Рішення

від 26.12.2024 по справі 580/10868/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року справа № 580/10868/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Міністерства оборони України (далі відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відносно мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який з 18.01.2024 є особою з неіснуючим за правовою природою висновком ВЛК «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» (без оновлення даних про медичний огляд);

- зобов`язати Міністерство оборони України усунути порушення законних прав позивача, шляхом заборони його мобілізації на військову службу без оновлення даних про медичний огляд та стан придатності до військової служби під час мобілізації;

- заборонити відповідачу-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) мобілізацію позивача ОСОБА_1 до актуалізації даних про його стан здоров`я та стан придатності до військової служби під час мобілізації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач 1 протиправно вчиняє дії щодо мобілізації ОСОБА_1 , який з 18.01.2024 є особою з неіснуючим за правовою природою висновком ВЛК «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», тобто без оновлення даних про медичний огляд.

Ухвалою судді від 23.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачам 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі позов не визнали, просили суд у його задоволенні відмовити повністю, подали до суду відзиви на позов, в яких зазначили, що відсутні будь-які ознаки та фактичні обставини порушення працівниками (представниками) ІНФОРМАЦІЯ_4 про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. У додатках відсутні документи, що підтверджують протиправні дії працівників (представників) вищевказаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

28.10.2024 по закінченню терміну дії раніше наданої позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (у зв`язку з навчанням) та на підставі відповідної повістки про явку, позивач особисто прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

Працівник ІНФОРМАЦІЯ_6 оформив/видав позивачу повістку на відправку із датою та часом відправки на 08 год. 00 хв. 01 листопада 2024 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо його мобілізації за відсутності актуального висновку ВЛК про стан здоров`я, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 року №6-зп вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Також Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму щодо такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Аналізуючи наведені норми та висновки Конституційного Суду України, слід зазначити, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є, зокрема захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі з боку державних органів.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 8 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отримання позивачем повістки на відправлення не є рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Так, саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Варто зауважити, що повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, при цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не повісткою, дії з вручення якої позивач просить визнати протиправними, а Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові від 08 вересня 2022 року у справі №300/1263/22, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивач на військову службу не призваний та до списків особового складу будь-якої військової частини не включений, тому суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача у спірних правовідносинах відповідачами.

Додатково необхідно зазначити, що п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (набув чинності 04.05.2024) установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду та розгляду цієї справи по суті, ще не сплину дев`ятимісячний строк з дня набрання чинності вищезазначеним Законом №3621-ІХ для повторного медичного огляду з метою визначення придатності позивача до військової служби.

Таким чином, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ