Рішення

від 26.12.2024 по справі 120/12416/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 грудня 2024 р. Справа № 120/12416/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач ), в якому просив:

- визнати протиправним дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 27.07.2020 р. по 15.01.2024 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020- 2024 р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020- 2024 р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01.01.2024 р.;

- зобов?язати здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 27.07.2020 р. по 15.01.2024 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020- 2024 р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020- 2024 р., одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням , визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01.01.2024 р.;

- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки з 27.07.2020 р. по 15.01.2024 р. включно, а саме з 27.07.2020 р. по день фактичної виплати.

Обґрунтовуючи позовні вимог позивач зазначає, що в період з 27.07.2020 р. по 15.01.2024 р. розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням не визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт, як наслідок, грошове забезпечення виплачено в меншому розмірі. Також в подальшому це призвело до зменшення розміру допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань і допомоги при звільненні. Відтак, така бездіяльність є протиправною.

Ухвалою від 21.10.2024 р. позовні вимоги в частині:

- визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 р. по 15.01.2024 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022, 2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року , встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р.,Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р.;

- зобов`язання провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити грошове забезпечення за період з 19.07.2022 р. по 15.01.2024 р., грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2022, 2023 роки, із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних для працездатних осіб, встановленого законом Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р.,Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р., - повернуто позивачеві.

Ухвалою від 21.10.2024 р. в решті заявлених вимог прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

04.11.2024 р. надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволені позову. Зазначив, що внесено зміни до Постанови №704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи із розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)», вказавши цю розрахункову величину як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Однак зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови. Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 відповідно до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».

Також вказав, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Окремо зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, відтак вимога про виплат компенсації є необґрунтованою.

Ознайомившись із матеріалами справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

Позивач вказує та даний факт підтверджується листом військової частини від 06.09.2024 р. за вих. №1533/118/3240/пс, що розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням не обчислювався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови КМ України №704.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення з 27.07.2020 р. по 18.07.2022 р. перерахунку грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020 -2022 р, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок, суд виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно д статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами першою- четвертою статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

30.08.2017 р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В подальшому, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Оцінюючи правомірність визначення відповідачем розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача виходячи з прожиткового мінімум станом на 01.01.2018 р., суд вказує на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України від 27.02.2014 № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму , структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки (далі Правила № 870).

У пунктах 6, 11, 14, 15 цих Правил № 870 зазначено, що проект постанови Кабінету Міністрів України готується, зокрема, у разі затвердження положення або іншого нормативно-правового акта.

Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.

Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб`єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов`язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови.

Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.

У пункті 20 Правил №870 наведені вимоги, які встановлюються до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою.

Так, згідно з абз. 7 п. п. 2 п. 20 Правил №870 в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Підпунктом 6 п. 20 Правил №870 передбачено, що додатки до проекту документа повинні містити перелік елементів, включення яких до тексту ускладнило б його сприйняття. Додатки позначаються цифрами.

Відповідно до пункту 24 Правил метою підготовки проекту акта про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України є їх приведення у відповідність з прийнятими законами, актами Президента України, а також забезпечення взаємоузгодження норм окремих актів Кабінету Міністрів України.

Як передбачено пунктом 2.16 Порядку № 34/5, включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Суд зазначає, що Постанова № 704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Як видно зі структури Постанови № 704, пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

У пункті 4 постановляючої частини Постанови № 704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Так, відповідно до норми пункту 4 Постанови № 704 (до внесення змін Постановою № 103) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Постановою № 103 до пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом саме станом на 01.01.2018 року.

Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Попри це, на думку суду, згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови №103), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом станом на 01.01.2018, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Тут слід врахувати, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції п. 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Із наведеного випливає, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВС від _02.08.2022 р. у справі_№440/6017/21, зокрема, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

А тому, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Враховуючи вище викладене, суд керуючись ст. 245 КАС України доходить висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення з 27.07.2020 р. по 18.07.2022 р. та допомоги на оздоровлення на 2021, 2022 р. і матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021 р., 2022 р. виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р. та на 01.01.2022 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 14 постанови №704.

За таких обставин, враховуючи вищепроцитоване, суд керуючись ст. 245 КАС України, обираючи ефективний і достатній спосіб захисту , доходить висновку, що достатнім буде зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 27.07.2020 р. по 18.07.2022 р та допомогу на оздоровлення на 2021, 2022 р. і матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2021, 2022 р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р. та на 01.01.2022 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 р.

Надаючи оцінку вимозі про визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік та зобов`язання виплатити такі, суд вказує, що згідно довідки відповідача №716 від 06.09.2024 р. допомога на оздоровлення і матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань позивачу за 2020 р. не виплачувались.

Зокрема згідно довідки №716 від 06.09.2024 р. допомога на оздоровлення виплачена в листопаді 2021 р., серпні 2022 р. і матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань виплачена в січні 2021 р., листопаді 2021 р. та в листопаді 2022 р.

Відтак в досліджуваній частині, позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про виплату компенсації втрати частини доходів, суд вказує на таке

Згідно із статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон - №2050-ІІІ) сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Стаття 4 Закону № 2050-ІІІ визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Із норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року за №159 випливає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відповідна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу №240/11882/19 вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Суд при розгляді даної справи не вбачає підстав для відступу від наведеної вище правової позиції та вважає, що правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.

Крім того, аналогічна позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 та від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17, постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах №120/4120/22 від 09.01.2023 р., №120/1648/22, №240/11263/22 від 06.01.2023 р.

Окремо суд вказує, що допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань входять до складу грошового забезпечення, відтак в разі затримки таких нараховується компенсація.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідно слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 27.07.2020 року по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27.07.2020 р. по 18.07.2022 р. та допомоги на оздоровлення на 2021, 2022 р. і матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021, 2022 р. виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р. та на 01.01.2022 р. , на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р., Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27.07.2020 р. по 18.07.2022 р. та допомоги на оздоровлення на 2021, 2022 р. і матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021, 2022 р. виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р. та на 01.01.2022 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р., Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159», нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків грошового забезпечення з 27.07.2020 р. по 18.07.2022 р. за весь час затримки виплати, а саме за період з 27.07.2020 р. по дату фактичної виплати грошового забезпечення.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_2 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Повний текст рішення сформовано 26.12.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна