Рішення

від 26.12.2024 по справі 460/10279/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2024 року м. Рівне№460/10279/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2024 №7909/170000705-22.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що придбана працівниками контролюючого органу одноразова електронна сигарета SАВ 800 №16 Strawberry sensation проведена через ПРРО, що підтверджується чеком від 01.05.2024 фіскальний номер 2328011437. Відмова покупця отримати чек, у тому числі сформований шляхом відтворювання на дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, не свідчить про порушення продавцем п.1 та п.2 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Позивач вказує, що висновки перевірки про не застосування ПРРО та не видачу відповідних розрахункових документів на суму 14412,00 грн. через невідповідність суми готівковими коштами у місці продажу та інформацією з денного звіту програмного реєстратора розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 є помилковими, оскільки готівкові кошти у місці продажу в сумі 14412,00 грн. належать ФОП ОСОБА_2 , який у встановленому законом порядку здійснює діяльність в цьому ж місці продажу. Також позивач зазначає, що інформація щодо реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують їх облік та походження на загальну суму 25461,00 грн. також не відповідає дійсності, адже у місці продажу знаходились копії документів про походження товарів, а облік товарів ведеться ФОП ОСОБА_1 належним чином за формою передбаченою Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку. У зв`язку з наявністю кількох точок продажу оригінали документів про походження товарів знаходяться за місцем реєстрації підприємця: АДРЕСА_1 , оскільки такі документи необхідні для ведення бухгалтерського, податкового обліку та формування звітності як суб`єкта господарювання, однак накладні внутрішнього переміщення та копії необхідних для встановлення походження товару документів наявні в кожному місці продажу та надавались працівникам відповідача в ході здійснення ними фактичної перевірки, однак останні повідомили, що їм необхідні оригінали даних документів, а тому вони не можуть взяти до уваги надані копії документів. Незважаючи, що перевірки триває не один день, працівниками ГУ ДПС у Рівненській області навіть не було запропоновано надати документи до контролюючого органу у термін визначений на проведення перевірки, а також не було вручено (надіслано) запит (лист) про надання документів про походження товарно-матеріальних цінностей та не складено акт, який засвідчує факт відмови надання первинних фінансово- господарських документів. Таким чином, під час проведення перевірки працівники контролюючого органу не надали можливості привезти оригінали документів для огляду, а наявні у місці продажу копії документів про походження не враховані. Також позивач зазначає, що з аналізу статті 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вбачається, що вказана норма передбачає відповідальність саме за реалізацію товарів до суб`єктів господарювання, які не облікували товар та реалізували його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції. На підставі викладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена фактична перевірка магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено непроведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) при реалізації підакцизних товарів на загальну суму 14762,00 грн, чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг. Також перевіркою встановлено реалізацію товарів, що не обліковані у встановленому порядку та які не надані під час проведення перевірки документи, які підтверджують їх облік та походження на загальну суму 25461,0 грн, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону №265. За результатами розгляду акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2024 №7909/17000705-22, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 40 223,0 грн, у тому числі 14762,00 грн (14762,00 грн х 100%) за непроведення розрахункових операцій через ПРРО, за порушення вчинене вперше, 25461,00 грн (25461,00 грн х 100%) за здійснення реалізації товарів, які необліковані у встановленому порядку. Відповідач вказує, що документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) мають бути надані на початок проведення перевірки. Про відсутність таких документів свідчать пояснення продавців. Також відповідач зазначає, що у постановах від 27.12.2023 у справі №280/1998/23, від 11.01.2024 у справі №420/12275/22 Верховний Суд звертав увагу, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01.08.2020 передбачала відповідальність суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній з 01.08.2020, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив, позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 26.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець 05.10.2021, взята на облік як платник податків 05.10.2021, з 05.10.2021 є платником єдиного податку; види діяльності за КВЕД: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

На підставі статті 20, статті 80 Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, від 01.06.2000 №1775-ІІІ Про ліцензування певних видів господарської діяльності, від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці, уповноваженими особами Головного управління ДПС у Рівненській області 01.05.2024 проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 10.05.2024, реєстраційний 13.05.2024 за №7198/ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 .

За даними акта, перевірка здійснена в присутності продавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З наказом від 30.04.2024 №1100-п про проведення перевірки та направленнями на перевірку від 30.04.2024 №1929/Ж3/17-00-07-05-15, №1930/Ж3/17-00-07-05-15 та №1931/Ж3/17-00-07-05-15, 01.05.2024 о 14:01 год, ознайомлений під підпис продавець ОСОБА_3 .

Фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій (ПРРО) 4000480347, дата реєстрації 08.04.2023.

Факт отримання вказаного наказу та факт ознайомлення з направленнями на перевірку позивачем не заперечуються.

В ході перевірки встановлено наступне:

1) при покупці однієї одноразової електронної сигарети САБ 800 №16 соковита полуниця по ціні 290,00 грн. розрахункова операція проведена без застосування ПРРО, відповідний розрахунковий документ не роздруковано та не видано;

2) проведення розрахункових операцій при реалізації підакцизних товарів без застосування ПРРО та видачі відповідних розрахункових документів на суму 14412,00 грн. (в тому числі на суму покупки 290,00 грн.) готівковими коштами (готівка в касі становить 19832,00 грн., а по денному звіту програмного реєстратора розрахункових операцій 5420,00 грн.) та безготівковим способом (з використанням платіжних карток) на суму 350,00 грн. (згідно даних Х-звіту ПРРО відсутні операції з використанням платіжних карток, а згідно звіту з платіжного термінала було проведено розрахункову операцію на суму 350,00 грн.);

3) встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку та не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують їх облік та походження на загальну суму 25 461,00 грн.

Таким чином, за наслідками фактичної перевірки встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265 Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, на підставі акта перевірки від 10.05.2024 №7198/ж5/17-00-07-05-17/3227107483 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2024 №7909/170000705-22, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 40223,00 грн.

Згідно з доданим до податкового повідомлення-рішення розрахунком до позивача застосовано штрафні санкції в наступних розмірах:

1) не проведення розрахункових операцій через РРО та не видача, відповідно, розрахункових документів встановленої форми та змісту на суму 14762,00 грн. Відповідальність передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи до суб`єкта господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі 100% вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше та 150% вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Сума штрафних (фінансових) санкцій становить 14762,00 грн. (14762,00 грн. х 100% = 14762,00грн.);

2) реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку на загальну суму 25461,00 грн. Відповідальність передбачена статтею 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сума штрафних (фінансових) санкцій становить 25461,00 грн.

Загальна сума штрафних (фінансових) санкцій становить 40223,00 грн.

Позивачем оскаржене вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Вирішуючи адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації «яка свідчить про можливі порушення» дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Суд вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі №560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, суд акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Суд зазначає, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала із СОД РРО щодо даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.

З матеріалів справи встановлено, що на адресу відповідача надійшов лист Державної податкової служби України від 26.04.2024 №12320/7/99-00-07-04-02-07, яким з метою виконання функцій, визначених законом, протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, необхідно на підставі статті 80 ПК України не пізніше 01.05.2024 організувати проведення фактичних перевірок господарських об`єктів, де здійснюють діяльність платники податків, що зазначені у Додатку 1, зокрема, ОСОБА_5 , магазин за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, прийнято наказ №1100-п від 30.04.2024 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 . Вказаним рішенням наказано провести фактичну перевірку в магазині за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , з 01.05.2024 терміном 10 діб.

Перевіряючи питання дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, суд виходить з того, що у наказі №1100-п від 30.04.2024 підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового кодексу України.

Тобто, зі змісту цього наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки посилання на підпункт 80.2.2 ПК України, так і фактична. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, від 19 листопада 2024 року у справі №160/2202/24, яка враховується судом у відповідності до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже фактична перевірка магазині за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність позивач, проведена на підставах, визначених чинним законодавством.

По суті виявлених порушень, суд зазначає наступне.

В ході проведення фактичної перевірки позивача контролюючим органом встановлено не проведення розрахункових операцій через РРО та не видача, відповідно, розрахункових документів встановленої форми та змісту на суму 14762,00 грн.

Так, встановлено проведення розрахункових операцій при реалізації підакцизних товарів без застосування ПРРО та видачі відповідних розрахункових документів на суму 14412,00 грн. (в тому числі на суму покупки 290,00 грн.) готівковими коштами (готівка в касі становить 19832,00 грн., а по денному звіту програмного реєстратора розрахункових операцій 5420,00 грн.) та безготівковим способом (з використанням платіжних карток) на суму 350,00 грн. (згідно даних Х-звіту ПРРО відсутні операції з використанням платіжних карток, а згідно звіту з платіжного термінала було проведено розрахункову операцію на суму 350,00 грн.).

На обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що невідповідність суми готівкових коштів в касі та відомостями денного звіту ПРРО щодо видачі розрахункових документів пояснюється тим, що за адресою магазину: АДРЕСА_2 діяльність здійснюють два суб`єкти господарювання: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору оренди №3103/23 від 31.03.2023 з відображенням магазину в повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ООП; фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору суборенди частини нежитлового приміщення №4 від 30.04.2023 з відображенням магазину в повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ООП.

Також за адресою магазину: АДРЕСА_2 зареєстровано 2 програмних реєстратори розрахункових операцій: за ФОП ОСОБА_1 ПРРО з фіскальним номером 4000496909, за ФОП ОСОБА_2 ПРРО з фіскальним номером 4000480347.

Позивач зазначає, що працівниками у ФОП ОСОБА_1 , які були присутні під час проведення перевірки є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на умовах неповного робочого часу за сумісництвом (0,25 ставки). Основним місцем роботи вказаних працівників є ФОП ОСОБА_2 , який здійснює свою діяльність за цією ж адресою. Тобто, в магазині АДРЕСА_2 здійснюють діяльність два суб`єкти підприємництва яким і належать готівкові кошти у місці продажу.

Таким чином, на думку позивача, висновки перевірки про не застосування ПРРО та не видачу відповідних розрахункових документів на суму 14 412,00 грн. через невідповідність суми готівковими коштами у місці продажу та інформацією з денного звіту програмного реєстратора розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 є помилковими, оскільки готівкові кошти у місці продажу в сумі 14 412,00 грн. належать ФОП ОСОБА_2 , який у встановленому законом порядку здійснює діяльність в цьому ж місці продажу.

З даного приводу, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР). Його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За правилами пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

В той же час, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР через виявлення під час перевірки готівкових коштів, сума яких не відповідає сумі денного Х-звіту (за 01.05.2024), що, на думку відповідача, свідчить про непроведення розрахункових операцій через РРО на суму такої розбіжності.

Зокрема, перевіркою встановлено проведення розрахункових операцій при реалізації підакцизних товарів без застосування ПРРО та видачі відповідних розрахункових документів на суму 14412,00 грн. (в тому числі на суму покупки 290,00 грн.) готівковими коштами (готівка в касі становить 19832,00 грн., а по денному звіту програмного реєстратора розрахункових операцій 5420,00 грн.) та безготівковим способом (з використанням платіжних карток) на суму 350,00 грн. (згідно даних Х-звіту ПРРО відсутні операції з використанням платіжних карток, а згідно звіту з платіжного термінала було проведено розрахункову операцію на суму 350,00 грн.).

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 8 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (надалі також - Положення № 148) каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів.

Відповідно пункту 11 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Згідно статті 2 Закону № 265/95-ВР, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Пунктом 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, який визначає загальні умови провадження торговельної діяльності суб`єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб`єкти господарювання), забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб`єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Слід зазначити, що два ФОП можуть провадити діяльність в одному приміщенні як нарізно, так і організувавши магазин. Вони можуть використовувати приміщення, що належить одному із суб`єктів (другий ФОП візьме його частину в оренду), або орендувати у третьої особи.

Обом ФОП слід оформити трудові відносини з працівниками, які зайняті обслуговуванням покупців.

Облік виручки від реалізації товарів ФОП повинні вести окремо.

Кожен ФОП має окремо обліковувати виручку за свій реалізований товар (відображати в КОД, КОДВ тощо).

Водночас у магазині може бути одне місце розрахунків (каса). Але в цьому випадку продавець або касир має окремо прибуткувати кошти кожного ФОП. Якщо єдиний продавець (касир) або «спільний» персонал буде працевлаштований в обох ФОП, то він без зайвих питань зможе приймати плату за товари різних суб`єктів.

Судом встановлено, що дійсно за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює господарську діяльність два підприємці ФОП ОСОБА_1 , на підставі договору оренди №3103/23 від 31.03.2023 з відображенням магазину в повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ООП, та ФОП ОСОБА_2 на підставі договору суборенди частини нежитлового приміщення №4 від 30.04.2023 з відображенням магазину в повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ООП.

Також за адресою магазину: АДРЕСА_2 зареєстровано два програмних реєстратори розрахункових операцій: за ФОП ОСОБА_1 ПРРО з фіскальним номером 4000480347, за ФОП ОСОБА_2 ПРРО з фіскальним номером 4000496909.

Працівниками у ФОП ОСОБА_1 , які були присутні під час проведення перевірки є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на умовах неповного робочого часу за сумісництвом (0,25 ставки), що підтверджується наказами від 12.04.2024 №13 та від 31.08.2023 №20. Основним місцем роботи вказаних працівників є ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується наказами від 12.04.2024 №9 та від 31.08.2023 №19.

На думку позивача, висновки перевірки про не застосування ПРРО та не видачу відповідних розрахункових документів на суму 14412,00 грн. через невідповідність суми готівковими коштами у місці продажу та інформацією з денного звіту програмного реєстратора розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 є помилковими, оскільки готівкові кошти у місці продажу в сумі 14412,00 грн. належать ФОП ОСОБА_2 , який у встановленому законом порядку здійснює діяльність в цьому ж місці продажу.

Однак, на підтвердження вказаної обставини позивачем не надано суду жодного доказу.

Так, з наявного в матеріалах справи опису наявних купюр та монет, що знаходяться на місті проведення розрахунків магазин за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює господарську діяльність позивач, який є додатком до акта перевірки від 10.05.2024 №7198/ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 , загальна сума отриманих коштів за реалізовані товари 01.05.2024, які належать ФОП ОСОБА_1 , становить 19832,00 грн.

Вказаний опис і перерахунок готівкових коштів зробив власноруч без фізичного та психологічного впливу в присутності посадових осіб державної податкової служби України продавець ОСОБА_3 , про що поставив власний підпис.

Жодних зауважень до вказаного опису провадець не зазначив, про те що кошти не належать позивачу не вказав.

Крім того, акт перевірки від 10.05.2024 №7198/ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 підписаний продавцем ОСОБА_3 без зауважень.

Таким чином, встановлено, що на момент перевірки готівка в касі становить 19832,00 грн., а по денному звіту ПРРО №4000480347 - 5420,00 грн.

Доказів того, що готівкові кошти в розмірі 14412,00 грн., які знаходилися в касі на момент перевірки, належать ФОП ОСОБА_2 , зокрема Х-звіту за 01.05.2024 по ПРРО №4000496909 позивачем не надано.

Наведене підтверджує висновки акту перевірки про порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки в місці проведення розрахунків знаходились готівкові кошти, сума яких не відповідає обліковим даним відповідних звітів РРО.

Щодо порушення передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суд враховує таке.

До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції (чинній на час існування спірних правовідносин): «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння)».

Судом встановлено, що відповідно до Акту зняття залишків, які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення перевірки в магазині за адресою: АДРЕСА_2 , здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , станом на 01.05.2024, всього зафіксовано одноразові сигарети на загальну суму 25461,00 грн.

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому, до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Стаття 20 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній з 01 січня 2022 року) передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у місці продажу знаходились копії документів про походження товарів, а облік товарів ведеться ФОП ОСОБА_1 належним чином за формою передбаченою Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку. У зв`язку з наявністю кількох точок продажу оригінали документів про походження товарів знаходяться за місцем реєстрації підприємця: АДРЕСА_1 , оскільки такі документи необхідні для ведення бухгалтерського, податкового обліку та формування звітності як суб`єкта господарювання, однак накладні внутрішнього переміщення та копії необхідних для встановлення походження товару документів наявні в кожному місці продажу та надавались працівникам відповідача в ході здійснення ними фактичної перевірки, однак останні повідомили, що їм необхідні оригінали даних документів, а тому вони не можуть взяти до уваги надані копії документів.

Однак, згідно з наданими під час перевірки поясненнями продавця, зазначеними в акті перевірки від 10.05.2024 №7198/ж5/17-00-07-05-17/3227107483, накладні, які підтверджують облік та походження підакцизних товарів знаходяться у підприємця. Акт перевірки підписано без зауважень.

Матеріали справи не містять доказів, що 01.05.2024 позивач надавала вмотивовані пояснення та документи щодо фактів, викладених в акті.

Судом встановлено, що позивачем не подавалися заперечення на акт перевірки, та не долучалися документи, які підтверджують облік та походження підакцизних товарів, що знаходилися у підприємця на реалізації.

Копії відповідних документів надавалися позивачем до скарги на спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд наголошує, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Водночас, такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення. Ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 затверджено «Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку». Так, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу ІІ Порядку № 496).

При цьому, пунктом 11 Розділу ІІ Порядку №496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в ході перевірки правомірно встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР за яке застосовано штрафні санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за наслідками фактичної перевірки встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:

1) не проведення розрахункових операцій через РРО та не видача, відповідно, розрахункових документів встановленої форми та змісту на суму 14762,00 грн. Відповідальність передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи до суб`єкта господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі 100% вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше та 150% вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Сума штрафних (фінансових) санкцій становить 14762,00 грн. (14762,00 грн. х 100% = 14762,00грн.);

2) реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку на загальну суму 25461,00 грн. Відповідальність передбачена статтею 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сума штрафних (фінансових) санкцій становить 25461,00 грн.

Загальна сума штрафних (фінансових) санкцій становить 40223,00 грн.

Судом не встановлено порушення щодо розрахунку штрафних (фінансових) санкцій.

У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» знайшло своє підтвердження в ході розгляду даної справи.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 29.05.2024 №7909/170000705-22 прийнято контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень було доведено правомірність вчинених дій та надано обґрунтовані доводи щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідно до норм чинного законодавства.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2024 №7909/170000705-22, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 26.12.2024.

Суддя Олег ГРЕСЬКО