Ухвала

від 19.11.2024 по справі 468/1327/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 468/1327/24

6/468/97/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

У Х В А Л А

( про залишення заяви без руху )

19.11.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Янчук С.В., за участю секретаря судового засідання Онофрійчук М.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Баштанка за заявою за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 16.06.2021 року № 12550,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, обґрунтовуючи це тим, що 16.06.2021 року нотаріусом вчинений виконавчий напис №12550 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо відповідності поданої заяви вимогам процесуального закону суд виходить із наступного.

Враховуючи те, що розділом VІ ЦПК України не передбачено залишення заяви без руху, а відповідно до ч. 9 ст.10ЦПК України передбачено право суду застосовувати закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права), суд вважає, що подана заява не в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.175, 442 ЦПК України.

Частиною 1 ст.442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч.5 ст.442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачається з матеріалів заяви, заявником не додано будь-яких доказів видачі 16.06.2021 року виконавчого напису нотаріусом а саме: не додано копію виконавчого напису нотаріуса та копію кредитного договору, на підставі якого такий виконавчий напис було вчинено.

Окрім того, заявником не надано даних про звернення до первісного кредитора, до приватного виконавця із заявами про отримання копії вчиненого виконавчого напису, копії постанови про відкриття виконавчого провадження №66563692.

Доказів неможливості надання таких доказів заявником суду не надано, адже саме він, як зазначено у заяві, є правонаступником особи, на користь якої вчинено виконавчий напис нотаріуса.

Вказані недоліки неможливо усунути в ході судового розгляду з урахуванням того, що заява, з якою звернувся заявник, повинна бути розглянута судом в 10-тиденний строк, при цьому, неявка сторін не перешкоджає її розгляду, що може призвести до необ`єктивного її вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

З урахуванням вищевказаного, вважаю за необхідне залишити подану заяву без руху, зобов`язати заявника: надати копію виконавчого напису нотаріуса, копію кредитного договору, на підставі якого такий виконавчий напис було вчинено, копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, у разі неможливості надання доказів позивач, разом з поданням позовної заяви має право відповідно до ч.1 ст.84ЦПК України подати до суду клопотання про витребування доказів, якщо такий доказ він не може подати самостійно і позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання доказу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.84,175,185,442,446 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 16.06.2021 року № 12550 - залишити без руху.

Надати заявнику строк у 10 (десять) днів з часу отримання ухвали для усунення недоліків, та роз`яснити, що у разі не усунення недоліків, а також неподання про це відповідних документів у визначений строк, заява вважається неподаною і повертається заявнику, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Роз`яснити заявнику,що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимогч.3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскаржується в порядку, передбаченому ст.ст. 352-354 ЦПК України.

Суддя: