Постанова

від 26.12.2024 по справі 160/15778/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15778/24(суддя Луніна О.С., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №160/15778/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 червня 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач - 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач - 3) згідно з яким, просить:

- визнати дії протиправними Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відмові в зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.12.1981, з 18.10.1993 по 21.02.2001, скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.06.2023 та від 31.05.2024 за №045550020234 відповідно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з дати звернення, а саме з 01.06.2023, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.12.1981, з 18.10.1993 по 21.02.2001.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачами було прийнято протиправні рішення щодо відмови позивачу у призначення пенсії, через безпідставне не зарахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 18.10.1993 по 21.02.2001, а тому рішення №6286874 та №045550020234 є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії від 08.06.2023 та від 31.05.2024 за №045550020234 ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.12.1981, з 18.10.1993 по 21.02.2001 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 01.06.2023 з врахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки або його відсутність/нечіткість на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що за доданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 18.10.1993 по 21.02.2001 згідно з трудовою книжкою від 08.12.1981 НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення та відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком 01.06.2023 року.

Заяву від 01.06.2023 року за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийнято рішення № 045550020234 від 08.06.2023 про відмову в призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.33).

У зазначеному рішенні зазначено: «...до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.12.1981, з 18.10.1993 по 21.02.2001, оскільки в даті наказу на звільнення має місце виправлення.».

Позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком 24.05.2024 року.

Заяву від 24.05.2024 року за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення № 045550020234 від 31.05.2024 про відмову в призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.35).

У рішенні про відмову зазначено: «за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 18.10.1993 по 21.02.2001, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення та відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування».

Законність та обґрунтованість вказаних рішень відповідачів про відмову у призначенні позивачу пенсії є предметом спору переданого на вирішення суду.

За умовами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що особа набуває права на призначення пенсії за віком у разі досягнення віку 60 років та наявності у неї з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року страхового стажу не менше 30 років.

Як вбачається з матеріалів справи пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 18.10.1993 по 21.02.2001 через виправлення у даті звільненні, наявні у трудовій книжці позивача та відсутності даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із записів трудової книжки позивача:

Запис №14 «…18.10.1993 року «Принят электромонтажником VI» пр. №23А от 18.10.93 г…» Запис №15 «…21.02.2001 року «Уволен по ст. 38 (собственное желание)» пр. №5к05 от 21.02.2001 г…».

Запис про звільнення з цього підприємства у трудовій книжці містить виправлення (а.с.25).

Так, в даті наказу про звільнення маються виправлення з « 21.02.2101» на « 21.02.2001». Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що за записами трудової книжки позивача звільнено 21.02.2001 року, вважає, що виправлення дати наказу у записі №15 з « 21.02.2101» на « 21.02.2001» є логічним та відповідає послідовності записам трудової книжки позивача.

Згідно з правовою позицією викладеною в постановах Верховного суду від 24.05.2018 р. № 490/12392/16-а, від 29.03.2019 р. № 548/2056/16-а, від 28.02.2018 р. № 428/7863/17, від 04.09.2018 р. № 423/1881/17 позивач не несе відповідальності за заповнення та зберігання трудових книжок. Не належний порядок заповнення трудової книжки з вини відповідальної особи підприємства не може бути підставою для обмеження права особи на призначення пенсії. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Щодо доводів відповідача про те, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.12.1981, у зв`язку з відсутністю даних в системі персоніфікованого обліку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відсутність даних в системі персоніфікованого обліку про сплату страхових внесків, що є обов`язком платника єдиного внеску через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, не може бути підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи, про що зроблено висновок Верховним Судом у постановах від 1 березня 2021 року у справі №423/757/17, від 31 березня 2021 року у справі №242/5696/16-а, 17 листопада 2021 року у справі №242/5635/16-а, який у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України має враховуватися судами при вирішенні аналогічних справ.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №160/15778/24 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва