Постанова

від 26.12.2024 по справі 280/4767/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4767/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (суддя Прасов О.О.) у справі №280/4767/24 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальності «Цельс Бад» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и В :

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 54380,05грн.

В обґрунтуванні заявлених вимог посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача складає 1 робоче місце. Фактично у 2023 році на підприємстві відповідача не було працевлаштовано осіб з інвалідністю. Враховуючи середньорічну заробітну плату на підприємстві відповідача, позивачем розраховано суму штрафних санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, які і просив стягнути позивач.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено наявності правових підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Такі висновки суд першої інстанції обгрунтував тим, що позивачем не надано до суду доказів того, що «Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2023 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ним складено з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Позивачем не здійснено документального обґрунтування складання «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2023 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Позивачем не

надано до суду доказів наявності у відповідача прибутку, який залишився у його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів), за рахунок якого відповідач мав сплатити адміністративно-господарську санкцію і пеню. Позивачем не обґрунтовано позовну заяву щодо можливості виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з огляду на положення «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого 22.12.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, згідно з якими у період з 12.03.2022 по 31.12.2022 вся територія Запорізького району Запорізької області (у тому числі м.Запоріжжя) відносилась до території активних бойових дій, а у період з 01.01.2023 вся територія Запорізького району Запорізької області (у тому числі м.Запоріжжя) відноситься до території можливих бойових дій. Позивачем не надано до суду доказів проведення перевірки позивача.

Не погодившись з рішенням суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Фактично позиція позивача полягає в тому, що з поданої відповідачем до контролюючих органів звітності було встановлено не дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. З цих підстав Фондом було складено розрахунок адміністративно-господарських санкцій, які не були сплачені відповідачем. Позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про необхідність проведення перевірки, як передумови для застосування адміністративно-господарських санкцій. Така необхідність, як зазначає позивач, була передбачена законодавством до внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і то у випадках, коли підприємством не було подано відповідних звітів про працевлаштування осіб з інвалідністю. У спірному випадку, як зазначає позивач, була отримана у встановленому порядку інформація, яка свідчила про недотримання відповідачем нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що і стало підставою для направлення підприємству розрахунків адміністративно-господарських санкцій, які останнім не були оплачені. З приводу висновків суду першої інстанції щодо недоведеності можливості дотримання відповідачем нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану, відповідач зазначає те, що протягом звітного періоду 2023 року відповідач не припиняв господарську діяльність, фонду оплати праці штатних працівників становив 857 394,16грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідності» від 18.10.2022 №2682-ХІ, фактично змінено правовий інструмент здійснення Державою контролю за виконанням роботодавцями обов`язку по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Так, Законом №2682-ХІ статтю 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 викладено в такій редакції:

«Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України".

Отже, внесеними змінами визначено фактично новий порядок отримання інформації про дотримання роботодавцями нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме якщо до таких змін роботодавці мали обов`язок подавати звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів, то після внесених змін Фонди соціального захисту осіб з інвалідністю отримують інформацію щодо дотримання роботодавцями нормативів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю від органів Пенсійного фонду України та з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності

Також вказаними змінами прямо передбачено те, що «Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону».

Для реалізації вказаних норм Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.04.2023 №307 «Про внесення змін до Положення про центральний банк даних з проблем інвалідності».

Відповідно до вказаної постанови Центральний банк даних з проблем інвалідності забезпечує:

визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні;

формування розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, обчислених відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Таким чином, підставою для застосування до роботодавців адміністративно-господарських санкцій є встановлений факт невиконання роботодавцями нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю і такий факт встановлюється шляхом отримання інформації, яка міститься у відкритих реєстрах та яка стосується роботодавців, зокрема, щодо нарахованих ними доходів, щодо нарахованих та утриманих сум єдиного внеску.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язковою умовою для застосування адміністративно-господарських санкцій є проведення Фондом відповідної перевірки підприємства.

У спірному випадку встановлено, що з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, позивачем було встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у звітному періоді 2023 рік становила 8 осіб, а отже позивач обгрунтовано виходив з того, що норматив місць для працевлаштування осіб інвалідністю для відповідач становив одне робоче місце.

Відповідач, з огляду на відзив на апеляційну скаргу, не заперечував встановленої середньооблікової кількості штатних працівників у звітному періоді 2023 рік, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати неправильним визначення позивачем нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Не заперечував відповідач і аргументи позивача, в частині невжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У спірному випадку відповідачем не було надано доказів того, що він розробив необхідні заходи по створенню для таких осіб робочих місць, своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформував відповідні установи про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, але фактично не працевлаштував осіб з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

При цьому, слід зазначити і те, що відповідачем не було обгрунтовано неможливості, принаймні, виконати свій обов`язок, передбачений п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» щодо подання звітності за формою 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, за встановлених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком позивача про наявність у відповідача обов`язку сплатити адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Розмір адміністративно-господарських санкцій визначений позивачем виходячи з половини середньої річної заробітної плати, як то передбачено ст.20 Закону, і правильність проведеного розрахунку також не заперечується відповідачем. У зв`язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,04% від суми адміністративно-господарських санкцій.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача прибутку, який залишився у його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів), за рахунок якого відповідач мав сплатити адміністративно-господарську санкцію і пеню, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки сплата адміністративно-господарських санкцій не пов`язана з наявністю чи відсутністю у роботодавця прибутку від господарської діяльності.

Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає і висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем можливості виконання відповідачем нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, в умовах воєнного стану Як зазначено вище, відповідачем не було надано жодних доказів вжиття заходів задля дотримання такого нормативу, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б були об`єктивною перешкодою для недотримання відповідачем правил провадження господарської діяльності, в частині встановленого нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №280/4767/24 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Цельс Бад» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 54380,05грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 26.12.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк