Рішення

від 11.12.2024 по справі 761/9529/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/9529/24

Провадження № 2/761/6206/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В березні 2024р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 22, 23) до відповідачів: Держави України в особі Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив суд:

- стягнути з Держави Україна - Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, шляхом списання коштів із казначейського рахунку Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача моральну шкоду в розмірі 576186,48 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024р. по цивільній справі № 752/10251/23, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - неправомірною. Зобов`язано державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження щодо стягнення з боржника коштів згідно виконавчого листа від 25 грудня 2003р., починаючи з дати прийняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань особової справи ОСОБА_1 , та надати останньому ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, відкритого за вказаним виконавчим листом.

Внаслідок неправомірної бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), позивачу, як особі, яка має трудове каліцтво було спричинено моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, які зазнав позивач, внаслідок відсутності грошових коштів для підтримки свого стану здоров`я та фізичного існування, які він повинен був утримувати на підставі зазначеного вище рішення суду.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2024р. позов залишено без руху.

22 квітня 2024р. на адресу суду надійшла виправлена редакція позову.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, та призначено справу в підготовче засідання.

28 травня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві проти позову заперечив, зазначивши, що не порушував права позивача, а здійснює лише обслуговування Державного бюджету України, відповідно до наданих повноважень. Також на думку сторони відповідача, в силу положень ст. ст. 23, 1173 ЦК України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995р. № 4, в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між ними, а тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню.

10 червня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) проти позову заперечив, зазначивши, що відповідачем у встановленому законом порядку оскаржена ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024р. по цивільній справі № 752/10251/23, у зв`язку з чим сторона відповідача просить суд відкласти розгляд справи до перегляду в апеляційному порядку цієї ухвали суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

10 грудня 2024р. на адресу суду надійшов вдруге відзив на позов, в якому відповідач Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), проти позову заперечив, зазначивши, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024р. по цивільній справі № 752/10251/23 набрала законної сили, та виконана відповідачем, шляхом відкриття виконавчого провадження за заявою позивача, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024р. відмовлено в прийняття вказаного відзиву на позов, який було подано з пропуском процесуального строку, та за відсутності клопотання про поновлення цього строку.

В судове засівання 11 грудня 2024р. сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, сторона позивача в прохальній частині позову клопотала перед судом про розгляд справи у свою відсутність, решта учасників процесу поважності причин неявки не повідомили.

Суд, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

25 листопада 2003р. Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення по справі № 2-3306/17, згідно з яким стягнуто з ВАТ Трест «Київміськбуд-6» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплатам на памперси 6392,03 грн., заборгованість за ліки 869,41 грн., моральну шкоду в розмірі 2000,0 грн.; зобов`язано ВАТ Трест «Київміськбуд-6», починаючи з 16 листопада 2003р. сплачувати щомісяця на памперси 322,83 грн., на ліки 43,45 грн.; на майбутнє зі змінами цін проводити відповідні перерахунки виплат на придбання памперсів та ліки; стягнуто судовий збір та допущено негайне виконання рішення.

25 грудня 2003р. Голосіївським районним судом було видано виконавчий лист.

14 лютого 2006р. Голосіївським районним судом м. Києва, постановлено ухвалу про заміну боржника ВАТ Трест «Київміськбуд-6» на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

20 листопада 2013р. Печерський відділ державної виконавчої служби замінив сторону виконавчого провадження № НОМЕР_2 ВАТ Трест «Київміськбуд-6» на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

24 квітня 2015р. Печерський відділ державної виконавчої служби виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 25 листопада 2003р., виданого Голосіївським районним судом м. Києва, та надіслав виконавчий документ до Шевченківського Відділу державної виконавчої служби.

24 січня 2023р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаджи А.В. за заявою ОСОБА_1 , було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з боржника ВАТ Трест «Київміськбуд-6» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 9261,44 грн.

В рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 державним виконавцем 25 січня 2023р. було винесено постанову про визначення розміру мінімальних витрат для боржника, 26 січня 2023р. - постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

20 березня 2023р. начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Підченком Д.Є. з власної ініціативи було здійснено перевірку законності дотримання вимог державним виконавцем вимог чинного законодавства України при проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_3, встановлено, що зазначене виконавче провадження було відкрито на підставі копії виконавчого листа та винесено постанову про визнання дій державного виконавця такими, що вчинені з порушенням вимог ст. ст. 3,4, 13 24-27, 40, 42, 56 Закону України «Про виконавче провадження», скасовано: постанову від 26 січня 2023р. про стягнення з боржника виконавчого збору, постанову від 27 січня 2023р. про арешт коштів боржника, постанову від 25 січня 2023р. про визначення розміру мінімальних витрат для боржника та постанову від 24 січня 2023р. про відкриття виконавчого провадження.

20 березня 2023р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаджи А.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024р. по цивільній справі № 752/10251/23, яка набрала законної сили, скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Визнано бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - неправомірною. Зобов`язано державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження щодо стягнення з боржника коштів згідно виконавчого листа від 25 грудня 2003р., починаючи з дати прийняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань особової справи ОСОБА_1 , та надати останньому ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, відкритого за вказаним виконавчим листом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 Постанови від 01 листопада 1996р № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У рішенні від 03 жовтня 2001р. №12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та ст. 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою) Конституційний Суд дійшов висновку, що Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (статті 56, 62).

У пункті 10-1 Постанови від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Відповідно до чіткої та усталеної практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін.

Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладання зусиль для його відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.

Враховуючи тривалість часу, яка минула, та незаконність повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу без виконання, а також встановлену протиправність бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024р. по цивільній справі № 752/10251/23, неможливість позивача отримати присуджені йому грошові кошти, у зв`язку з втратою працездатності, становить втручання у його права на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог §1 ст. 6 Конвенції та ст.1 Протоколу № 1, суд приходить до висновку про те, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з поверненням виконавчого документу без прийняття до виконання, з вини посадових осіб державної виконавчої служби, за які держава несе відповідальність, позивач має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди, яку, з урахуванням характеру правовідносин, обставин справи та засад розумності і справедливості, суд визначає у розмірі 10000,0 грн., оскільки визначений позивачем розмір є завищеним.

Зазначені кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України, при цьому судом враховані правові позиції Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21) зазначено, що: «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст.. 41, 56 Конституції України; ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України; суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34967593, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ: 37993783, місцезнаходження: м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-А) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000,0 /десять тисяч/ грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 грудня 2024р.

Суддя: