Рішення

від 26.12.2024 по справі 400/6563/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р. № 400/6563/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

треті особиВійськової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи військової частини НОМЕР_2 , про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати додаткової грошової допомоги, збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої постановою КМУ № 168, за період стаціонарного лікування наслідків отриманого 30.07.2023 року тяжкого поранення, а саме: за період 13.08.2023 року по 15.08.2023 року та 27.10.2023 року по 13.12.2023 року;

- зобов`язання здійснити нарахування та виплатити додаткову грошову допомогу за час лікування в повному обсязі за період часу з 13.08.2023 року-15.08.2023 року та 27.10.2023 року по 13.12.2023 року (період знаходження на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я) внаслідок отриманого тяжкого поранення пов`язаного з захистом Батьківщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через отримання тяжкого поранення пов`язаного з захистом Батьківщини, Позивач з 30.07.2023 року по 26.01.2024 року проходив безперервне лікування в різних закладах охорони здоров`я. Відповідно до Наказів командира в/ч НОМЕР_1 № 396 від 05.11.2023 року та № 79 від 05.03.2024 року Позивачеві виплачена додаткова грошова винагорода, але не за всі дні перебування на лікуванні. Так, за період лікування внаслідок поранення з 13.08.2023 року по 15.08.2023 року та з 27.10.2023 року по 13.12.2023 року додаткова грошова винагорода не виплачена та Наказами командира в/ч НОМЕР_1 ці періоди не охоплені. Позивач вважає, що оскільки в ці періоди часу він перебував на стаціонарному лікування, що підтверджено медичними документами, відповідач допустив протиправну бездіяльність та не правомірно не включив в накази на виплату додаткової грошової винагороди ці періоди лікування. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.07.2024 року поновлено позивачеві строк звернення до суду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін в судове засідання).

05.08.20204 року від представника Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, де в/ч НОМЕР_1 заперечувала проти задоволення позовних вимог, спираючись на те, що Позивач не надав військовій частині в установлені строки та належим чином документи, які підтверджують його перебування на лікування в періоди з 13.08.2023 року по 15.08.2023 року та з 27.10.2023 року по 13.12.2023 року, а від так Відповідач вважає, що позовні вимоги не належать задоволенню.

09.08.20204 року від представника Позивача, до суду надійшла відповідь на відзив, де висловлена не згода з викладеною в Відзиві позицією військової частини, та наголошено, що жодним нормативно-правовим Актом не передбачено обов`язок хворого повідомляти військову частину про своє знаходження на стаціонарному лікування, та ніде не зазначені строки повідомлення в/ч про виписку з медичного закладу. Окрім того, саме медичний заклад має направляти всі необхідні документи, які свідчать про перебування пораненого на лікуванні.

Судом розглянуто справу в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідного до Наказу № 36 ОСОБА_1 з 13.02.2023 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-снайпера, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 .

30.07.2023 року під час виконання бойового завдання ОСОБА_1 отримав тяжку травму, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3504 від 27.08.2023р. Травма отримана під час виконання бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації у результаті обстрілу противника.

30.07.2023 біля н.п. Урожайне, Донецької області під час захисту Батьківщини Позивачем було отримано такі травми: вибухова травма, травматична ампутація лівої гомілки на рівні верхньої треті, вогнепальне осколкове поранення лівого передпліччя, плеча.

30.07.2023 р. позивачу проведено ампутацію лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки, первинна хірургічна обробка вогнепальних ран, фасціотомія лівого стегна.

В період з 31.07.2023 р. по 12.08.2023 р. відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного хворого № е 12441 Центр травматології та ортопедії КП «ДОКЛМ`ДОР» ОСОБА_1 направлений до стаціонарного відділення центру травматології та ортопедії КП «Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І.І, Мечникова «ДОР».

З 14.08.2023р. по 16.08.2023р. відповідно до перевідного експертизу №6091 перебував на лікуванні у відділенні судинної хірургії клініки (малоінвазивної хірургії) Військово- медичного клінічного центру Центрального регіону України (м. Вінниця).

В період з16.08.2023р. по 20.09.2023р. відповідно до виписки № 786 з медичної карти стаціонарного хворого №4092/565 ОСОБА_1 поступив до стаціонарного відділення Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю м. Вінниця.

В період з 20.09.2023 по 26.10.2024 р. відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1391, ОСОБА_1 поступив до стаціонарного відділення в/ч НОМЕР_4 .

В період з 26.10.23р. по 23.11.2023 р. відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23 листопада 2023 року, ОСОБА_1 поступив до стаціонарного відділення ДКП «Вінницьке експериментальне протезно-ортопедичне підприємство».

В період з 23.11.2023 р. по 14.12.2023р. відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1740.23 військової частини НОМЕР_4 , направленої у Вінницьке казене експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, ОСОБА_1 поступив до стаціонарного відділення.

В період з 14.12.2023 р. по 11.01.2024 р. відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 11 січня 2024 року, ОСОБА_1 поступив до стаціонарного відділення ДКП «Вінницьке експериментальне протезно-ортопедичне підприємство».

В період з 11.01.2024р. по 26.01.2024 відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №71, ОСОБА_1 поступив до стаціонарного відділення в.ч. НОМЕР_4 .

Відтак, судом встановлено, що Позивач мав безперервне лікування (реабілітацію) з 30.07.2023 року по 26.01.2024 року у зв`язку із отриманням травми, яка є тяжкою та пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідками ВЛК від 24.10.2023року № 1224, від 28.11.2023 року № 1419, від 14.12.2023 року № 1514, 23.01.2024 року № 113/1.

Згідно до свідоцтва про хворобу № 113 від 23.01.2024 року позаштатна госпітальна ВЛК в/ч НОМЕР_4 , за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_4 № 113 від 23.01.2024 року провела медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Згідно п. 12 Свідоцтва - поранення Так, пов`язане із захистом Батьківщини. П. 13 - Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, тощо: на підставі ст. 63а,78 а графи 11 Розкладу хвороб - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Вказане свідоцтво затверджено 11 Регіональною ВЛК постановою від 29.01.2024 року.

06.04.2024р. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) з 06 квітня 2024р. ОСОБА_1 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

06.03.2024р. наказом командира військової частини НОМЕР_5 по особовому складу, матроса ОСОБА_1 звільнено відповідно до п. 1.1 № 63-РС у запас за пп.б п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №518382 ОСОБА_1 в період огляду 10.05-31.05.2024 року встановлено другу групу інвалідності - поранення/травма, пов`язане із захистом Батьківщини. Інвалідність встановлена безстроково.

Листом від 24.06.2024 року № 4416 військова частина НОМЕР_1 надала відповідь на адвокатський запит, в якій підтвердив невиплату позивачу додаткової винагороди у спірний період та зазначив про необхідність звернення до ВЧ НОМЕР_2 , так як військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , відповідно всі належні види грошового забезпечення проходили через платіжні інструкції в/ч НОМЕР_2 .

Через невиплату додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ гарантовано, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 і від 22.03.2022 №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни, до постанови № 168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402 (далі Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).

У Довідці обов`язково зазначається: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Згідно з пунктом 1 розділу XXIX Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або повноважень на посаді, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов`язків (відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді), і до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

У разі скасування рішення про усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді військовослужбовцям виплачуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв`язку з усуненням (відстороненням) з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення.

Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача відповідно до Постанови № 168 на нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за час перебування на лікуванні в період з 13.08.2023 року по 15.08.2023 року та з 27.10.2023 року по 13.12.2023 року, у зв`язку з отриманим тяжким пораненням.

Так, відповідно до довідки військової частини № НОМЕР_6 від 27.08.2023р., матрос ОСОБА_1 30.07.2023 приблизно 08:15 біля н.н. Урожайне, Донецької області в результаті ворожого обстрілу під час ведення наступальних штурмових дій отримав такі травми: ВТ. Травматична ампутація лівої гомілки на рівні верхньої треті. ВОП лівого передпліччя, плеча. Поранення отримане під час виконання обов`язків військової служби, а саме виконання бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації у результаті обстрілу противника. Вказана подія не пов`язана з необережністю, порушенням техніки безпеки чи неналежним виконанням службових обов`язків, з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час бойових дій був у захистах індивідуального захисту, а саме шоломі кевларовому та бронежилеті. Поранення ТАК, пов`язане з захистом батьківщини.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати звіт відповідно до ст.382 КАС України в розумінні норм КАС України не є позовною вимогою, а є правом суду зобов`язати або не зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, на якого покладені певні обов`язки, надати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. У суду немає підстав вважати, що рішення суду відповідачем не буде виконуватись.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення позову.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Судові витрати по справ відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військової частини НОМЕР_2 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової допомоги, збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої постановою КМУ № 168, за період стаціонарного лікування наслідків отриманого 30.07.2023 року тяжкого поранення, а саме за період 13.08.2023 року по 15.08.2023 року та 27.10.2023 року по 13.12.2023 року.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) додаткової грошової допомоги виходячи з розміру 100000 гривень щомісячно, пропорційно періоду знаходження його на лікуванні з 13.08.2023 року по 15.08.2023 року та 27.10.2023 року по 13.12.2023 року, відповідно до Постанови КМУ №168.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 26.12.2024 р.

СуддяН.В. Лісовська