. 102-А, н/п 37, код ЄДРПОУ 38139151);

відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 );

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Гребенюк