Рішення

від 23.12.2024 по справі 302/1621/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1621/24

Провадження № 2/302/475/24

Номер рядка звіту 68

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

23 грудня 2024 року селище Міжгір`я

Міжгірський районнийсуд Закарпатськоїобласті вскладі головуючогосудді ПовідайчикаО.І.,за участісекретаря судовогозасідання СитаЛ.М.,розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В :

04 листопада 2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який в подальшому був уточнений в редакції від 23.12.2024, про розірвання шлюбу та залишення малолітніх дітей проживати з позивачем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він з відповідачкою уклав шлюб 24 грудня 2015 року, від якого у сторін народилося двоє неповнолітніх дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з тим, що спільне життя позивача з відповідачкою не склалось, почали виникати непорозуміння, сварки й конфлікти, сторони втратили взаємні почуття їх спільне проживання однією сім`єю стало неможливим, а тому вони дійшли спільного висновку про необхідність розірвання шлюбу. Відповідачка виїхала за кордон на заробітки, не бере участі в утриманні й вихованні дітей, а тому позивач просив, в редакції уточнених позовних вимог, залишити малолітніх дітей проживати з ним.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кривка П.П. не з`явилися, проте до суду подали письмову заяву про розгляд справи без їх участі. Подані уточнені позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять позов задовольнити за підставами, наведеними у позовній заяві та заяві в редакції від 23.12.2024.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомленою судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте на адресу суду подано письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 вона визнає повністю, не заперечує щодо обставин, які викладені у позовній заяві та просить прийняти визнання нею позову про розірвання шлюбу й визначення місця проживання їх малолітніх дітей (а.с.46).

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Міжгірської селищної ради в судове засідання не з`явився. Начальником Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради Пискач Ю.І. до суду подано про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування. В заяві посилаються на норми ст. 160 Сімейного кодексу України (ст. 160 СК України), додаткових клопотань, пояснень по справі не мають, самостійних вимог щодо предмета спору не заявляють.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Всебічно дослідивши матеріали цивільної справи № 302/1621/24, з`ясувавши всі обставини по справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, який 24 грудня 2015 року зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Міжгірського районного управління юстиції у Закарпатській області, відповідний актовий запис № 80, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 19). Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_6 » змінено на прізвище « ОСОБА_7 ».

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 а.с. 20) та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 а.с. 21).

Подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного та припинення шлюбних відносин, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом про розірвання шлюбу.

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ст.104 ч.2, 105 ч. 3,110 ч.1 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст. 111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки дана сім`я розпалася остаточно та будь-яких підстав до її збереження судом не встановлено та відповідачкою в суді не доведено.

Крім того, оскільки позивач ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка ОСОБА_2 визнає позовні вимоги у повному обсязі, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням позивача до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Примушування до шлюбу не допускається. А тому, подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу між сторонами суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про розірвання шлюбу, суд доходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, а формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивача та порушує його особисті інтереси, що мають істотне значення. Відтак суд доходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обґрунтованими й підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про залишення дітей на проживанні з батьком доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За приписами ст. 29 ч.2 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до ч. 1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Положеннями ст.19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч.1 ст.161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Позивач ОСОБА_1 просить залишити на проживанні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком, що відповідачка ОСОБА_2 не заперечує, що останньою безпосередньо зазначено у поданій до суду заяві від 14.11.2024 року про визнання позову.

З Акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , складеного начальником Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради Пискач Ю.І, фахівцем соціальної роботи Бартків Л.М., вбачається, що комісією на місці обстеження виявлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 із малолітніми дітьми у власному одноповерховому будинку, який складається з трьох кімнат (прихожа, спальня кімната, дитяча кімната, кухня, коридор, санвузел). Будинок побудований в сучасному стилі, обладнаний всім необхідним. В житловому будинку є необхідні меблі та побутова техніка, він обладнаний всім необхідним, зроблений ремонт. Для дітей в будинку створені всі необхідні умови для розвитку, відпочинку та навчання. Мама малолітніх дітей ОСОБА_2 з дітьми не проживає, виїхала за кордон 02.09.2023 року, діти перебувають на утриманні батька (а.с.22).

З характеристики Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області за № 16-08/1114 від 04.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є доброзичливим, ввічливо та спокійною людиною, не схильний до створення конфліктних ситуацій, добросусідські відносини підтримує (а.с.23).

З наданого трудового договору, засвідченому перекладі з чеської мови вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно працює з 01.01.2024 року у Празі Чеської Республіки (.с.17-18).

Суд констатує, що з вказаних доказів вбачається, що у цій справі сторони, як це і передбачено положеннями ст. 160 СК України, визначили місце проживання дітей з батьком за взаємною згодою, що не потребує втручання з боку органу опіки та піклування, а також будь-якого судового захисту прав позивача, спір між сторонами щодо місця проживання малолітніх дітей відсутній. При цьому їх залишення проживати з батьком не буде суперечити інтересам дітей.

При вирішенні справи суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 200/952/18 «за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини». Аналогічним є правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 18 липня 2022 року в справі № 405/4659/21, що свідчить про сталу практику правозастосування.

З врахуванням наведеного, зважаючи на відсутність спору щодо місця проживання дітей суд доходить висновку про необхідність, після розірвання шлюбу, залишення малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на проживанні з батьком.

Керуючись ст. 19, 24, 29, 56, 105, 110, 112, 160 Сімейного кодексу України, ст. 9, 12, 13, 81, 137, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 24 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Міжгірського районного управління юстиції у Закарпатській області, відповідний актовий запис номер № 80 від 24 грудня 2015 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , розірвати.

Малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити на проживанні з батьком ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_4 ; РНОКПП - НОМЕР_5 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 23 грудня 2024 року.

Головуючий суддя О.І. Повідайчик