Рішення

від 26.12.2024 по справі 681/1041/24

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/1041/24

Провадження 2/681/481/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А.,

розглянувши умісті Полонномув порядкуспрощеного позовногопровадження без повідомлення сторін цивільнусправу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В серпні 2024 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» (далі ТОВ «АІА ФІНАНСГРУП») звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 38517 грн 74 коп., а також стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8925 грн 89 коп.

В обґрунтування наведених вимог зазначив, що ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 1943312 від 13.07.2019. Договір укладений в електронному вигляді на умовах пропозиції (оферти), що опублікована на вебсайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 14.02.2019, та Заявки на отримання кредиту відповідача на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем 13.07.2019 шляхом підписання електронним підписом відповідача. Датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюються в день надання кредиту. Грошові кошти у розмірі 2500 грн перераховані на рахунок відповідача 13.07.2019. Термін для повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів за договором до 12.08.2019. Відповідач у вказаний термін кредит не повернув, проценти ним не сплачено. У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на момент пред`явлення позову становить 38517,74 грн, з яких: сума кредиту (згідно заявки) - 2500 грн, проценти (згідно заявки) - 791 грн, проценти (згідно ст.625 ЦК України та п.2.11 Договору) 34725 грн, інфляційні втрати (згідно ст.625 ЦК України) 501,74 грн. У зв`язку з наведеним позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Ухвалою судді Полонського районного суду Хмельницької області від 02.09.2024 у справі відкритопровадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

18.09.2024 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із сумою нарахованих відсотків, вважаючи її непропорційно великою, а також вважає необґрунтованою суму судових витрат на правничу допомогу. 26.09.2024 позивач надав відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві, просить позов задовольнити. Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 1943312 від 13.07.2019. Договір укладений в електронній вигляді на умовах пропозиції (оферти), що опублікована на вебсайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 14.02.2019, та Заявки відповідача на отримання кредиту на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем 13.07.2019 шляхом підписання електронним підписом відповідача. Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір-це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Внаслідок наведеного, дані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статтей641,644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору та містять усі істотні умови договору, а також, без отримання повідомлень на засоби зв`язку, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а відтак суд вважає, що відповідач на момент укладення договору був належним чином повідомлений про усі істотні умови договору. Згідно з абц. 2 ч.2ст.639 ЦК Українидоговір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 березня 2020 року № 404/502/18, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України). Згідно з ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно п.1.1 Договору кредитодавець надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою кредитодавцем Заявко позичальника. Відповідно до заявки №1943312, умови кредитування є наступними: сума кредиту 2500 грн.; строк повернення кредиту 30 днів; реальна річна процентна ставка за кредитом - 385%; очікувана сукупна вартість кредиту (плата за користування + кредит) - 3291 грн. Згідно п.2.5 Договору, датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника, Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в день надання кредиту. Згідно п.2.9 Договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за кредитом в останній день строку користування кредитом. Термін для повернення відповідачем кредиту та процентів за договором до 12.08.2019. Відповідачем у вказаний термін кредит не було повернуто. Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Частина 1ст. 611 ЦК Українипередбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ст.ст.1049,1054 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути кредитору грошові кошти (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, Пропозиція (оферта) укладення договору про надання кредиту ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» перебуває в загальному доступі, розміщена на вебсайті credit365.ua та в розумінні статей641,644 ЦК Україниє публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Як встановлено з матеріалів справи, 13.07.2019 ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором заявку № 1943312 на вебсайті credit365.ua, в якій просив ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» надати кредит на умовах, обраних ним згідно Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, з умовами якої він ознайомлений і погодився. Просив надати кредит на наступних умовах: сума кредиту2500 грн, строк повернення кредиту30 днів, реальна річна процентна ставка385 %, очікувана сукупна вартість кредиту (проценти)791 грн, загальна сума до повернення3291 грн (а.с. 17). Встановлені по справі обставини і докази свідчать, що відповідач ОСОБА_1 у встановленому розділом ІІ Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» порядку, оформив на сайті credit365.ua заявку для отримання кредиту у розмірі 2500 грн шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просив перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного вебсайту товариства (а.с. 22 зворот-27). Відповідач не заперечував оформлення вказаної заявки та отримання кредиту на умовах, визначених у заявці, при цьому вказував, що Пропозиція (оферта) укладення договору про надання кредиту ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» не є частиною кредитного договору. Разом з тим, факт підписання відповідачем заявки на отримання кредиту № 1943312 від 13.07.2019 та Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 28). Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на момент пред`явлення позову становить 38517,74 грн, з яких: сума кредиту (згідно заявки) - 2500 грн, проценти (згідно заявки) - 791 грн, проценти (згідно ст.625 ЦК України та п.2.11 Договору) 34725 грн, інфляційні втрати (згідно ст.625 ЦК України) 501,74 грн. Проте суд не погоджується з таким розрахунком з огляду на таке. В заявці № 1943312 від 13.07.2019, з якою звертався ОСОБА_1 до ТОВ «АІА Фінанс Груп», зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 2500 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 791 грн в місяць. Зазначені обставини свідчать про те, що за умовами кредитного договору від 13.07.2019 року ТОВ "АІА Фінанс Груп" надано для ОСОБА_1 кредит у розмірі 2500 грн строком на один місяць, із терміном повернення кредиту та нарахованих процентів у розмірі 791 грн до 12.08.2019. Звертаючись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , крім заборгованості за кредитом у розмірі 2500 грн та процентів у розмірі 791 грн, заборгованість за процентами згідност. 625 ЦК Українита п. 2.11 договору у розмірі 34725 грн, інфляційні втрати згідност. 625 ЦК Україниу розмірі 501,74 грн. Відповідно достатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зроблено такі висновки, що «компенсаторний характер процентів, передбаченихстаттею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина першастатті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57). Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)». Верховним судом у постанові від 19.09.2020 року у справі № 686/18977/17 зазаначено, що «положеннями частини другої статті536, частини другої статті625та статті627 ЦК Українине обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другоїстатті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Отже, положеннямиЦК Українипередбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення». Згідно пункту 2.11 договору процента ставка за договором є змінною. Починаючи з другого дня за останнім днем строку користування кредитом плата за користування кредитом збільшується наступним чином: процента ставка за користування кредитом становить 1,5% від суми отриманого позичальником кредиту за кожен день з моменту закінчення строку кредитування, до моменту фактичного повернення кредиту. Обов`язок сплати процентів згідно даного пункту договору виникає у позичальника в день, наступний за днем його нарахування. Користування кредитом - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Отже пунктом 2.11 сторони передбачили проценту ставку як плату за користування кредитом, у вигляді процентної ставки 1,5% за кожен день від суми отриманого кредиту, а не річних від простроченої суми, як передбачено ч. 2ст.625 ЦК України. Суд зауважує, що пункт 2.11. договору, розташований в розділі 2 «Строк договору та кредиту. Ціна договору. Порядок розрахунків» договору, який регулює правомірну поведінку сторін. При цьому, у розділі 5 сторони передбачили відповідальність на невиконання та (або) неналежне виконання умов договору. Умовами укладеного сторонами договору не передбачено розмір процентів річних від простроченої суми, як міри відповідальності за ч. 2ст. 625 ЦК України. Крім того, в позовній заяві позивачем процитовано пункт 2.11 договору та зазначено, що з урахуванням наведених положень за період прострочення повернення кредиту за користування кредитом на клієнта нараховані проценти згідно п. 2.11 договору та ч. 2ст. 625 ЦК Українив розмірі, що розраховується за формулою: сума кредиту * 1,5% * кількість днів прострочення. Враховуючи викладені обставини суд вважає, що проценти за користування кредитом у розмірі 34725 грн нараховані позивачем на підставі п. 2.11 договору не є процентами як мірою відповідальності, передбаченимист. 625 ЦК України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "АІА Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення процентів згідностатті 625 ЦК Україниу розмірі 34725 грн задоволенню не підлягають. Згідно з нормоюст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 2500 грн та процентів за користування кредиту в межах строку кредитування за період з 13.07.2019 по 12.08.2019 в сумі 791 грн. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями1050,625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору. Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 2500 грн та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 13.07.2019 по 12.08.2019 в сумі 791 грн є доведеною та підлягає задоволенню. Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення процентів згідност. 625 ЦК Українив сумі 34725 грн та інфляційних втрат в розмірі 501,74 грн, суд виходить з наступного. Так, за умовами укладеного сторонами договору кредиту від 13.07.2019 ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», як фінансова установа, надало позичальнику суму кредиту, а останній зобов`язувався повернути гроші у повному обсязі до 12.08.2019, однак у вказаний строк борг не повернув. Таким чином, позивач відповідно достатті 1048 ЦК Українимає право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 12.08.2019. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. З наведеного у позові розрахунку заборгованості за процентами вбачається, що заборгованість розраховано за формулою на підставі п. 2.11 договору, а саме: 2500 гр (сума кредиту) * 1,5 % * 926 (кількість днів прострочення) = 34725 грн. Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах згідно п. 2.11 договору в сумі 34725 грн включає період з 12.08.2019 по 23.02.2022, який виходить за межі строку кредитування. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 12.08.2019 по 23.02.2022 не підлягає задоволенню. Разом з тим, як на підставу для стягнення процентів позивач також посилався на положеннястатті 625 ЦК Українита просив стягнути проценти та інфляційні втрати. Так, відповідно до частини 2статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене частиною другоюстатті 625 ЦК Українинарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18. Встановлено, що заборгованість за тілом кредиту становила 2500 грн, яку відповідач у строк визначений договором не повернув, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 190,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 501,74 грн за період прострочення з 13.08.2019 по 23.02.2022 (період прострочення грошового зобов`язання 926 днів). Поряд з цим відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності. Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми тіла кредиту у розмірі 2500 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 791 грн, 3 % річних у розмірі 190,45 грн та інфляційних втрат згідно частини 2статті 625 ЦК Україниу розмірі 501,74 грн. Отже, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та стягнення з відповідача суми тіла кредиту у розмірі 2500 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 791 грн, 3 % річних у розмірі 190,45 грн та інфляційних втрат згідно частини 2статті 625 ЦК Україниу розмірі 501,74 грн, а в іншій частині вимоги задоволенню не підлягають. На підставіст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог (10,34 %) 313 грн 10 коп. судового збору. Крім того, слід стягнути із відповідача на користь позивача, пропорційно до частини задоволених позовних вимог (10,34%) 922,93 грн витрат на правничу допомогу, які підтверджуються договором № 21-3 від 01.09.2021, Додатковою угодою № 12 від 09.02.2024 про надання правничої допомоги, актом № 240821-1 від 01.09.2021 виконаних робіт. Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263267, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» заборгованість за Договором про надання кредиту № 1943312 від 13.07.2019, яка станом на 21.08.2024 становить 3983 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят три) грн 19 коп. і складається з суми тіла кредиту у розмірі 2500 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 791 грн, 3 % річних у розмірі 190,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 501,74 грн. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» витрати по сплаті судового збору в розмірі 313 (триста тринадцять) грн 10 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 922 (дев`ятсот двадцять дві) грн 93 коп. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 41184403, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 15/1 Б.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А.Горгулько