Ухвала

від 25.12.2024 по справі 520/21084/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

25 грудня 2024 року справа № 520/21084/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Ак. Богомольця, буд.10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40111732) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (індексації) та частини сум, які належали позивачу при звільненні у 2019 році, за період з 07.11.2015 по 24.07.2024.

Позов обґрунтовується тим, що позивач при звільненні був незгоден із сумою, яку одержав від відповідача у порядку ст. 116 КЗпП України, а тому звернувся до суду із відповідним позовом, який Харківським окружним адміністративним судом був задоволений 03.06.2024 (справа № 520/7762/24).

Суд зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015-2018, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Оскільки частина суми, яка належала позивачу при звільненні (яка складалась, в тому числі, й зі спірної суми грошового забезпечення), була виплачена позивачу за рішенням суду лише у липні 2024 року, позивач вважає, що відповідач має виплатити йому компенсацію втрати частини доходів за період 07.11.2015 по 24.07.2024.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання сторін

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.

Позивач подав заяву, у якій зазначив, що ним не пропущений строк звернення до суду, оскільки про порушення свої прав дізнався після отримання заборгованості за рішенням суду у липні 2024, тоді ж він і звернувся до суду.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в поставові Верховного Суду від 28.08.2024 по справі 580/9690/23.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення про строк звернення до суду

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України. Зокрема, ч.ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до нової редакції ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116 КЗпП України), минуло не більше одного року.

Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

Норми права, які застосовує суд: компенсація як складова заробітної плати

Заробітна плата в розумінні ч. 1 ст. 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ).

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував Конституційний Суд України у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпПУ, рішення № 9-рп/2013 від 15.10.2013.

Зокрема Суд зазначив, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 95 КЗпПУ, ст.ст. 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Положенням ст. 34 Закону передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно зі статтями 1, 2 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати (грошового забезпечення) тощо.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже як індексація так і компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є складовими заробітної плати.

Висновки суду

Щодо віднесення суми компенсації до заробітної плати: суд вважає, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу за період з 07.11.2015 по 24.07.2024 за несвоєчасну виплату відповідачем належних позивачці сум грошового забезпечення при звільненні 18.11.2019 - є вимогою по оплаті праці - згідно з правовим висновком Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України № 9-рп/2013 від 15.10.2013 про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Висновки суду

Щодо дати, з якої позивач знав або повинен був знати про порушення свого права: суд вважає, що позивач мав знати про порушення своїх прав по оплаті праці в частині невиплати всієї суми грошового забезпечення кожного наступного місяця після отримання грошового забезпечення, а інші суми також й при звільнені у 2019 році.

Суд також зазначає, що у даній справі на момент звернення позивача до суду, а саме: 29.07.2024 з вимогою про виплату всієї суми грошового забезпечення у тому числі й компенсації втрати частини доходу, які заявлені ним у позові, за період з 07.11.2015 по 24.07.2024, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України (в редакції від 01.07.2022) - три місяці з дати коли позивач знав або повинен був знати про порушення свого права на оплату праці.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по оплаті його праці до серпня 2023 (із врахуванням закінчення дії карантину 30.06.2023), натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених ч.ч. 3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 240 КАС України про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена.

Керуючись ст.ст. 2, 118, 123, 240, 241, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.А. Ширант