Рішення

від 04.10.2024 по справі 496/8112/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/8112/23

Провадження № 2/496/1198/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилева В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Костюшок П.М. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №4964224684 від 07.10.2019 року у розмірі 21171 грн 46 к. та понесені судові витрати, посилаючись на те, що відповідачка належним чином свої зобов`язання за зазначеним кредитним договором не виконує.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4964224684. Цей договір, паспорт кредиту та умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з яким позичальник ознайомився до укладання договору та до яких позичальник приєднався підписавши договір) складають єдиний кредитний договір.

На підставі Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договором та договорами забезпечення до них, та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору в порядку, та строки, встановлені цим договором.

21.03.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язаний передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку № 1 до договору факторингу реєстру №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023 року реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21171 грн 46 к., з яких: 11500 грн. -загальна заборгованість по тілу кредиту; 0 грн 47 к. - загальна заборгованість по відсоткам; 8721 грн 89 к. - загальна заборгованість по комісії; 949 грн 10 к. - пеня/штрафи, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просив справу розглянути у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідачки.

Відповідачка до судового засідання не з`явилася, хоча повідомлялася про дату та час судового засідання належним чином, відзив на позов не подала, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачка завернулася із заявою-анкетою на отримання кредиту та інших послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» від 07.10.2019 року. (а.с. 8)

07.10.2019 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4964224684 від 07.10.2019 року при укладенні якого позичальник ознайомився з умовами кредитного договору викладеними в паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакцією від 16.06.2021 року які розміщені на сайті кредитодавця www.kreditmarket.ua. (а.с. 6)

Також відповідачкою був підписаний паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФД» №4224684, де зазначається тип кредиту, сумна надана позичальнику, строк дії, процентна ставка та порядок повернення кредиту. (а.с. 9-10)

На підставі Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договором та договорами забезпечення до них, та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору в порядку, та строки, встановлені цим договором. (а.с. 16-17) Разом з тим, суд не приймає до уваги вказаний договір, оскільки він укладений раніше ніж кредитний договір укладений з відповідачкою.

21.03.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язаний передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. (а.с. 18-20)

Відповідно до Додатку № 1 до договору факторингу реєстру №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023 року реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21171 грн 46 к., з яких: 11500 грн. -загальна заборгованість по тілу кредиту; 0 грн 47 к. - загальна заборгованість по відсоткам; 8721 грн 89 к. - загальна заборгованість по комісії; 949 грн 10 к. - пеня/штрафи. (а.с. 21)

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №№4964224684 від 07.10.2019 року за період з 21.03.2023 року по 31.10.2023 року, відповідно до якого заборгованість за кредитним договором становить 21171 грн 46 к., з яких: 11500 грн. -загальна заборгованість по тілу кредиту; 0 грн 47 к. - загальна заборгованість по відсоткам; 8721 грн 89 к. - загальна заборгованість по комісії; 949 грн 10 к. - пеня/штрафи. (а.с. 15)

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості, позивач надав суду копію заяви-анкети на отримання кредиту (ідентифікаційний код 35725063), копію Кредитного договору № 4964224684 від 07.10.2019 року та розрахунок заборгованості, при цьому, суд наголошує, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм чинного законодавства або рішення суду, що вступило в законну силу.

Розрахунок заборгованості, як доказ розміру заборгованості, суд не приймає до уваги, оскільки він не є первинним документом бухгалтерського обліку, що вміщує записи про здійснені операції, розрахунок суми заборгованості, а є тільки набором арифметичних дій, не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у відповідності до ст.ст. 77-78 ЦПК України та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Разом з тим нормами Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75 встановлено основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю, щодо змісту та форми первинних документів під час здійснення операційної діяльності в банках України.

У відповідності до розділу 4 Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 № 254 (надалі «Положення 254») операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Розділом 5 Положення 254 передбачено, що банки обов`язково мають складати особові рахунки та виписки з них. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. У п. 5.6 Положення 254 підкреслюється, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Із змісту наведених норм вбачається, що рух операцій по особовому рахунку має підтверджуватись випискою по особовому рахунку, яка має містити визначений перелік обов`язкових реквізитів.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).

Позивачем не надано доказів того, що на поточний рахунок відповідачки були зараховані кошти згідно кредитного договору №4964224684 від 07.10.2019 року. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідачки перед первісними кредиторами заборгованості за договорами позики, матеріали справи не містять.

Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову.

Також щодо договору відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, який укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» відповідно до п. 9.1 цього договору має строк дії в один рік, отже строк договору сплив ще у 2017 року і АТ «ТАСКОМБАНК» щоденно передавались права вимоги до позичальників з якими були укладені кредитні договори лише до 2017 року. Доказів про продовження або укладення нового договору відступлення права вимоги, суду надано не було.

Сам кредитний договір №4964224684 був укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 07.10.2019 році, тобто після спливу строку договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк».

Крім того, суду не надано доказів про перерахування грошових коштів новим кредитором на рахунок первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року або акту прийому передачі реєстру прав вимоги за вказаним договором.

З огляду на це, кредитний договір №4964224684, що є предметом спору по даній справі, був укладений через 2 роки після закінчення дії договору відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, а отже не входив до боргової маси, яку АТ «Таскомбанк» викупило у ТОВ «ФК «ЦФР».

Отже, АТ «Таскомбанк» взагалі не мав достатніх правових підстав для укладання договору факторингу №НІ/11/11-Ф з новим кредитором (позивач) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адже АТ «Таскомбанк» не набув права грошової вимоги за кредитним договором №4964224684 укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачкою через 2 роки - в 2019 році.

Як наслідок, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не став кінцевим власником правової вимоги по сплаті коштів за кредитним договором №4964224684, а отже відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Оскільки наявність та розмір заборгованості за використаними коштами отриманими за кредитним договором та відступлення права вимоги не підтверджено, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в позовних вимогах до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 04.10.2024 року.

Суддя Л.О. Пендюра