Постанова

від 18.12.2024 по справі 520/15859/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 р.Справа № 520/15859/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

представника позивача - Біловус Р.В.,

представника відповідача - Ємельянченко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/15859/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне акціонерне товариство «ЗАВОД ФРУНЗЕ», звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00209090701 від 19 квітня 2024 року про застосування до ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» штрафних санкцій на суму 548 071,25 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 22.03.2023 № 23.584 за період діяльності з 22.03.2023 по 29.02.2024, за зовнішньоекономічним контрактом від 11.04.2023 №11/04-1.2023 за період діяльності з 11.04.2023 по 29.02.2024, за результатами якої складено акт №12552/20-40-07-01-03/00236010 від 29.03.2024 року.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення ПрАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ»:

-частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним Контрактом від 22.03.2023 № 23.584, який укладено з «ОТОМЕС SRL» Олджинате Італія;

-частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473- «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним Контрактом від 11.04.2023 № 11/04-1.2023, який укладено з ТОО «Авантаж-Норд» м. Петропавлівськ Республіка Казахстан.

Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №00209090701 від 19 квітня 2024 року про застосування до ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» штрафних санкцій на суму 548 071,25 грн.

Вважаючи, податкове повідомлення-рішення №00209090701 від 19 квітня 2024 року протиправним та такими, що винесене в порушення вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 69.2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом № 2473-VIII.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2473-VIII питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом.

У частинах четвертій, шостій статті 11 Закону № 2473-VIII передбачено, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Відповідно до частини дев`ятої статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій.

Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

У пункті 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту, зокрема, встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною першою статті 13 Закону № 2473-VIII визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною 2 статті 13 Закону № 2473-VIII визначено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно з п.14-2 постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» надано право Національному банку України встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України затвердив дві постанови, якими встановлено вище вказані граничні строки: постанова правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» та постанова правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Пункт 14-3 Постанови № 18 визначає, що граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови: 1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій; 2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Відповідно до п.14-4 Постанови №18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Частиною 5 ст.13 Закону № 2473- VIII визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Так, судом встановлено, що контролюючий орган у спірних правовідносинах прийшов до висновку, що за контрактом від 11.04.2023 № 11/04-1.2023 грошові кошти в сумі 12230,60 дол. США надійшли з порушенням граничного строку, а тому ПрАТ «Завод Фрунзе» порушено строки розрахунків, які передбачені Законом України від 21 червня 2018 року № 2473- VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями.

Також, під час перевірки встановлено, що ПРАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» порушено строки розрахунків, передбачених Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIIІ «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а саме за платіжним дорученням від 23.03.2023 на загальну суму -194794,00 євро - граничний строк надходження валютної виручки - 18.09.2023, а фактично здійснено повернення передплати 11.10.2023, що є порушенням частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIІІ «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Щодо Контракту від 11.04.2023 №11/04-1.2023 (експорт), судовим розглядом встановлено наступе.

Як вбачається з матеріалів справи, з Акту перевірки встановлено, що грошові кошти від ТОО «Авантаж-Норд» м. Петропавлівськ, Республіка Казахстан за Контрактом від 11.04.2023 №11/04-1.2023 в сумі 12 230.60 доларів США надійшли 25.01.2024 року, тобто з порушенням граничного строку.

Проте, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» не порушувало граничні строки розрахунків, як передбачені Законом України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пунктом 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зі змінами та доповненнями, оскільки ТОО «Авантаж-Норд», яке є платником за вказаним Контрактом, вчасно здійснило оплату в сумі 12 230.60 доларів США, а саме 05.10.2023 року, що підтверджується відомостями зі SWIFT- платіжки, однак через затримку цього платежу в міжнародній системі здійснення платежів банками-посередниками (THE BANK OF NEW YORK MELLON та DEUTSCHE BANK TRUST COMPANY AMERICAS NEW YORK), вказаний платіж надійшов на розрахунковий рахунок ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» лише 25.01.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» не порушувало граничні строки розрахунків, як передбачені Законом України «Про валюту і валютні операції» та пунктом 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зі змінами та доповненнями.

Щодо Контракту від 22.03.2023 №23.584 (імпорт), колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що з Акту перевірки за платіжним дорученням від 23.03.2023 на загальну суму 194 794,00 євро (еквівалент 7 520 002,89 грн.) вбачається, що граничний строк надходження валютної виручки 18.09.2023, а фактично здійснено повернення передплати 11.10.2023, що є порушенням частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зі змінами та доповненнями.

Проте, судом встановлено, що податковий орган при проведенні перевірки не врахував той факт, що загальна сума контракту становить 389 700,00 євро, які були сплачені позивачем як попередня оплата по контракту згідно наступних платіжних доручень:

-23.03.2023 року на суму 194 850,00 євро - граничний строк надходження імпортної

продукції 18.09.2023 року;

-03.10.2023 року на суму 194 850,00 євро - граничний строк надходження імпортної

продукції 30.03.2024 року.

Крім того, на виконання умов Контракту від «ОТОМЕС SRL» Олджинате Італія позивачем було отримано товар (обладнання - 1. Машини та апаратура для електролізу, гальванопокриття цинком металевого дроту товщиною від 1,4 мм до 4,0 мм: нова, рік випуску - 2023., електроцинкувальна машина ОТО 4 LINE з електроприводом для дистанційного керування - 1 шт. (комплект) код УКТЗЕД 8543307000) на загальну суму 389 700 євро, згідно митних декларацій, а саме:

-від 30.11.2023 року №UA23UA80720001681U0 на загальну суму 322 000,00 євро;

-від 04.12.2023 року №UA23UA80720001702U1 на загальну суму 67 700,00 євро.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що з визначених податковим органом граничних строків надходження імпортної продукції на оплачену суму у розмірі вартості контракту (389 700 євро) та строків її фактичної поставки, які визначені в митних деклараціях, судова колегія дійшла висновку, що ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» дотримався вимог Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та не порушив строки розрахунків.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що повернення від «ОТОМЕС SRL» Олджинате Італія попереднього платежу на суму 194 794,00 євро 11.10.2023 року відбулося також не з вини позивача, а внаслідок того, що постачальник (від «ОТОМЕС SRL» Олджинате Італія) повідомив про затримку поставки товару, тому ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» у визначений чинним законодавством строк, а саме: до 18.09.2023 року, звернувся до «ОТОМЕС SRL» Олджинате Італія з відповідним листом з проханням здійснити поставку товару або ж повернути сплачену

передню оплату за платіжним дорученням від 23.03.2023 року в строк до 18.09.2023 року.

Проте, колегія суддів зауважує, що затримка повернення передоплати відбулася через затримку цього платежу в міжнародній системі здійснення платежів банками-посередниками і надійшов лише 11.10.2023.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не порушено граничні строки розрахунків, як передбачені Законом України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пунктом 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зі змінами та доповненнями.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД не залежали від волі позивача, а отже доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог валютного законодавства є необґрунтованими.

Відтак, проаналізувавши вказані обставини у сукупності в контексті викладених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та достовірними доказами вини позивача за порушення вимог частини ч.ч. 2 , 3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями як необхідної складової податкового правопорушення, а тому застосування до ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» відповідальності, передбаченої частиною п`ятою вказаної статті, є безпідставним, відповідно, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00209090701 від 19 квітня 2024 року про застосування до ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» штрафних санкцій на суму 548 071,25 грн є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в свою чергу задоволенню.

Натомість, суд першої інстанції не прийняв до уваги наведених вище обставин, неповно дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 8221,07 грн.

Таким чином, враховуючи положення ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 8221,07 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 по справі № 520/15859/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00209090701 від 19 квітня 2024 року про застосування до ПАТ "Завод Фрунзе" штрафних санкцій на суму 548 071, 25 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 221 (вісім тисяч двісті двадцять одна) грн 07 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 26.12.2024 року