Ухвала

від 26.12.2024 по справі 480/11043/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 грудня 2024 року Справа № 480/11043/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Есманської селищної ради Шосткинського району Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Виконавчого комітету Есманської селищної ради Шосткинського району Сумської області, і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Есманської селищної ради Шосткинського району Сумської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про внесення подання про призначення ОСОБА_2 опікуна;

- зобов`язати Виконавчий комітет Есманської селищної ради Шосткинського району Сумської області розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення подання про призначення ОСОБА_2 опікуна та внести до Глухівського міськрайонного суду подання про призначення ОСОБА_2 опікуна.

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 статті 171 КАС України).

Перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених статті 171 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначає, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Підставою для звернення позивача до суду стало прийняття на засіданні опікунської ради при виконавчому комітеті Есманської селищної ради 13.12.2024 рішення про відмову у внесенні подання про призначення позивача опікуном недієздатної особи, про що складено протокол №1 від 13.12.2024.

Позивач зазначає, що у виконавчого комітету Есманської селищної ради є обов`язок внести відповідне подання до Глухівського міськрайонного суду, оскільки рішенням від 07.03.2024 в межах справи №2-о/576/2/24 Гухівським міськрайонним судом Сумської області було задоволено заяву позивача про визнання ОСОБА_2 недієздатною.

Розглянувши вказану позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків коли для розгляду цих спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Положеннями статті 2, 4, 19 КАС України, визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті19).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Таким чином, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є як і спеціальний суб`єктний склад, так і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що питання щодо встановлення опіки урегульовано нормами ЦК України.

Так, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 ЦК України).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування (п.п. 4 п. "б" частина 1 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу (частина 1 статті 63 ЦК України).

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (стаття 60 ЦК України).

Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (частина 5 статті 63 ЦК України).

Згідно частини 4 статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 04.07.2018 у справі №820/7173/16 (провадження № 11-613апп18), якщо порушення своїх прав особа встановила у тих наслідках, викликаних рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 у справі №357/11426/21 (провадження № 61-3271св23) врахував, що у справі, яка переглядається, відповідач відповідно до викладеного правового висновку, сформульованого в іншій справі, діяв не як суб`єкт владних повноважень, оспорюване рішення виконавчий комітет ухвалив як орган опіки та піклування на реалізацію приписів саме Глави 6 ЦК України для вирішення питання судом про призначення опікуна.

Такі висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту приватного права щодо отримання статусу опікуна над ОСОБА_2 .

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд приходить до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується реалізації не майнового права отримання статусу опікуна над ОСОБА_2 , та виходить за межі компетентності адміністративних судів, внаслідок чого підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суд вважає за доцільне також відмітити те, що позивачем не зазначено в позовній заяві та не надано жодних доказів, регулювання порушеного в позовній заяві питання щодо встановлення опікунства саме нормами КАС України.

Стосовно посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, слід зазначити, що дані справи були розглянуті за правилами цивільного судочинства та стосувалися питання опіки.

Крім того, суд звертає увагу, що на даний час саме в межах цивільного судочинства розглядаються по суті справи, предметом оскарження яких є рішення виконавчих комітетів відповідної ради з питань, що стосуються встановлення опіки над дієздатними особами (постанова Верховного Суду від 27.09.2023 по справі № 357/11426/21, та інші).

За наведених обставин суд вважає, що заявлені у цій справі позовні вимоги не є публічно-правовими, оскільки в межах заявлених позовних вимог, на переконання суду, існує спір про цивільне право, який має виражений приватноправовий характер.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на те, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей для розгляду справ, пов`язаних із цивільно-правовими відносинами.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням встановлених вище обставин суд приходить до висновку, що відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України позовна заява повинна розглядатися за правилами цивільного процесуального законодавства за місцем проживання заявника.

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Есманської селищної ради Шосткинського району Сумської області про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Есманської селищної ради Шосткинського району Сумської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про внесення подання про призначення ОСОБА_2 опікуна та зобов`язання Виконавчий комітет Есманської селищної ради Шосткинського району Сумської області розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення подання про призначення ОСОБА_2 опікуна та внести до Глухівського міськрайонного суду подання про призначення ОСОБА_2 опікуна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя С.М. Гелета