Рішення

від 25.12.2024 по справі 280/8774/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 грудня 2024 року Справа № 280/8774/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН» (далі позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову від 10.09.2024 за №ПШ 045590 Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ТОВ «КАРАВАН» (код ЄДРПОУ 30801825) адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою від 10.09.2024 за №ПШ 045590 відносно позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", суть якого згідно акту АР №052910 від 07.08.2024 полягала в тому, що водієм під час здійснення автомобільного перевезення 07.08.2024 не надано протокол перевірки адаптації тахографу. На переконання позивача, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки в зв`язку із відсутністю тахографу, водій автомобіля, у відповідності до вимог п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України за №340 від 07.06.2010, веде Індивідуальну контрольну книжку водія, за допомогою якої здійснюється облік робочого часу та відпочинку водія. Тому вважає, що в його діях жодних ознак порушень законодавства про автомобільний транспорт немає. Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 23.09.2024адміністративний позов залишено без руху.

Позивачем усунено недоліки.

Ухвалою судді від 02.10.2024 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

11.10.2024на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. № 385 (далі Інструкція №385), відповідно до п. 3.3, зокрема передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа дотранспортногозасобу;заповненітахокартиукількості, що передбаченаЄУТР,або картку водія чи роздруківку данихроботитахографауразіобладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Проте водієм позивача такий протокол надано не було. Відтак, на переконання відповідача, оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. За таких обставин вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

14.10.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити вимоги адміністративного позову та вважає, що відзив не містить спростувань доводів ТОВ «КАРАВАН», викладених в позові, а саме: 1)Тахограф в ТЗ не був встановлений - тому протокол перевірки та адаптації був відсутній, а водій мав при собі заповнену належним чином індивідуальну контрольну книжку водія. 2)Інспектор не мав права складати акт про порушення, яке не було вчинено. Протокол перевірки та адаптації надається лише у випадку наявності тахографу в ТЗ та обов`язку його використання. 3)Інспектор повинен був переконатися в наявності або відсутності тахографу в ТЗ, і, у разі відсутності, витребувати у водія індивідуальну контрольну книжку та оглянути її.Натомість інспектор взагалі заперечив можливість використання водієм такої книжки. 4)Постанова про застосування штрафу незаконна та опирається на обставини, викладені в акті, які не відповідають дійсності. Наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення з`ясовано не було.

25.10.2024 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення, в якому відповідач зазначає, що відповідно п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України за №340 від 07.06.2010, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими повіреними тахографами. А п. 6.3 цього Положення щодо можливості використання індивідуальної контрольної книжки водія стосується тільки транспортних засобів, які мають повну масу менше 3,5 т, що не відноситься до позивача та його ТЗ з повною масою 5,5 т, а тому у нього повинен бути протокол перевірки та адаптації тахографа, а не індивідуальна контрольна книжка водія. Також відповідач наголошує, що водій не надавав інспектору індивідуальну контрольну книжку водія.

Відповідно до ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

На підставі приписів ч.4ст.229 КАС Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до приписівКАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

07.08.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області в рамках проведення заходів державного контролю додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт на А/Д 11-03280 км, проведено рейдову перевірку транспортного засобу, що використовувався ТОВ «КАРАВАН», Volkswagen Crafter, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 .

Під час вказаноїперевірки було встановлено перевезення автомобільним перевізником вантажів за відсутності визначених уст. 48 Закону України«Про автомобільний транспорт» документів, а саме: у водія відсутній протокол перевірки адаптації тахографу, про що складено акт перевірки АР №052910 від 07.08.2024.

Надалі вказані матеріали перевірки були передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника (власника транспортного засобу), тобто до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Так, 10.09.2024 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Романенком А. винесено постанову № №ПШ 045590 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до ТОВ «КАРАВАН» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Незгода позивача із вказаною постановою зумовила звернення його до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ(далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади "утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату служби за переліком згідно з додатком 3.

Також суд зазначає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те територіальним органом - Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, який утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті.

Статтею 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567(далі Порядок № 1567; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як слідує із матеріалів справи, з позиції відповідача допущене позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності, полягає у тому, що останнім перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки визначених у ст. 48 Закону № 2344 документів, а саме: протокол перевірки адаптації тахографу.

Досліджуючи дані обставини та підставам застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно вказаною нормою не є вичерпним.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 передбачена відповідальність автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку сутність виявленого порушення полягає у тому, що під час проведення перевірки водій позивача не надав передбачений законодавством протокол перевірки адаптації тахографу, який має бути встановлений в транспортному засобі з метою обліку робочого часу та часу відпочинку водіїв.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За визначенням, що міститься в п. 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", Про дорожній рух".

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Судом встановлено, що належний позивачу транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, не обладнаний тахографом взагалі, що ні відповідачем, ні позивачем не заперечується.

Натомість, згідно висновку акту перевірки АР №052910 від 07.08.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки зазначено, що позивачем порушенно вимог ст. 34, ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення №340, п.3.3 розділу ІІІ Інструкції №385, а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Тобто відсутній документ, який передбачений як обов`язковий, у випадку наявності та використання тахографу в транспортному засобі. При цьому в акті перевірки відсутні будь-які згадування про фактичну наявність або відсутність в транспортному засобі тахографу, так само як і не зазначається про наявність/відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, адже, пунктом 6.3 Положення №340 передбачено , що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Даний пункт і Положення в цілому, не передбачають виключень та/або не конкретизують транспортні засоби (вид ТЗ, його технічні характеристики тощо), водії яких, у разі відсутності тахографу, мають вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв. Тобто пункт розповсюджує свою дію всі транспортні засоби перевізників, на яких розповсюджуються вимоги даного Положення.

Матеріали справи містять копію індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 (а.с.10-12),який здійснював перевезення 07.08.2024. Вказана книжка має хронологію заповнення, як до спірної дати так і після, містить відомості маршрут руку показники одометра, про початок робої зміни водія , тривалість перерви, кінець робочої зміни, підпис водія.

При цьому, Акт перевірки АР №052910 від 07.08.2024 та матеріали справи не містять доказів того, що у водія інспекторами вимагалося пред`явлення індивідуальної контрольної книжки водія та або докази відмови / непред`явлення такої книжки водієм. Натомість в Акті зафіксоване порушення, яке можливе лише за умови наявності та використання тахографу в транспортному засобі, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, на переконання суду, долучений відповідачем до заперечень відеозапис з місця події, не відображає повної інформації, викладеної в Акті перевірки, та не підтверджує чи спростовує, що відповідач запитував у водія індивідуальну і контрольна книжка водія, а той в свою чергу не надав або відмовився надавати, оскільки вказаний відеозапис не містить звуку, а отже є незрозумілим яка розмова між інспектором та водієм взагалі відбувалась.

Підсумовуючи викладене суд наголошує, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 передбачає відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів, а таким документом згідно п. 6.3 Положення №340 в даному випадку може бути індивідуальна контрольна книжка водія.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи суд доходить висновку, що оскаржувана постанова відповідача від 10.09.2024 за №ПШ 045590 про застосування до ТОВ «КАРАВАН» адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, суд приходить до переконання про задоволення адміністративного позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, саме як з юридичної особи суб`єкта владних повноважень, яка здійснює свої повноваження через утворені територіальні органи, в даному випадку Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькійобласті.

Керуючись ст.ст.72,77,90,94,139,241,245,246,250,255,291,295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м.Запоріжжя, вул. Чубанова, 8) від 10.09.2024 за №ПШ 045590 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН»

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН» (69065, м. Запоріжжя, вул. Трансформаторників, буд. 49, код ЄДРПОУ 30801825) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова