Рішення

від 24.12.2024 по справі 580/10878/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року справа № 580/10878/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Корсунь-Шевченківського відділу про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з позовною заявою до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Корсунь-Шевченківського відділу, в якій просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 16-ти річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

- зобов`язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 16-ти річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, як законна представниця неповнолітньої дочки, звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992. Однак, отримав відмову, яка мотивована відсутністю правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Вказану відмову вважає протиправною, оскільки позивачем подано перелік документів встановлений п.13 Порядку №2503-XII. Крім того, позивачем зазначено, що Постанова Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 підлягає до застосування до спірних правовідносин.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що позивач та його законний представник звернулись до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України до якої долучено копію свідоцтва про народження, дві фотокартки розміром 3,5х4,5см та довідку про склад сім`ї. Разом з тим відповідач вказує, що поданий пакет документів не відповідає вимогам а ні Положення №2503-ХІІ, а ні Порядку №302. Звернуто увагу, що лист-відповідь відповідача не містить прямої відмови в оформленні та видачі паспорта і не є рішенням у розумінні КАС України, а розгляд заяви позивача здійснено відповідно до Закону України Про звернення громадян із роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, що виключає предмет спору.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 28.12.2006.

12.09.2024 ОСОБА_1 , як законна представниця неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулась до Корсунь-Шевченківського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби із письмовою заявою, в якій просила оформити та видати ОСОБА_2 паспорт у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII. До заяви позивачем додано: заяву у формі Д; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; дві фотокартки ОСОБА_3 .

21.09.2024 Корсунь-Шевченківський відділ Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби за результатами розгляду вищевказаної заяви позивача, надано відповідь в якій зазначено, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів. Відповідно до окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі належність позивачки до певної суспільної групи, так само як і її переконання щодо присвоєння унікального номера, незважаючи на усю їх значимість як для неї, так і для багатьох інших громадян України, які поділяють такі ж погляди й переконання, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та/чи робити з нього винятки». Крім того, вказано, що видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Враховуючи викладене, відповідач вказав про відсутність у нього правових підстав оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась в інтересах неповнолітнього за захистом його прав та інтересів із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України Про громадянство України від 18.01.2001 №2235-III визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-ХІІ).

Згідно з п.п. 1, 3 Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пункт 5 Положення №2503-ХІІ містить опис паспортної книжечки, її форми та змісту, а також порядок заповнення.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України від 20.11.2012 №5492-VI Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус (далі - Закон України №5492-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону №5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI).

Оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 (далі - Порядок №302).

Суд зазначає, що положеннями Закону №5492-VI, Порядком №302, та Положенням №2503-ХІІ, передбачено чіткий порядок, суб`єктний склад та перелік документів для оформлення паспорта громадянина України.

Відповідно до пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 №3423-XII (далі - Положення №2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- свідоцтво про народження;

- дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;

- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Відповідно до п.п.1 п.7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 35 Порядку №302 визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.

Відповідно до п. 37 Порядку №302 працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, пунктом 3 якого передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Таким чином, з аналізу вказаних положень законодавства, судом вбачається, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, з долученням визначеного переліку документів.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.09.2024 ОСОБА_1 , як законна представниця неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулась до Корсунь-Шевченківського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби із письмовою заявою, в якій просила оформити та видати ОСОБА_2 паспорт у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII. До заяви позивачем додано: заяву у формі Д; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; дві фотокартки ОСОБА_3 .

З приводу вказаної обставини, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Постанови №302 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

Згідно з пунктом 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 вказаної Постанови встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Разом з тим, згідно з частинами п`ятою, шостою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року №2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статті 5 і 6 цієї Конвенції; …».

За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Таким чином, суд дійшов до висновку, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (теж діючого на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Крім того, питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі.

Так, у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі Пз/9901/2/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Разом з тим, при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мали подвійного тлумачення, не звужували права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускали жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України (при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17, та враховуючи обставини даної справи зазначає наступне.

Як зазначалося вище, пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України (затверджено постановою ВР України від 26 червня 1992 року №2503-XII, в редакції постанови від 2 вересня 1993 року №3423-XII) для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Форма такої заяви, зазначеної у пп. 1 п. 13 була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме додаток 1. Однак, наказ Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13.04.2018 втратив чинність на підставі наказу МВС №161 від 01.03.2018.

Відтак, зразка форми заяви про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації п. 13 Положення про паспорт на сьогодні немає.

Наказ Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019 «Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України» хоч і містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте наказ №456, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у даних правовідносинах, оскільки на дату подання документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою №2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило принципу верховенству права.

Беручи до уваги відсутність зразка форми заяви про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації п. 13 Положення, суд доходить висновку, що заявник, подавши заяву в якій просив оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, що за своєю суттю та змістом відображає волевиявлення особи на його отримання, діяв у відповідності до вимог пункту 13 Положення про паспорт громадянина України (затверджено постановою ВР України від 26 червня 1992 року №2503-XII, в редакції постанови від 2 вересня 1993 року №3423-XII).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про видачу паспорту у формі книжечки додано всі документи, перелік яких визначений п. 13 Постанови №2503-ХІІ.

З урахуванням зазначених обставин, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 .

Підсумовуючи наведене, суд також зазначає, що статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини 2 стаття 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвитку людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З огляду на те що позивачем здійснено належні дії, подано повний перелік документів, встановлений п. 13 Положення №2503-ХІІ, а відповідачем протиправно відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, суд вважає, що ефективним захистом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

З урахуванням зазначеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв`язку з чим адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Корсунь-Шевченківського відділу щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зобов`язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в особі Корсунь-Шевченківського відділу (19402, Черкаський р-н, м.Корсунь-Шевченківський, вул. Ювілейна, 30; код ЄДРПОУ 37852733) оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО