Постанова

від 19.12.2024 по справі 160/7753/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7753/24

Головуючий суддя І інстанції Калашник Ю.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року в адміністративній справі №160/7753/24 за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми у розмірі у розмірі 231 902.89 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних утриманням під час навчання.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року адміністративний позов Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 231902.89 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутні підстави для стягнення з колишнього курсанта, який в той час прийшов на військову службу за контрактом та мав військове звання «солдат», витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, у частині відшкодування сум грошового забезпечення, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі. Зауважено, що оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту вручення відповідачу під підпис або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення із зобов`язанням з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, то станом на час звернення до суду позивачем не дотримано порядку, що має передувати зверненню до суду у цій категорії справ.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, 15.08.2023 між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба та ст. солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - Контракт).

Відповідно до умов Контракту відповідач бере на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходив військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення цього закладу.

Як зазначено у витязі з наказу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 26.02.2024 № 59 відповідача відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання з 27.02.2024.

У вказаному наказі, зокрема, зазначено, що з відповідача належить стягнути суму у розмірі 231902,89 грн. за період навчання в університеті, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 та п.10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Отже, після розірвання контракту у відповідача виникли зобов`язання щодо відшкодування витрат на його утримання під час навчання.

Відповідач ознайомлений із розрахунком на відшкодування витрат, пов`язаним з його утриманням, про що свідчить його особистий підпис на Загальному розрахунку №414 від 26.02.25024 на суму 231902,89 грн.

Проте, зазначені кошти відповідачем відшкодовані не були, в зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба у розмірі 231 902.89 грн., є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1934-XII) визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1934-XII фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі- Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі Порядок № 964).

Пунктом 3 Порядку № 964 обумовлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;

оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 964 сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.

Пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за № 863/14130, далі Порядок № 863/14130) передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку № 863/14130 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.

Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.

Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до пунктів 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 Порядку № 863/14130 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби (навчання) у вищому військовому навчальному закладі Міністерства оборони України між вищим військовим навчальним закладом, Міністерством оборони України та курсантом на час проходження ним навчання на сторін покладаються відповідні обов`язки, передбачені чинним законодавством України та контрактом.

При цьому у разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому військовому навчальному закладі на курсанта покладаються відповідні обов`язки відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону № 1934-XII.

Так, з аналізу частини десятої статті 25 Закону № 1934-XII вбачається, що дія цієї норми розповсюджується на дві категорії осіб, тобто, на курсантів, які достроково розривають контракт та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу. При цьому обов`язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу звільнено з військової служби.

Предметом спору у справі, що розглядається, є відшкодування Харківському національному університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому військовому закладі.

З матеріалів справи видно, що відповідача відраховано з числа курсантів університету у зв`язку із систематичним невиконання умов контракту військовослужбовця.

За умовами укладеного між університетом і відповідачем контракту від 15.08.2023 року, останній зобов`язався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, зокрема, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби.

Тобто, з власноручно підписаного відповідачем контракту від 15.08.2023 року він був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.

З наведеного слідує, що відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі попередньо передбачено умовами контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України в разі дострокового розірвання, укладеного між Міністерством оборони України (в особі університету) і відповідачем. Тобто, відповідач, підписавши вищезазначений контракт, взяв на себе дані зобов`язання щодо відшкодування витрат (коштів) державі в разі дострокового розірвання контракту та був заздалегідь проінформований щодо цього питання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено загальний розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 від 26.02.2024 року № 414, згідно з яким фактичні витрати, пов`язані з утриманням, складають: по грошовому забезпеченню 200555.97 грн., по продовольчому забезпеченню 21829.80 грн., по речовому забезпеченню 00.00 грн., по медичному забезпеченню 653.28 грн. по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв 8863.84 грн. Всього 231902.89 грн. З вказаним розрахунком відповідач ознайомився 26.02.2024 року, що підтверджується підписом останнього (а.с. 17).

Отже, враховуючи, що відповідач не закінчив навчання в університеті та був відрахований у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанцій щодо виникнення у відповідача обов`язку згідно з вимогами частини десятої статті 25 Закону № 1934-XII відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ознайомлення позивача з наведеною довідкою-розрахунком, в якій детально зазначено як загальна сума витрат пов`язаних з утриманням відповідача, так і конкретні її види, є достатньою підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення таких витрат за відсутності факту їх добровільного відшкодування відповідачем.

Що стосується посилань відповідача на відсутність правових підстав для стягнення з колишнього курсанта витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, у частині відшкодування сум грошового забезпечення, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

Згідно з пунктами 7, 8 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.

При цьому пунктом 3 Порядку № 964 обумовлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;

оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

З наведеного слідує, що грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству обороні України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.03.2024 року по справі №440/14068/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року в адміністративній справі №160/7753/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко