Рішення

від 26.12.2024 по справі 520/19576/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р. №520/19576/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 10.07.2023 рік по 23.03.2024 рік за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 10.07.2023 рік по 23.03.24 рік за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із не своєчасним нарахуванням та виплатою додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я з 10.07.2023 по 23.03.2024 рік відповідач протиправно не здійснив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 року по справі відкрито спрощене провадження.

Від Військової частини НОМЕР_2 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що військовою частиною не було допущено затримки розрахунку, у зв?язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 10.07.2023 року позивач отримав поранення під час захисту Батьківщини, що пыдтверджцється довідкою про обставини травми № 10122 від 22.08.2023 року.

У період з 10.07.2023 року по 01.08.2023 рік, з 01.08.2023 року по 02.08.2023 з 02.08.2023 року по 18.08.2023 рік перебував на стаціонарному лікуванні , що підтверджується виписками №602/104, №13293, №3645.

Відповідно до довідки ВЛК №1013 від 18.08.2023 року , травма тяжка. Перебував на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ у відпустці за станом здоров`я 30 (тридцять) календарних днів. Відповідно до довідки ВЛК №3533 від 20.10.2023 року , потребував проведення для подальшого лікування у клінічному санаторію РОЩА терміном у 14 ( чотирнадцять) календарних днів. Відповідно до довідки від 02.11.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у період з 20.10.2023 року по 02.11.2023 рік.

Відповідно до довідки ВЛК №4767 від 09.12.2023 року, травма- тяжка. На підставі статті 76б, 61б, гр ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби.

За вище вказаний періоди ОСОБА_1 не здійснювалися виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

23 березня 2024 року на заяву представника позивача позивачу було здійснено нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в сумі 135 675,80 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків невиплаченого грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах по день фактичної виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати.

Листом від 18.05.2024 р. відповідач повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.Стаття 2 Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі №2050-ІІІ необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, грошове забезпечення, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17.Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260 від 07.06.2018 року, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу 23.03.2024 року виплачена «заробітна плата та аванси» в розмірі 135675,80 грн, що підтверджується випискою про операції за рахунком (а.с.23).

Судом встановлено, що за період з 09.07.2023 по 10.07.2023 включно позивачеві додаткову винагороду нараховано і виплачено з розрахунку 100 000 грн., як особі, що брала безпосередню участь у бойових діях, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 3540/нагд від 06.08.2023 (а.с. 44).

З 11.07.2023 по 31.07.2023 позивачеві додаткову винагороду нараховано і виплачено з розрахунку 100 000 грн. відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 3543/нагд від 06.08.2023 (а.с. 43).

З 01.08.2023 по 18.08.2023 позивачеві додаткову винагороду нараховано і виплачено з розрахунку 100 000 грн. відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 3987/нагд від 04.09.2023 (а.с. 42).

Відповідно до положень постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п.8 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі Порядок № 260) та п.п. 5, 6 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022, наказ про виплату додаткової винагороди видається до 5 числа поточного місяця; виплата додаткової винагороди здійснюється в місці видання наказу про виплату або у наступному.

З викладеного вбачається, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а тому суд вважає, що виплата такої винагороди за період мала здійснюватися не на підставі заяви від 13.02.2024, а на підставі відповідних наказів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви від 13.02.2024 та доданих до неї документів позивачу здійснено донарахування грошового забезпечення за період з 10.07.2023 рік по 23.03.2024 рік.

Тобто, накази щодо донарахування таких сум відповідач міг видати виключно після надання позивачем додаткових документів, що були подані разом із заяви від 13.02.2024 року, яку отримано відповідачем 06.03.2024 року.

При цьому, відповідачем по опрацюванню цих документів, у місяці їх надходження 23.03.2024, тобто у строки, передбачені п.8 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду у розмірі 135 675,80 грн.

Отже, Військовою частиною НОМЕР_2 не було порушено строків виплати додаткової винагороди за періоди з 10.07.2023 по 18.08.2023 року.

раховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача стосовно здійснення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст рішення складено 26.12.2024 року.

Суддя Бідонько А.В.