Ухвала

від 26.12.2024 по справі 160/33992/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

26 грудня 2024 р.Справа №160/33992/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши заяву Дніпровської міської ради про забезпечення адміністративного позову одночасно з пред`явленням позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Дніпровської міської ради до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якій позивач просить суд:

- встановити відсутність компетенції Дніпропетровської обласної ради щодо включення до проекту регіональної схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області земельних ділянок розташованих на території Дніпровської міської територіальної громади без згоди Дніпровської міської ради;

- визнати рішення Дніпропетровської обласної ради №176-8/VII від 24.03.2017 "Про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області" протиправним та нечинним в окремій його частині: включення до проекту регіональної схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області земельних ділянок розташованих на території Дніпровської міської територіальної громади в межах адміністративної ї території міста Дніпра.

Разом з позовом Дніпровською міською радою подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд зупинити дію рішення Дніпропетровської обласної ради №176-8/VII від 24.03.2017 "Про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області" протиправним та нечинним в окремій його частині: включення до проекту регіональної схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області земельних ділянок розташованих на території Дніпровської міської територіальної громади в межах адміністративної ї території міста Дніпра.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що під час розгляду судових справ №160/19750/22, №160/15842//24, №160/7238/22 судами різних інстанцій встановлено, що Дніпровська міська рада є учасником правовідносин, які регулюються нормативно-правовим актом, зокрема рішенням Дніпропетровської обласної ради №176-8/VII від 24.03.2017 "Про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області", як нормативно-правовим актом. Зазначене рішення є етапом розробки екологічної мережі регіонального рівня прийнятим відповідно до статті 14 Закону України "Про екологічну мережу України", та не є, а ні зведеною схемою, а ні місцевою схемою формування екомережі. Дніпровська міська рада, яка є власником земель комунальної власності в силу вимог статті 83 Земельного кодексу України, не надавала згоду або клопотання стосовно включення до екомережі Дніпропетровської області відповідних територій (земельних) ділянок міста Дніпра. Рішення №176-8/VII від 24.03.2017 прийняте Дніпропетровською обласною радою в частині просторової площі, яка поширюється на територію міста Дніпра, без згоди Дніпровської міської ради як компетенційного органу, порушує права та законні інтереси Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради є протиправним в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За положеннями ч. 1 та ч. 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, розгляд вищезазначеної заяви позивача за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи викладені у заяві позивача, суд дійшов наступних висновків.

Порядок розгляду питання про забезпечення адміністративного позову та способи його забезпечення врегульовані статтями 150 та 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні клопотання про забезпечення позову суд керується ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкти владних повноважень приймають рішення та діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

За правилами ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, а також шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

Так, Дніпропетровською обласною радою прийнято рішення №176-8/VII від 24.03.2017 "Про затвердження проекту формування екологічної мережі Дніпропетровської області", яким затверджено проект формування екологічної мережі Дніпропетровської області.

Суд зазначає, що саме по собі, подання позовної заяви, предметом якого є визнання рішень протиправними, не є беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Частиною 5 статті 151 КАС України визначено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Судом не встановлено очевидних ознак протиправності рішення №176-8/VII від 24.03.2017 "Про затвердження проекту формування екологічної мережі Дніпропетровської області".

Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі зокрема про оскарження рішення Дніпропетровської обласної ради №176-8/VII від 24.03.2017 "Про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області" протиправним та нечинним в окремій його частині: включення до проекту регіональної схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області земельних ділянок розташованих на території Дніпровської міської територіальної громади в межах адміністративної ї території міста Дніпра, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного суд не знайшов достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити Дніпровській міській раді в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Копію ухвали надіслати позивачу та представнику позивача.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання такої ухвали.

Суддя Н.В. Турлакова