Постанова

від 12.12.2024 по справі 308/10854/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/10854/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Фазикош Г.В.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужгородської міської ради на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, постановлену суддею Бедьо В.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення Ужгородської міської ради та державної реєстрації права власності

встановив:

У серпні2022року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 про скасування рішення сесії Ужгородської міської ради та державної реєстрації права власності.

Позов мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_1 від 10.11.1993 позивач був власником частки житлового будинку в АДРЕСА_1 . Власником іншої частини будинку була відповідач ОСОБА_2 , яка успадкувала дану частку в порядку спадкування. У подальшому, даний будинок було розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на два різні домоволодіння.

Виділені в натурі частки були зареєстровані як окремі домоволодіння за адресами: АДРЕСА_1 , що належить відповідачці та АДРЕСА_1 , який належить позивачу.

Даний будинок знаходиться на земельній ділянці, яка не має двох окремих виходів по АДРЕСА_1 . Зазначав, що частина ділянки використовувалася для спільного проходу та проїзду до будинків з вулиці і ця частина мала залишатися в спільному користуванні.

Однак, позивач та його сім`я позбавлені можливості проходу та проїзду до свого будинку, у зв`язку з перешкодами, які чинить їм відповідачка ОСОБА_2 . Вона оформила земельні ділянки через які можливо було отримати доступ до будинку на себе і це передувало отриманню ОСОБА_2 відповідних рішень Ужгородської міської ради.

На підставі п.1.14 рішення VII сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 08 липня 2021 року Ужгород за №281 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ОСОБА_2 меж земельної ділянки загальною площею 0,0312 га (кадастровий номер 2110100000:59:001:0492 площею 0,0209) та (кадастровий номер 2110100000:59:001:0494 площею 0,0103 га) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та в подальшому передано її у власність вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

Після затвердження технічної документації на земельні ділянки, відповідач затвердила речове право на них на підставі оскаржуваного рішення Ужгородської міської ради.

Зазначав, що відповідачем не було погоджено з ним, як суміжним землекористувачем, межових знаків. За цих підстав вважав, що виділення земельних ділянок відповідачу та реєстрації права власності за нею відбулося з порушенням норм земельного законодавства та Інструкції «Про встановлення (віднослення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками».

З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати п.1.14 рішення VII сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 08 липня 2021 року Ужгород за №281 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ОСОБА_2 меж земельної ділянки загальною площею 0,0312 га (кадастровий номер 2110100000:59:001:0492 площею 0,0209) та (кадастровий номер 2110100000:59:001:0494 площею 0,0103 га) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передано їх у власність;

- скасувати реєстрацію речового права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №43355956 та №43356612 від 04.08.2021 і реєстрацію земельних ділянок в поземельній книзі.

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судувід 30квітня 2024року судом затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Бойко Б.Б. та відповідачем ОСОБА_2 на наступних умовах:

1. Земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:59:001:0546, площею 0.0045 га стає спільною сумісною власністю власників житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , та фактично є проходом / проїздом.

2. Громадянка ОСОБА_2 зобов?язується здійснити всі необхідні дії для внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо координат і конфігурації земельних ділянок, що перебувають у її приватній власності за кадастровими номерами 2110100000:59:001:0494, площею 0.0103 га, та з кадастровим номером 2110100000:59:001:0545, площею 0.0164 га, відповідно до збірного кадастрового плану, що є невід?ємною частиною цієї мирової угоди

3. Позивач ОСОБА_1 зобов?язується встановити межі земельної ділянки та внести відомості про них до Державного земельного кадастру з подальшим присвоєнням кадастрового номера для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , що належить громадянину ОСОБА_1 , в розмірах, конфігурації, координатах відповідно до збірного кадастрового плану, що є невід?ємною частиною цієї мирової угоди.

4. Визначити що власник житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, ОСОБА_2 має право безперешкодного доступу до котельної, що належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 для обслуговування та ремонту опалювального обладнання.

5. Позивач, ОСОБА_1 зобов?язується не чинити перешкод у вищевказаному доступі, своєю чергою відповідач ОСОБА_2 зобов?язується не використовувати котельню в інших цілях ніж зазначено у даному пункті 4 мирової угоди.

6. Сторони заявляють, що, ані в процесі укладання цієї мирової угоди, а ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких осіб.

7. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують появу наслідків, зазначених в тексті цієї мирової угоди. Наслідки затвердження цієї мирової угоди сторонам відомі.

8. Сторони підтверджують, що вони однаково розуміють значення своїх дій та умови даної мирової угоди, правові наслідки її укладання, які передбачені ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України.

9. У разі настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання даної мирової угоди, сторона, для якої вони настали, зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону, а після усунення таких обставин, невідкладно виконати дану мирову угоду.»

Провадження у цивільній справі №308/10854/22 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення сесії Ужгородської міської ради та державної реєстрації права власності - закрито.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та повернути справу в першу інстанцію для продовження розгляду.

Вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства.

В своїх доводах посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не перевірив чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи підписана мирова угода всіма сторонами. Зазначає, що затверджена мирова угода не узгоджена з Ужгородською міською радою, яка визначена у справі як відповідач. Також така не підписана представником Ужгородської міської ради.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін.

Згідно зі ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, виходячи із змісту ст. 207 ЦПК України, укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має врахувати, що умови мирової угоди не можуть суперечити закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із таким затвердженням.

Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами.

Мирова угода є різновидом зобов`язання, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затвердженого судовим рішенням (ухвалою).

Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 01.08.2018 року у справі №760/15287/15-ц та у постанові від 30.05.2018 року у справі №759/4103/16-ц.

Суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо її умови стосуються прав та обов`язків сторін, які не входять до предмету позову, а також, якщо умови мирової угоди суперечать закону.

Як вбачається зі змісту мирової угоди, сторони у справі шляхом укладення цієї угоди мають намір врегулювати спір, що виник між ними щодо набуття права власності відповідачкою на спірні земельні ділянки та встановлюють правила користування такими.

Однак, як слідує з поданої до суду першої інстанції мирової угоди, така підписана 29.04.2024 тільки між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що відповідачем по справі є також Ужгородська міська рада, яка заперечує узгодження мирової угоди, укладеної між позивачем та одним з відповідачів.

При вирішенні питання щодо затвердження мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб.

Однак, суд першої інстанції не врахував того, що відповідачем Ужгородською міською радою не було підписано мирову угоду з позивачем, при цьому позовною вимогою є скасування рішення міської ради.

Вітка, правових підстав для затвердження мирової угоди суд першої інстанції не мав.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .

Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Ужгородської міської ради, задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: