Ухвала

від 25.12.2024 по справі 380/25633/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/25633/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

25 грудня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про взяття на облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу частини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби.

Одночасно з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2, військовій частині НОМЕР_1 , вчиняти дії щодо переведення позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до іншої військової частини до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування заяви посилається на наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02.09.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції, чинній на той час), як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Вказане підтверджується копією виданого йому тимчасового посвідчення військовозобов`язаних № НОМЕР_2 . 25.11.2024 ОСОБА_1 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлений в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , де в подальшому утримувався. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , було запропоновано написати заяву про взяття на військовий облік військовозобов`язаних з метою подальшого призову на військову службу за мобілізацією. У подальшому начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України. Таким чином, ОСОБА_1 станом на момент подання позову є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 із розташуванням у АДРЕСА_1 . У подальшому командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ про зарахування позивача до списків особового складу частини. Оскільки позивач вважає відповідні дії безпідставними та незаконними, він звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою. Факт реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову полягає у тому, що враховуючи те, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі і може бути у будь-який час направлений (переведений) для проходження військової служби до іншої військової частини, що зумовлюватиме кожного разу висунення додаткових позовних вимог про скасування наказів про зарахування позивача до списків особового складу, а виконання рішення суду може бути істотно ускладненим або виявитися неможливим у разі необізнаності сторони позивача та суду протягом судового розгляду із місцем проходження військової служби позивачем, а також після ухвалення судового рішення про задоволення позову до набрання ним законної сили переведення позивача до іншої військової частини матиме наслідком унеможливлення виконання такого рішення суду, оскільки будуть відсутні підстави для його виконання іншою військовою частиною, а також на підставі такого судового рішення за вказаних умов, неможливо скасувати наказ про зарахування позивача до особового складу іншої військової частини. Заявник вважає, що належним та співмірним засобом забезпечення позову є заборона відповідачу 2, військовій частині НОМЕР_1 , вчиняти дії щодо переведення позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до іншої військової частини до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує наступне.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлено ст. 152 КАС України, у відповідності до ч. 1 якої така заява, серед іншого, повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем не надано належних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, а відтак, суд не може встановити факту: по-перше перебування заявника на військовій службі, а по друге протиправності дій чи бездіяльності відповідачів.

До того ж, конкретних обставин порушення прав та інтересів позивача, очевидність заподіяння шкоди таким інтересам прийняттям оскаржуваного рішення в заяві про забезпечення позову не наведено, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливого настання таких порушень без посилання на конкретні факти та матеріальні докази.

Щодо очевидності протиправності оскаржуваного рішення відповідача, то твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

У цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного правового акта може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд відзначає, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Крім того, існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із урахуванням іншої підстави забезпечення позову невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.04.2021 у справі №640/17351/19.

Суд звертає увагу на те, що підстави вважати, що оскаржувані накази мають очевидні ознаки протиправності, на час розгляду справи відсутні, оскільки такі обставини підлягають з`ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи нададуть суду.

Подання позовної заяви, предметом якої є, зокрема, законність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про взяття на облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ; наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу частини, не може слугувати беззаперечним доказом того, що такі рішення відповідачів є очевидно протиправними.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суд вказує, що вагомих доводів таких наслідків в разі незастосування заходів забезпечення позову не наведено.

Враховуючи специфіку проходження військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час, на особливий період, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову не призведе до можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на громадян, які підлягають мобілізації. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд приходить висновку, що представником позивача не доведено необхідності вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч. 2 ст. 150 КАС України, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

При цьому, суд роз`яснює, що заявник не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позиву ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.

Суддя Потабенко В.А.