Рішення

від 26.12.2024 по справі 620/3518/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/3518/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Падій В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просить:

- визнати незаконною відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1894/04-03 від 07.09.2023;

-зобов`язати Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП у розмірі, який є достатнім для повного використання права на земельну частку (пай), а саме площею 5,1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку(пай) серії ЧН № 048167.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 20.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме подання до суду належних обґрунтувань обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 22.04.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено; визнано не поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою; позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року скасовано, а справу № 620/3518/24 частині позовних вимог щодо визнання незаконною відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області №1894/04-03 від 07.09.2023 та зобов`язання Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП у розмірі, який є достатнім для повного використання права на земельну частку (пай), а саме площею 5,1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку(пай) серії ЧН № 048167 направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 вирішено виправити в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року допущену описку, а саме: замість невірного зазначення у другому абзаці резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції «ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року скасувати», вказати вірне «ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року скасувати в частині позовних вимог щодо визнання незаконною відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області №1894/04-03 від 07.09.2023 та зобов`язання Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП у розмірі, який є достатнім для повного використання права на земельну частку (пай), а саме площею 5,1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку(пай) серії ЧН №048167».

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 30.10.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.12.2024 виправлено описку в ухвалі судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 30.10.2024.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечують проти задоволення позовних вимог та вказують, що позивачу роз`яснювалось, що відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» під час здійснення процедури паювання земель члени КСП отримали право на земельну частку (пай), розмір якої визначається в умовних кадастрових гектарах і є рівним для всіх осіб, які брали участь у паюванні. При цьому, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не має меж в натурі (на місцевості), а є лише правом у майбутньому одержати земельну ділянку в фізичних гектарах після її відведення в натурі. Крім того, умовні кадастрові гектари є величиною, яка характеризує не площу майбутньої земельної ділянки, а її вартість, а тому під час виділу земельної ділянки в натурі розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах може не співпадати із розміром земельної ділянки у фізичних гектарах. Більше того, різниця у площі земельної ділянки, виділеної в натурі власнику сертифіката на земельну частку (пай), та розмір земельної частки (паю) є цілком допустимою і пояснюється різною нормативно-грошовою оцінкою земель КСП, на підставі якої визначався розмір земельної частки (паю), та сільгоспугідь, за рахунок яких відбувалося виділення земельної ділянки в натурі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Підгайною О. І. від 08.04.2021 ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яке складається з права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності сільгосппідприємства «Прогрес» села Петруші Ріпкинського району Чернігівської області, розміром 5,1 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та належало спадкодавцю на праві приватної власності на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЧН №048167, виданого Ріпкинською районною державною адміністрацією від 29.05.1996 за №191, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 23.07.1996 за №186 (а.с.75-76).

Рішенням 5 сесії 8 скликання від 09.06.2021 Ріпкинської селищною радою Чернігівського району Чернігівської області надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 2,62 га - рілля (земельна частка (пай) № 26/1555), орієнтовною площею 0,34 га кормові угіддя (земельна частка (пай) № 1/553), як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 048167.

Не погоджуючись з вказаним рішенням щодо надання дозволу позивачці на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 2,62 га - рілля (земельна частка (пай) № 26/1555), орієнтовною площею 0,34 га кормові угіддя, а не на земельну ділянку розміром 5,1 га, як зазначено в сертифікаті на право на земельну частку (пай), серії ЧН №048167, виданого Ріпкинською районною державною адміністрацією від 29.05.1996 за №191 позивачка повторно 31.08.2023 звернулася до відповідача з відповідною заявою (а.с.77).

Проте Ріпкинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області листом №1894/04-03 від 07.09.2023 відмовила позивачці у наданні дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку, розміром 5,1 га та роз`яснила, що під час здійснення процедури паювання земель члени КСП отримують право на земельну частку (пай), розмір якої визначається в умовних кадастрових гектарах і є рівним для всіх осіб, які брали участь у паюванні, умовні кадастрові гектари є величиною, яка характеризує не площу майбутньої земельної ділянки, а її вартість, а тому під час виділу земельної ділянки в натурі розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах може не співпадати із розміром земельної ділянки у фізичних гектарах. Більше того, різниця у площі земельної ділянки, виділеної в натурі власнику сертифіката на земельну частку (пай), та розмір земельної частки (паю) є цілком допустимою і пояснюється різною нормативно-грошовою оцінкою земель КСП, на підставі якої визначався розмір земельної частки (паю), та сільгоспугідь, за рахунок яких відбувалося виділення земельної ділянки в натурі.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних парвовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Статтею 25 Земельного кодексу України встановлено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктами 16 та 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Питання виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам регулюється Законом України від 05.06.2003 № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі Закон № 899-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 2 Закону № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, зокрема, свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 Закону № 899-IV встановлено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (стаття 11 Закону № 899-IV).

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. При цьому чинним законодавством передбачено, що такі рішення орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Підгайною О. І. від 08.04.2021 ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яке складається з права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності сільгосппідприємства «Прогрес» села Петруші Ріпкинського району Чернігівської області, розміром 5,1 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та належало спадкодавцю на праві приватної власності на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЧН №048167, виданого Ріпкинською районною державною адміністрацією від 29.05.1996 за №191, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 23.07.1996 за №186 (а.с.75-76).

Рішенням 5 сесії 8 скликання від 09.06.2021 Ріпкинської селищною радою Чернігівського району Чернігівської області надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 2,62 га - рілля (земельна частка (пай) № 26/1555), орієнтовною площею 0,34 га кормові угіддя (земельна частка (пай) № 1/553), як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 048167.

Не погоджуючись з вказаним рішенням щодо надання дозволу позивачці на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 2,62 га - рілля (земельна частка (пай) № 26/1555), орієнтовною площею 0,34 га кормові угіддя, а не на земельну ділянку розміром 5,1 га, як зазначено в сертифікаті на право на земельну частку (пай), серії ЧН №048167, виданого Ріпкинською районною державною адміністрацією від 29.05.1996 за №191 позивачка повторно 31.08.2023 звернулася до відповідача з відповідною заявою (а.с.77).

Проте Ріпкинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області листом №1894/04-03 від 07.09.2023 відмовила позивачці у наданні дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку, розміром 5,1 га та роз`яснила, що під час здійснення процедури паювання земель члени КСП отримують право на земельну частку (пай), розмір якої визначається в умовних кадастрових гектарах і є рівним для всіх осіб, які брали участь у паюванні, умовні кадастрові гектари є величиною, яка характеризує не площу майбутньої земельної ділянки, а її вартість, а тому під час виділу земельної ділянки в натурі розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах може не співпадати із розміром земельної ділянки у фізичних гектарах. Більше того, різниця у площі земельної ділянки, виділеної в натурі власнику сертифіката на земельну частку (пай), та розмір земельної частки (паю) є цілком допустимою і пояснюється різною нормативно-грошовою оцінкою земель КСП, на підставі якої визначався розмір земельної частки (паю), та сільгоспугідь, за рахунок яких відбувалося виділення земельної ділянки в натурі.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Ріпкинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області не виносила на розгляд пленарного засідання ради заяву позивачки від 31.08.2023 та не приймала ані рішення про задоволення заяви, ані рішення про мотивовану відмову у задоволенні такої заяви, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки відповідачем порушений порядок розгляду заяви позивача, визначений чинним законодавством, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивачки від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне визнати незаконною відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, викладену у листі №1894/04-03 від 07.09.2023 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 5, 1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЧН № 048167 та зобов`язати Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути заяву позивачки від 31.08.2023 щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 5, 1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЧН № 048167 на пленарному засіданні ради з урахуванням висновків суду на пленарному засіданні ради.

Позовна вимога про зобов`язання Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП у розмірі, який є достатнім для повного використання права на земельну частку (пай), а саме площею 5,1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку(пай) серії ЧН №048167 задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною, рішення Ріпкинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області по заяві позивачки від 31.08.2023 ще не приймалось.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та надані матеріали до позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для розподілу між сторонами судових витрат згідно з положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, викладену у листі №1894/04-03 від 07.09.20232023 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 5, 1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЧН № 048167.

Зобов`язати Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.08.2023 щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 5, 1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЧН № 048167 на пленарному засіданні ради з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач:Ріпкинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області (вул. Святомиколаївська, буд. 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ - 04412583).

Суддя В.В. Падій