Постанова

від 19.12.2024 по справі 740/5796/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/5796/23

Головуючий у першій інстанції Карпусь І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1322/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональний

центр металопрокату, ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Карпуся І.М. від 05 серпня 2024 року, місце постановлення ухвали м.Ніжин, дата складання повного тексту ухвали - 09 серпня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним актів приймання-передачі, договору дарування, свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, оформлене протоколом № 167, в частині:

- проведення розрахунку з ОСОБА_4 по сплаті йому грошових коштів за належну вартість майна товариства, що підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства, яка є пропорційною долі ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеному на дату його виходу з товариства, замінити передачею йому майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою площею 0,0601 га, кадастровий номер 7410400000:04:024:0011, на якій розташована вказана будівля та 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (п.5 порядку денного);

- проведення розрахунку з ОСОБА_2 по сплаті йому грошових коштів за належну вартість майна товариства, що підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства, яка є пропорційною долі ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеному на дату його виходу з товариства, замінити передачею йому майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (п.6 порядку денного);

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, укладеного між ПКФ Інжен та ОСОБА_4 щодо передачі майна, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кузьменком О.В. та зареєстрованого в реєстрі №33, 34;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчинену 01.02.2021 року за номером запису про право власності 40404427 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104) на ім`я ОСОБА_4 ;

- скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 20.01.2021 року за номером запису про право власності 40252540 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104) на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, укладеного між ТОВ ПКФ Інжен та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кузьменком О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №35,36;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю загальною площею 383,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , вчиненої 20.01.2021 року за номером запису про право власності 40232013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945389074104) на ім`я ОСОБА_2 ;

- скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 20.01.2021 року за номером запису про право власності 40232565 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104) на ім`я ОСОБА_2 ;

- визнання недійсним договору дарування нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.07.2021 року за номером 508, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кузьменком О.В., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю загальною площею 261,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 20.07.2021 року за номером запису про право власності 43054211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104) на ім`я ОСОБА_3 ;

- визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину №785 від 02.09.2022 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Кострицею С.В. на 1/2 частку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненої 02.09.2022 року за номером запису про право власності 47757350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104) на ім`я ОСОБА_3 .

Оскаржуваною ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.08.2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним акта приймання-передачі та скасування державної реєстрації права власності, було закрито, на підставі п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України. Судом скасовано, після набрання ухвалою законної сили, заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Ніжинського міськрайонного суду від 12.01.2024 року у виді заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: - нежитлової будівлі загальною площею 383,1 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , за номером запису про право власності 40232013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945389074104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2 ; - 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 40232565 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2 ; - нежитлової будівлі загальною площею 261,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 43054211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_3 ; - 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 47757350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_3 . Судом роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у порядку цивільного судочинства не допускається.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.08.2024 року, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 05.08.2024 року є необґрунтованою, незаконною, і постановлена судом із порушенням норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не наділений правом закривати провадження у справі за результатами розгляду справи по суті, на підставі п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, оскільки питання підсудності спору має вирішуватись на стадії відкриття провадження у справі або у підготовчому засіданні. Апелянт стверджує, що звертаючись з даним позовом до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, як суду загальної юрисдикції, він виходив з того, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.07.2023 року у справі № 913/32/23 було закрито провадження у справі за аналогічним позовом апелянта з тим самим предметом, з тих самих підстав і до тих самих відповідачів. При цьому, господарським судом було зазначено, що оскільки право позивача на отримання вартості частини майна Товариства, пропорційної його внеску до статутного фонду, було захищено в судовому порядку у справі № 927/615/19, у якій рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2021 року з ТОВ ПКФ Інжен на користь позивача було стягнуто 1 868 460 грн., оскаржувані ним рішення загальних зборів учасників Товариства від 13.01.2021 (протокол №167), не порушує його корпоративних прав. Цією ж ухвалою господарським судом роз`яснено, що дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 759/1036/20, згідно якої, відмова у відкритті провадження у цій справі з тих підстав, що спір належить розглядати в господарській, а не цивільній юрисдикції, при наявності ухвали господарського суду, яка набрала законної сили та якою відмовлено у відкритті провадження у справі за правилами господарського судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Позивачу має бути забезпечений доступ до правосуддя навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди у розгляді у належному господарському судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду. Апелянт стверджує, що даний позов був поданий ним у зв`язку із неможливістю виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2021 року у справі № 927/615/19 про стягнення з ТОВ ПКФ Інжен на його користь 1 868 460 грн., з причини відчуження всього належного боржнику майна. Тобто, вказаний позов за своєю природою є позовом до боржника у зобов`язальних відносинах. В якості підстави для визнання частково недійсним рішення та скасування актів приймання-передачі, позивач зазначає наявність протиправної поведінки відповідачів під час прийняття рішення суду та підписання актів. Зокрема, позивач вказує на наявність ознак фраудаторності укладених правочинів. За доводами апелянта, метою подання позову є відновлення становища, що існувало до моменту порушення права, а спір стосується безпосередньо нерухомого майна та правочинів, укладених з метою його відчуження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 просить залишити ухвалу суду першої інстанції від 05.08.2024 року - без змін, та залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у зв`язку із її безпідставністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 просить залишити ухвалу суду першої інстанції від 05.08.2024 року - без змін, та залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у зв`язку із її безпідставністю.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Васюк Д.Г. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Литовченко Д.М. просив залишити ухвалу суду першої інстанції від 05.08.2024 року - без змін, та залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у зв`язку із її безпідставністю.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представники відповідача ОСОБА_3 - адвокат Чорнолуцький Р.В., адвокат Маслова К.В. просили залишити ухвалу суду першої інстанції від 05.08.2024 року - без змін, та залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у зв`язку із її безпідставністю.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , представник відповідача ТОВ Регіональний центр металопрокату, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явився. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним актів приймання-передачі, договору дарування, свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності.

Оскаржуваною ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.08.2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним акта приймання-передачі та скасування державної реєстрації права власності, було закрито, на підставі п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України. Судом скасовано, після набрання ухвалою законної сили, заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Ніжинського міськрайонного суду від 12.01.2024 року у виді заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: - нежитлової будівлі загальною площею 383,1 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , за номером запису про право власності 40232013 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945389074104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2 ; - 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 40232565 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_2 ; - нежитлової будівлі загальною площею 261,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 43054211 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274472274104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_3 ; - 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 1656,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 47757350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946117274104), зареєстрованої на ім`я ОСОБА_3 . Судом роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у порядку цивільного судочинства не допускається.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 05.08.2024 року, закриваючи провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним акта приймання-передачі та скасування державної реєстрації права власності, на підставі п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції вказав, що основні позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у визнанні недійсним рішення загальних зборів ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року в частині проведення розрахунку з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 по сплаті їм грошових коштів за належну вартість майна товариства, яка підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства кожному, що є пропорційними їх долі в статутному капіталі товариства, шляхом передачі їм майна. Суд першої інстанції зазначив, що дані позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством, яке є боржником перед позивачем, не виконавши повністю зобов`язання з виплати ОСОБА_1 його частки, знаючи про розгляд судової справи про стягнення частки, відчужено все нерухоме майно, а відтак, має місце недобросовісна поведінка. В обґрунтування цих вимог позивач також наводить аргументи про те, що рішення про збільшення статутного капіталу не приймалося, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не набули корпоративних прав, а частка ОСОБА_4 у статутному капіталі не була збільшена до 49%. За доводами позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не набули права на отримання компенсації за частку у статутному капіталі розміром 49%, а товариство не мало правових підстав проводити розрахунок із ОСОБА_2 шляхом передання майна взагалі, а з ОСОБА_4 - за частку в розмірі 49%. Вартість часток ОСОБА_2 та ОСОБА_4 рішенням загальних зборів визначена без будь-яких обґрунтувань. Не враховано зобов`язання товариства перед учасниками, які вибули раніше: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . За доводами позивача, зазначене призвело до неправильного визначення чистих активів товариства і штучного збільшення вартості часток ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Суд вказав, що наведені в позовній заяві підстави позовних вимог про визнання недійсним, в частині рішення загальних зборів ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021, вказують на необхідність врахування норм законодавства щодо корпоративних відносин між учасниками господарського товариства та між товариством і його учасниками щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав. Із посиланням на правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.01.2020 у справі №913/285/19, за подібних обставин справи, яка на думку суду першої інстанції, є релевантною до справи, яка розглядається, суд першої інстанції зазначив, що спір виник з корпоративних відносин, і в силу п.3 ч.1 статті 20 ГПК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, в частині проведення розрахунку з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 по сплаті їм грошових коштів за належну вартість майна товариства, що підлягає виплаті грошовими коштами в розмірі 49% від вартості чистих активів товариства кожному, що є пропорційними їх долі в статутному капіталі товариства, шляхом передачі їм майна, в силу п.3 ч.1 статті 20 ГПК України та правових висновків Верховного Суду підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Щодо позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, укладеного між ПКФ Інжен та ОСОБА_4 щодо передачі майна, та акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ ПКФ Інжен від 13.01.2021 року, укладеного між ТОВ ПКФ Інжен та ОСОБА_2 , то за висновком суду першої інстанції, вказані вимоги не можуть бути розглянуті окремо в порядку цивільного судочинства виключно як вимоги кредитора ( ОСОБА_1 ) до боржника (товариства) на предмет наявності ознак фраудаторності, оскільки дані акти є свідченням правочинів, вчинених не між товариством і третіми особами щодо відчуження майна товариства на користь таких третіх осіб у загальних цивільних правовідносинах, а правочинів, вчинених на виконання рішення загальних зборів товариства про виплату учасникам, які вибули, вартості часток шляхом передання майна товариства, тобто, є реалізацією рішення вищого органу управління товариства щодо корпоративних прав учасників на вихід з товариства з отриманням вартості своєї частки пропорційно розміру оплаченої частки, а отже, вчинених у корпоративних правовідносинах. На думку суду першої інстанції, дані позовні вимоги про визнання недійсними цих правочинів не можуть бути розірвані із позовними вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, на виконання яких вони вчинені зі сторони товариства уповноваженою рішенням зборів особою, та їх розгляд окремо у порядку різних видів судочинства неможливий. Інші позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування і свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації прав власності, є похідними від вищевказаних, і тому підлягають розгляду з основними вимогами у порядку господарського судочинства. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, а заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Ніжинського міськрайонного суду від 12.01.2024 року, у виді заборони на відчуження нерухомого майна, у відповідності до ч.9 статті 158 ЦПК України, скасуванню, після набрання ухвалою суду законної сили. При цьому, судом першої інстанції було роз`яснено позивачу, що дана справа повинна розглядатися у порядку господарського судочинства.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованого закриття судом першої інстанції провадження у даній цивільній справі, на підставі положень п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним акта приймання-передачі та скасування державної реєстрації права власності, на підставі п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір між сторонами у даній справі виник з корпоративних відносин, у зв`язку з чим заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, в силу п.3 ч.1 статті 20 ГПК України, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач уже звертався до господарського суду з позовом до ТОВ Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним актів приймання-передачі, договору дарування, свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності, проте, ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.07.2023 року у справі №913/32/23 було закрито провадження у справі за аналогічним позовом апелянта з тим самим предметом, з тих самих підстав і до тих самих відповідачів. При цьому, господарським судом було зазначено, що оскільки право позивача на отримання вартості частини майна Товариства, пропорційної його внеску до статутного фонду, було захищено в судовому порядку у справі №927/615/19, у якій рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2021 року з ТОВ ПКФ Інжен на користь позивача було стягнуто 1 868 460 грн., оскаржувані ним рішення загальних зборів учасників Товариства від 13.01.2021 (протокол №167), не порушує його корпоративних прав. Цією ж ухвалою господарським судом роз`яснено, що дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Зазначена норма гарантує право на суд, одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто, право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), заява №4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17 січня 2012 року у справі Станєв проти Болгарії (Stanev v.Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський Суд з прав людини неодноразово встановлював порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 09.12.2010 року у справі Буланов та Купчик проти України, (заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому Європейський Суд з прав людини встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, Європейський Суд з прав людини вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27, 28, 38-40).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 01.12.2011 року у справі Андрієвська проти України (заява №34036/06), Європейський Суд з прав людини визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13, 14, 23, 25, 26).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини від 17.01.2013 року у справі Мосендз проти України (заява № 52013/08), в якому Європейський Суд з прав людини визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§116, 119, 122-125).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.12.2017 року у справі Шестопалова проти України (заява №55339/07), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду, всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду її позову за правилами адміністративного судочинства (§13, 18-24).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що закриття провадження у даній справі №740/5796/23 з тих підстав, що спір належить розглядати у господарській, а не у цивільній юрисдикції, за наявності ухвали господарського суду Луганської області від 12.07.2023 року у справі №913/32/23, провадження №18/913/32/23 (а.с.125-137, том 1), яка набрала законної сили та якою закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний центр металопрокату, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсними актів приймання-передачі, договору дарування, свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності, за правилами господарського судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача ОСОБА_1 на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Як вбачається із вказаної ухвали господарського суду Луганської області від 12.07.2023 року у справі №913/32/23, провадження №18/913/32/23 (а.с.125-137, том 1), позивачу ОСОБА_1 роз`яснено, що дана справа повинна розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Позивачу має бути забезпечений доступ до правосуддя навіть в іншому, ніж це передбачено Законом, судочинстві, оскільки перешкоди у розгляді у належному судочинстві виникли у зв`язку із процесуальною діяльністю суду.

Відповідно до приписів п.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №759/1036/20, провадження №61-17394св20.

Приймаючи до уваги зазначене вище, а також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №759/1036/20, провадження №61-17394св20, в ході апеляційного перегляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 05.08.2024 року про закриття провадження у даній справі, на підставі п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються із нормами Закону, які регламентують спірні правовідносини.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.08.2024 року - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат між сторонами апеляційним судом не проводиться, оскільки в силу приписів статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони за результатами розгляду судом вимог заявленого позову.

Керуючись статтями: 367, 368, 374; п.4 ч.1 статті 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 серпня 2024 року - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: