Рішення

від 26.12.2024 по справі 487/2595/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/2595/24

Провадження № 2/489/1537/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,

за участі:

представника позивача Колесника Д.В., який приймає участь у розгляді справи в режимі відеоконференції,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в режимівідеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

встановив:

У березні 2024 року ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» звернулось з позовом до Заводського районного суду м. Миколаєва, відповідно до якого просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість в розмірі 68154,14 грн., з яких: 50000,00 грн. сума безпідставно набутих коштів, 3068,96грн. 3 % річних, 15085,18грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» з 01.04.2015 по 04.09.2023 на посаді техніка технагляду. В зв`язку із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24.02.2022 ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» вирішило тимчасово фінансово підтримати своїх працівників та надало їм поворотну фінансову допомогу, в тому числі і відповідачці ОСОБА_1 в сукупному розмірі 50000,00 грн., а саме: 25.02.2022 12500,00 грн., 28.02.2022 12500,00 грн., 04.03.2022 25000,00 грн. Товариством було запропоновано відповідачу підписати договір поворотної фінансової допомоги в зручний для неї спосіб та час. Однак ОСОБА_1 відмовилась від підписання такого договору, не повернувши отримані грошові кошти в розмірі 50000,00 грн., зберігши їх без відповідної правової підстави. 04.09.2023 відповідач була звільнена за власним бажанням. Не підписавши договір ПФД, ОСОБА_1 усвідомлено розуміла безпідставність одержання нею грошових коштів, була повинна повернути їх в повному обсязі, проте цього не зробила. Позивач двічі направляв на адресу відповідача вимоги про повернення грошових коштів, проте до теперішнього часу кошти в добровільному порядку не повернуто. Посилаючись на викладене, ТОВ«Компанія «Столиця-Буд» вважає, що ОСОБА_1 набула грошові кошти в сумі 50000,00 грн. без належної правової підстави у відповідності до ст. 1212 ЦК України. Оскільки відповідач безпідставно користувалась грошовими коштами, позивачем було нараховано інфляційні втрати за період з 05.03.2022 по 20.03.2024 в сумі 15085,18 грн., а також 3 % річних за період з 05.03.2022 по 20.03.2024 в сумі 3068,96 грн., - згідно положень ст. 625 ЦК України.

Згідно ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.03.2024 позовну заяву ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» до ОСОБА_1 передано на розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва за територіальною підсудністю.

Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.05.2024, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче провадження у справі.

09.09.2024 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову посилається на те, що в дійсності договору поворотної фінансової допомоги між нею та ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» не існувало, відповідно умови такого договору не погоджувались сторонами, предмет договору не узгоджувався з відповідачем. Відповідач зазначала, що вона перебувала з ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» у трудових відносинах, вона виконувала свою роботу дистанційно, позивач приймав виконану роботу та оплачував заробітну плату. Згідно роздруківки руху коштів по рахунку, відповідач не отримувала жодної поворотної фінансової допомоги, отримали лише зарахування в якості заробітної плати та інших виплат з рахунку позивача в різних розмірах в різний період часу. В описі банківських операцій (призначенні платежу) не зазначено зарахування поворотної фінансової допомоги у вказаному позивачем розмірі. 04.09.2023 трудові відносини між сторонами було припинено, що підтверджується копією наказу про звільнення, ОСОБА_1 отримала компенсацію за невикористану відпустку. При цьому будь-яких зауважень та вимог про повернення поворотної фінансової допомоги зі сторони роботодавця на адресу відповідача не надходило.

20.09.2024 від представника позивача ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він спростовує заперечення відповідача та наполягає на задоволенні позову. При цьому представник позивача стверджував про те, що отримані відповідачем трьома частинами грошові кошти в сумі 50000,00 грн. не є та не можуть бути її заробітною платою, оскільки посадовий оклад ОСОБА_1 згідно штатного розпису становить 8300,00 грн. на місць. Також вказана сума грошових коштів поворотної фінансової допомоги, відображається позивачем належним чином та у відповідності до вимог діючого законодавства у податковій фінансовій звітності за ознакою доходу № 197 «Основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (пп. 165.1.31 ст. 165 розділу IV ПКУ), на підтвердження чого до відзиву долучено відповідні письмові докази.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» КолесникД.В.,який приймаєучасть урозгляді справив режимівідеоконференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Балабан О.І. в судовому засіданні позов не визнала, просила залишити його без задоволення. Наполягала, що позивач отримала 50000,00 грн. в якості заробітної плати, більш того, посилалась на п.14.1.257.Податковогокодексу України,згідно якогона поворотнуфінансову допомогуне можутьнараховуватися 3%річних таінфляційні втрати.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» від 01.04.2015 № 3-К/Д ОСОБА_1 з 01.04.2015 прийнято на посаду технік технагляду за основним місцем роботи з окладом згідно зі штатним розкладом (а.с. 14).

У відповідності до штатного розпису ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» на 2022 рік посадовий оклад ОСОБА_1 , техніка технагляду, становить 8300,00грн. (а.с. 158).

За перший квартал 2022 року ОСОБА_1 отримувала заробітну плату відповідно до штатного розпису, що підтверджується відповідними податковими звітами ТОВ«Компанія «Столиця-Буд» (а.с. 129-135).

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача вбачається, що у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України 24.02.2022 ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» прийняла рішення тимчасово фінансово підтримати своїх працівників та надала їм поворотну фінансову допомогу, в тому числі на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 , за реквізитами IBAN НОМЕР_1 , від імені товариства в період з 25.02.2022 по 04.03.2022 було зараховано поворотну фінансову допомогу в розмірі 50000,00 грн., а саме: 25.02.2022 12500,00 грн., 28.02.2022 12500,00 грн., 04.03.2022 25000,00 грн., що підтверджується відомостями про нарахування коштів (видача поворотної фінансової допомоги) (а.с. 26-28).

Згідно інформації про рух коштів по рахунку, долученої до матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 , 25.02.2022 від ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» на її рахунок надійшли кошти в розмірі 12500,00 грн., 28.02.2022 - 12500,00 грн., 04.03.2022 25000,00грн.; опис операції «перерахунок з/п та інших виплат співробітнику ТОВ«Компанія «Столиця-Буд» (а.с. 88-90).

В обґрунтування заперечень проти позову ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» посилається на те, що згідно додатку № 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за другий та третій місяці І кварталу 2022 року (уточняючий звіт) ОСОБА_1 одержала дохід в розмірі 50000,00 грн. за ознакою доходу № 197 «Основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (а.с. 116-128, 136-151).

Наказом ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» від 04.09.2023 № 19/К/Д ОСОБА_1 , техніка технагляду, 04.09.2023 звільнено за власним бажанням (а.с.15).

Не зважаючи на фактичне отримання грошових коштів, від підписання договору про надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 відмовилась, отримані нею кошти не повернула.

З метою повернення наданих коштів 08.11.2023 ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» звернулось до ОСОБА_1 з вимогою про поворотної фінансової допомоги та попередило, що у разі невиконання зазначених вимог або залишення вимоги без відповіді товариство буде змушене невідкладно звернутися до суду з позовом про стягнення грошових коштів, 3 % річних та інфляційних втрат (а.с. 29-30).

Вказану вимоги ОСОБА_1 отримала 05.12.2023 (а.с. 31), проте залишила без відповіді.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 207ЦК України договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями статті 611ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другоюстатті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми статті 1212ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.02.2022 у справі №365/388/20 (провадження № 61-15219св21)

В матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_1 підстав отримання від ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» в розмірі 50000,00 грн., а саме за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, який не було укладено, або відносин, заснованих на інших юридичних фактах, наслідком яких є обов`язок ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» передати спірну суму коштів ОСОБА_1 .

Зокрема, не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 про те, що виплачені їй кошти в сумі 50000,00 грн. (трьома частинами - двічі по 12500,00 грн. та одного разу 25000,00 грн.) є її заробітною платою як працівнику цього товариства, оскільки таке спростовується долученими до матеріалів справи письмовими доказами штатним розписом із визначенням окладу та податковою звітністю ТОВ «Компанія «Столиця-Буд».

За такого та за відсутності у матеріалах справи доказів надання відповідачеві як працівнику позивачем ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» спірних коштів в якості заробітної плати та укладення між сторонами договору поворотної фінансової вимоги, не підтвердженими є посилання на наявність правових підстав для отримання ОСОБА_1 спірної суми від позивача у справі. Відповідно грошові кошти в сумі 50000,00 грн. отримані ОСОБА_1 від ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» безпідставно.

Крім того, у силу положень статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Встановивши те, що відповідач набула без достатньої правової підстави грошові кошти, які належали позивачу, та не повернула їх, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 17квітня 2019 року у справі № 759/1206/17 та від 19 січня 2022 року у справі №202/2965.

За такого не заслуговують посилання представника відповідача, на те, що згідно п.14.1.257.Податкового кодексу України на повороту фінансову допомогу не можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати.

Так, згідно п.14.1.257.Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Тобто вказаними положення не передбачається нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами у разі її добровільного повернення.

Згідно наданого позивачем розрахунку, за період з 05.03.2022 по 20.03.2024 розмір інфляційних втрат внаслідок неповернення ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів склав 15085,18 грн., 3 % річних 3068,96 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду:

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- копію ордеру.

Судом встановлено, що до матеріалів справи представником позивача не долучено ані копії договору про надання правничої допомоги з відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, ані детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, ані будь-яких інших документів (окрім копії ордера та копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю), на підставі яких фактично можливо було б встановити обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість. Заяви про подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення представником позивача подано не було. За таких обставин, вимоги ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі статті 141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн., витрати на оплату якого понесені позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 50000,00 грн., за період з 05.03.2022 по 20.03.2024 інфляційні втрати в сумі 15085,18 грн. та 3 % річних 3068,96 грн., що разом становить 68154,14 грн. (шістдесят вісім тисяч сто п`ятдесят чотири гривні 14 копійок)

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

В задоволенні вимог про витягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд», ЄДРПОУ 35624267, адреса: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 15, корпус 1, літера А;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 26.12.2024.

Суддя Г.А. Микульшина