Рішення

від 26.12.2024 по справі 200/7469/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року Справа№200/7469/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі її заяви від 26.09.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового та спеціального стажу роботи позивача період навчання з 01.09.1990 року по 19.06.1992 року у Болховському педагогічному училищі Орловської області по спеціальності: «викладення в початкових класах загальноосвітньої школи»; період роботи з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Дзержинської міської ради Донецької області; період роботи з 01.06.2024 року по 12.07.2024 року на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області та повторно розглянути заяву позивача про призначення з 26.09.2024 року їй пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 26.09.2024 року вона звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За результатом розгляду зазначеної заяви позивача від 26.09.2024 року, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 03.10.2024 року №051330003761 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах за вислугу років станом на 11.10.2017 року 26 років 06 місяців. Вважаючи таке рішення протиправним, та таким, що порушує її права, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що 26.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно пункту е статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення та пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Заяву про призначення пенсії за вислугу років від 26.09.2024 року за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатом розгляду заяви від 26.09.2024 року було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 03.10.2024 року №051330003761 у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців.

Згідно з пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на вислугу років, затвердженим Постановою КМУ від 01.11.1993 № 909, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, соціального забезпечення за наявності станом на 01.04.2015 не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців та 11.10.2017- не менше 26 років 6 місяців. Страховий стаж позивача склав 32 роки 6 місяці 19 днів. Спеціальний стаж роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 25 років 1 місяць 10 днів.

До спеціального стажу роботи за вислугу років зараховано наступні періоди роботи: з 01.09.1992 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2006, з 01.01.2007 по 10.10.2017.

Стосовно позовних вимог про зарахування часу навчання в Болхівському педагогічному училищі Орловської області з 01.09.1990 по 19.06.1992 відповідач зазначає, що навчання в училищі не зараховується до спеціального стажу роботи за вислугу років оскільки законодавством це не передбачено.

Стосовно періоду роботи з 01.06.2024 року по 12.07.2024 року на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області відповідач повідомляє, що даний період не зараховано до страхового стажу позивача у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 рокупозовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду даної справи.

02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

За приписами частини 5статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно достатті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ13486010) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.10.2024 року №051330003761 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить - 32 роки 06 місяців 19 днів, спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 становить - 25 років 01 місяць 10 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховані періоди з 01.09.1990 року по 19.06.1992 року - навчання в Болхівському педагогічному училищі Орловської області та з 01.06.2024 року по 12.07.2024 року - робота на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області.

У трудовій книжці, серії НОМЕР_2 від 01.09.1992 року ОСОБА_1 наявні записи зокрема:

- 01.09.1992 року призначена вчителем початкових класів до СШ №13 м. Дзержинська, відповідно до наказу №103 від 15.08.1992 року;

- 12.07.2024 року звільнена з посади вчителя початкових класів за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України, відповідно до наказу №7-к від 08.07.2024 року.

Відповідно до наказу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації від 08.07.2024 року №7-к ОСОБА_1 звільнено з обійманої посади вчителя початкових класів з 12.07.2024 року за угодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки Управління освіти Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 02.08.2024 року № 01-22/720, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала на посаді вчителя початкових класів в СІЛ № 13 міста Дзержинська Донецької області з 01.09.1992 року (за о/р наказ та дата відсутні) по 12.07.2024 року (наказ № 7-к від 08.07.2024 р.). Звільнено з обійманої посади вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області за ст.36 п.1 КЗпП України.

Відповідно до розрахунку стажу позивача форми РС-право до страхового стажу позивача зараховані наступні періоди: з 01.09.1990 року по 19.06.1992 року, з 01.09.1992 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2017 року по 10.10.2017 року, з 11.10.2017 року по 31.05.2024 року. До спеціального стажу зараховано періоди роботи з 01.09.1992 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2017 року по 10.10.2017 року.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 25.11.2024 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 не відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців у закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (ЄДРПОУ: 02142827) за спірні періоди, а саме з 01.06.2024 року по 12.07.2024 року, відомості про сплату роботодавцем страхових внесків за вказані періоди відсутні.

Отже, спірним у справі є правомірність винесення рішення відповідачем від 03.10.2024 року № 051330003761 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У преамбулі Закону № 1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, особливістю пенсій за вислугу років є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом «е» ст. 55 Закону № 1788-XII в редакції Законів України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

- з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

- з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

- з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

- з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 01 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 01 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 01 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 01 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 01 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 01 січня 1971 року.

04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено Рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

До внесення змін Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пункт "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ передбачав наступні вимоги для призначення пенсії за вислугу років: «Право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».

Отже, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018(1844/16, 3011/16) визнано неконституційними положення про наявність стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців, а також про віковий ценз.

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XI пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону № 1788-XI, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-XI, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XI зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911.

Отже, на день звернення позивача із заявою 26.09.2024 року про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Відповідно до розділу І цього Переліку учителі загальноосвітніх закладів і установ мають право на пенсію за вислугу років, що підтверджує право позивача на врахування спірного періоду з 01.06.2024 року по 12.07.2024 року включно у спеціальний стаж, який дає їй право на пільгову пенсію за вислугу років, як працівниці освіти, оскільки в спірні періоди вона працювала учителем загальноосвітнього закладу.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (набрав чинності 11.10.2017) розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-XII. Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 16 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII.

Крім того, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» не було внесено жодних змін до статті 55 Закону № 1788-XII, а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, що відновлена за Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019.

Також, за приписами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок - № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

При цьому пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці мають бути вказані періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, додаткові підтверджуючі довідки необхідно надавати у разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.

За наявними в матеріалах справи доказами, судом встановлено, що у період з 01.06.2024 року по 12.07.2024 року позивач працювала на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області.

При цьому, як встановлено судом, вказані записи не містять виправлень, описок, підчищень, а тому є належними та допустимими доказами, які підтверджують період її роботи.

Окрім того, на підтвердження спірного періоду роботи позивачем додатково надано копію наказу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації від 08.07.2024 року №7-к «Про звільнення ОСОБА_1 з обійманої посади вчителя початкових класів з 12.07.2024 року за угодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП України та копію довідки Управління освіти Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 02.08.2024 року № 01-22/720, де зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала на посаді вчителя початкових класів в СІЛ № 13 міста Дзержинська Донецької області з 01.09.1992 року (за о/р наказ та дата відсутні) по 12.07.2024 року (наказ № 7-к від 08.07.2024 р.). Звільнено з обійманої посади вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області за ст.36 п.1 КЗпП України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) за період червень-липень 2024 року відсутні позитивні позначки щодо сплати страхових внесків та відсутні відомості про заробітну плату та сплачені страхові внески.

Щодо страхових внесків суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно зі ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. […] Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище норм Закону № 1058 дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.

Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17.

У трудовій книжці, серії НОМЕР_2 від 01.09.1992 року ОСОБА_1 наявні записи зокрема:

- 01.09.1992 року призначена вчителем початкових класів до СШ №13 м. Дзержинська, відповідно до наказу №103 від 15.08.1992 року;

- 12.07.2024 року звільнена з посади вчителя початкових класів за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України, відповідно до наказу №7-к від 08.07.2024 року.

Відповідно до наказу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації від 08.07.2024 року №7-к ОСОБА_1 звільнено з обійманої посади вчителя початкових класів з 12.07.2024 року за угодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки Управління освіти Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 02.08.2024 року № 01-22/720, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала на посаді вчителя початкових класів в СІЛ № 13 міста Дзержинська Донецької області з 01.09.1992 року (за о/р наказ та дата відсутні) по 12.07.2024 року (наказ № 7-к від 08.07.2024 р.). Звільнено з обійманої посади вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області за ст.36 п.1 КЗпП України.

Отже, враховуючи те, що трудова книжка містить записи про роботу позивача вчителем початкових класів у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області, а також до заяви позивача про призначення пенсії надана довідка Управління освіти Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 02.08.2024 року № 01-22/720 що містить інформацію про спеціальний характер роботи у цей період у цей період, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні вказаного періоду до страхового та спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на умовах пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку що під час прийняття рішення від 03.10.2024 № 051330003761 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не забезпечило всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів, не зарахувало до страхового та спеціального стажу відповідний період роботи позивача.

Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1990 року по 19.06.1992 року в Болхівському педагогічному училищі Орловської області, суд зазначає наступне.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01 січня 2004 року), зокрема, у статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ).

Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.

В матеріалах справи міститься копія диплома серії НОМЕР_3 , реєстраційний №150, виданий 20.06.1992 року про те що, ОСОБА_3 у період з 01.09.1990 року по 19.06.1992 року навчалася в Болхівському педагогічному училищі Орловської області та здобула освіту за спеціальністю «викладання в початкових класах загальноосвітньої школи». Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 19.06.1992 року присвоєна кваліфікація «вчитель початкових класів».

Зазначений диплом містить відтиск печатки навчального закладу, підписи голови Державної кваліфікаційної комісії, директора та секретаря, дату видачі.

Враховуючи те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність рішення щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду навчання, а також того, що позивач у спірному періоді не навчалась у вказаному навчальному закладі, то суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до спеціального стажу позивача вказаного періоду навчання є протиправною.

Щодо вимоги позивача про зарахування періоду роботи з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Дзержинської міської ради Донецької області, суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку стажу позивача форми РС-право до страхового стажу позивача зараховані наступні періоди: з 01.09.1990 року по 19.06.1992 року, з 01.09.1992 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2017 року по 10.10.2017 року, з 11.10.2017 року по 31.05.2024 року. До спеціального стажу зараховано періоди роботи з 01.09.1992 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2017 року по 10.10.2017 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині щодо зарахування до страхового та спеціального стажу роботи позивача період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, оскільки даний період відповідачем зараховано до страхового та спеціального стажу роботи.

Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі заяви позивача від 26.09.2024 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2024 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із зарахуванням позивачу до спеціального стажу період навчання з 01.09.1990 року по 19.06.1992 року у Болховському педагогічному училищі Орловської області по спеціальності: «викладення в початкових класах загальноосвітньої школи»; період роботи з 01.06.2024 року по 12.07.2024 року на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі 1211,20 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.10.2024 року №051330003761 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі заяви від 26.09.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 26.09.2024 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із зарахуванням позивачу до спеціального стажу період навчання з 01.09.1990 року по 19.06.1992 року у Болховському педагогічному училищі Орловської області по спеціальності: «викладення в початкових класах загальноосвітньої школи»; період роботи з 01.06.2024 року по 12.07.2024 року на посаді вчителя початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області та з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одиннадцять) гривень 20 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 грудня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров