Ухвала

від 25.12.2024 по справі 335/5164/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/5164/24 1-кс/335/5223/2024

25 грудня 2024 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Запорізької області ОСОБА_5 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082050000439 від 01.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082050000439 від 01.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082050000439 від 01.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.03.2024 до СУ ГУНП в Запорізькій області надійшли матеріали про те, що невстановлені особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, в умовах воєнного стану, з використанням фішингових посилань вчиняють шахрайські дії.

04 грудня 2024 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надано дозвіл на проведення обшуку володіння за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, документів, чорнових записів, мобільних телефонів, які використовувалась під час спілкування та листування (зокрема, з використанням інтернет-зв`язку) з особами, що причетні до вказаного кримінального правопорушення, комп`ютерної техніки, яка містить інформацію та матиме важливе доказове значення для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні, а також банківських карток на які було перераховано грошові кошти, які можуть бути засобами вчинення кримінального правопорушення, а також інших речових доказів, які у свою чергу мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та можуть бути доказом під час судового розгляду, а також з метою недопущення їх знищення.

19.12.2024 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено:

- Мобільний телефон Redmi A1 в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;

- банківські картки:

?Монобанк НОМЕР_3 ;

?Райффайзен НОМЕР_4 ;

?Райффайзен НОМЕР_5 ;

?Ощадбанк НОМЕР_6 ;

?Спортбанк НОМЕР_7

?Райффайзен НОМЕР_8 ;

?А Банк НОМЕР_9 ;

?Монобанк НОМЕР_10 ;

?Монобанк НОМЕР_11 ;

?Украсиббанк НОМЕР_12

-Скетч-картки Київстар 5 шт., Лайф-6 шт, Водафон-47 шт.;

-Зіп-пакет з сім-картками різних операторів;

-Флеш-карта Micro CD 8GB;

Системний блок чорного кольору.

Слідчий посилаючись на те, що вилучені предмети мають доказове значення у кримінальному провадженні, просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив його задовольнити.

Власник майна в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання слідчого.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082050000439 від 01.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.03.2024 до СУ ГУНП в Запорізькій області надійшли матеріали про те, що невстановлені особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, в умовах воєнного стану, з використанням фішингових посилань вчиняють шахрайські дії.

19.12.2024 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено:

- Мобільний телефон Redmi A1 в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;

- банківські картки:

?Монобанк НОМЕР_3 ;

?Райффайзен НОМЕР_4 ;

?Райффайзен НОМЕР_5 ;

?Ощадбанк НОМЕР_6 ;

?Спортбанк НОМЕР_7

?Райффайзен НОМЕР_8 ;

?А Банк НОМЕР_9 ;

?Монобанк НОМЕР_10 ;

?Монобанк НОМЕР_11 ;

?Украсиббанк НОМЕР_12

-Скетч-картки Київстар 5 шт., Лайф-6 шт, Водафон-47 шт.;

-Зіп-пакет з сім-картками різних операторів;

-Флеш-карта Micro CD 8GB;

Системний блок чорного кольору.

З клопотання слідчого слідує, що вилучені речі і носії інформації мають важливе доказове значення для кримінального провадження, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У КПК України законодавець розмежував статус майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук та тимчасово вилученого майна. Зокрема, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Разом з цим, абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України визначено, що процедура тимчасового вилучення саме електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

При цьому, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку (надалі електронні носії інформації), крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Так само і абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України містить застереження щодо накладення арешту на комп`ютерні системи або їх частини, зокрема зазначено, що арешт на такі системи накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Таким чином, законодавець визначає посилені гарантії дотримання прав у зв`язку з вилученням названих вище електронних носіїв інформації, які є засобами швидкого спілкування осіб між собою та обміну великою за кількістю і обсягом інформацією, яка є досить «чутливою» та потребує захисту. Отже, ці електронні носії інформації фактично виокремлені із загального обсягу майна, яке може бути тимчасово вилученим під час обшуку, зокрема в частині, що стосується порядку такого вилучення.

Підсумовуючи, можливо окреслити наведені положення таким чином, що коли мова йде про тимчасове вилучення зазначених електронних носіїв інформації, мають бути дотримані певні умови щодо зазначення цього майна в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук та існування обставин, визначених абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України.

Ухвалою слідчого судді від 04.12.2024 року було надано дозвіл на його проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 з метою відшукання і вилучення речей та документів, що стосуються обставин, відомості про які внесені до ЄРДР у кримінальному провадженні № 12024082050000439 від 01.03.2024, зокрема з метою виявлення та вилучення, в тому числі і банківських карток, мобільних телефонів, комп`ютерної техніки.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості (п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як вбачається з поданого клопотання та підтверджується витягом з ЄРДР, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024082050000439 здійснюється за ч. 4 ст. 190 КК України.

Враховуючи той факт, що наразі в даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, слідчий суддя досліджує лише питання достатності підстав вважати, що мало місце кримінальне правопорушення шляхом оцінки існуючих відомостей про діяння та можливість їх сприяння формуванню внутрішнього переконання в тому, що це діяння становить собою склад кримінального правопорушення.

Наведені слідчим відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з наданими з доданими до клопотання матеріалами, які були оцінені слідчим суддею також під час вирішення питання про надання дозволу на обшук, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні, та можливу причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке за версією сторони обвинувачення вчинено з корисливих мотивів та з використанням фішингових посилань.

Як зазначено в клопотанні та підтверджено матеріалами клопотання, метою арешту майна у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку, зі змісту абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям щодо речових доказів, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, слідчий посилається на те, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки з урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, специфіки його вчинення та здобутих у ході досудового розслідування доказів може містити відомості про обставини кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Дослідивши перелік вилученого під час обшуку майна, врахувавши твердження слідчого, що воно може містити відомості та інформацію, які можуть мати значення для кримінального провадження та може в подальшому бути використане як докази, а також те, що вказане майно відповідає критеріям щодо речових доказів, а також має бути оглянуто слідчим та направлено для проведення судових експертиз, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування вилучене майно стосується обставин, які перевіряються у кримінальному провадженні, його вилучення відбулося правомірно, а подальше його утримання потребує «легалізації» (встановлення правової визначеності щодо нього) з боку слідчого судді шляхом накладення на нього арешту, оскільки передача його володільцям на даному етапі досудового розслідування не забезпечить в повній мірі його належну схоронність від таких випадків, як пошкодження, спотворення, знищення та інших негативних обставин, що в свою чергу, буде перешкодою для призначення експертних досліджень в частині мобільних терміналів та проведенню аналітичної (слідчої) діяльності з вилученими документами та речами.

При цьому, вирішуючи питання про накладення арешту на мобільні телефони та ноутбуки, вилучені під час обшуку, з урахуванням особливостей проведення слідчих дій у цьому провадженні, враховуючи, що ухвалою слідчого судді надано дозвіл на вилучення такого майна, слідчий суддя враховує, що інформація, яка міститься (може міститься) на цих носіях представляє інтерес для слідства, утримання саме електронних носіїв інформації органом досудового розслідування є виправданим на даному етапі досудового розслідування.

На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку кримінального правопорушення, яке розслідується, його специфіку, ступінь тяжкості, забезпечення підстав для утримання органом досудового розслідування вилученого майна шляхом накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. Таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи. З огляду на характер кримінального правопорушення, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.

Врахувавши правову підставу арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); можливість досягнення заявленої слідчим мети збереження речових доказів, через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна; встановлення обставин, що підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; обставини кримінального провадження, з яких, серед іншого, вбачається відсутність негативних наслідків такого арешту майна для третіх осіб, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 19.12.2024 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 :

- мобільний телефон Redmi A1 в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;

- банківські картки:

Монобанк НОМЕР_3 ;

Райффайзен НОМЕР_4 ;

Райффайзен НОМЕР_5 ;

Ощадбанк НОМЕР_6 ;

Спортбанк НОМЕР_7

Райффайзен НОМЕР_8 ;

А Банк НОМЕР_9 ;

Монобанк НОМЕР_10 ;

Монобанк НОМЕР_11 ;

Украсиббанк НОМЕР_12

- Скетч-картки Київстар 5 шт., Лайф-6 шт, Водафон-47 шт.;

- Зіп-пакет з сім-картками різних операторів;

- Флеш-карта Micro CD 8GB;

- Системний блок чорного кольору.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: ОСОБА_1