Рішення

від 26.12.2024 по справі 420/32570/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32570/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області (вул.Шахтарська,8-А, с.Дачне, Одеська область, 67625) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 25.07.2024 року №1390-VII, яким відмовлено у паданні дозволу на складання технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 10,1 га, право власності на яку визнано за заявником на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.03.2009 року у справі №2-561/2009;

зобов`язати Дачненську сільську раду Одеського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на на складання технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 10,1 га. право власності на яку визнано за заявником на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.03.2009 року у справі №2-561/2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.03.2009 року у справі №2-561/2009 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну частку (най) площею 10.1 га, який розташований в с. Сгірвка Роздільнянського району Одеської області, який належав померлій ОСОБА_2 на підставі сертифікату на землю серії ОД№0538921. Позивач звернувся до відповідача з заявою про надання ОСОБА_1 дозволу на складання технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 10,1 га, право власності на яку визнано за заявником на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.03.2009 року у справі №2-561/2009. Проте, Рішенням Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 25.07.2024 року №1390-VI відмовлено у наданні дозволу на складання технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 10,1 га, право власності на яку визнано за заявником на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.03.2009 року у справі №2-561/2009. Позивач вважає таку відмову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.03.2009 року у справі №2-561/2009 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну частку (най) площею 10.1 га, який розташований в с. Сгірвка Роздільнянського району Одеської області, який належав померлій ОСОБА_2 на підставі сертифікату на землю серії ОД№0538921.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про надання ОСОБА_1 дозволу на складання технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 10,1 га, право власності на яку визнано за заявником на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.03.2009 року у справі №2-561/2009.

До заяви додано копію Паспорта та Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.03.2009 року у справі №2-561/2009.

Рішенням Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 25.07.2024 року №1390-VI відмовлено у наданні дозволу на складання технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 10,1 га, право власності на яку визнано за заявником на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.03.2009 року у справі №2-561/2009.

В обґрунтування зазначеного рішення вказано, що гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 10.1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колишнього КСП «Ім. Калініна». У зв`язку із дією мораторію на прийняття рішень щодо безоплатної передачі земельних ділянок у власність га відповідно надання дозволу на розробку документації, згідно п. 5 п. 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яким забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність. надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та за його скасуванням звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно з приписами статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через місцеві ради, які представляють інтереси територіальних громад.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до пунктів "а" і "б" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (частина 1 статті 81 ЗК України).

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 16 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Питання виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам регулюється Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV.

Зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земельних часток (паїв) за відповідними сертифікатами на землю, що належала на праві колективної власності колективними сільськогосподарським підприємствам тощо.

Згідно ч.1-2 ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Частиною 1 та 2 ст.3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-ІV передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

На підставі ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) мають право зокрема, розглядати заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок, приймати рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), розглядати та погоджувати проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно статті 55 Закону України "Про землеустрій" у разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Отже вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Як встановлено судом, згідно рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 25.07.2024 року №1390-VII гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 10.1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колишнього КСП «Ім. Калініна». У зв`язку із дією мораторію на прийняття рішень щодо безоплатної передачі земельних ділянок у власність га відповідно надання дозволу на розробку документації, згідно п. 5 п. 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яким заборонясться безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність. надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації..

При цьому, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 , введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема згідно з Указом Президента України №49/2024, затвердженим Законом №3564-IX від 06.02.2024 , з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Таким чином, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

В свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-IX від 24.03.2022 внесено зміни, серед іншого, до Земельного кодексу України.

Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказані приписи пп.5 п.27 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України набрали чинності з 07.04.2022.

З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом №2145-IX, із 07.04.2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2023 у справі №300/3771/22.

Суд зазначає, що оскільки оскаржуване рішення відповідача від 25.07.2024 року №1390-VII щодо відмови надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою прийняте саме 25.07.2024, тобто під час воєнного стану та після набрання чинності вказаних змін до Земельного Кодексу України, відповідач, як орган місцевого самоврядування, у відповідності до статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти та приймати рішення з урахуванням чинних законодавчих норм.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги встановлену законом заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 25.07.2024 року №1390-VII відповідає чинним положенням закону та є обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, підстави для присудження в користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області (вул.Шахтарська,8-А, с.Дачне, Одеська область, 67625) про визнання протиправним та скасування рішення,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.