Постанова

від 26.12.2024 по справі 160/3482/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3482/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс Логістик»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року (суддя Ільков В.В.)

у справі №160/3482/24

за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик»

до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Транс Логістик» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.11.2023 №006402 на суму 17 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент перевірки 09.11.2023 у водія був наявний електронний бланк підтвердження діяльності, що був підписаний за допомогою власного електронного підпису водієм та начальником служби експлуатації автомобілів ПП «Транс Логістик». Електронний бланк підтвердження діяльності водія був підписаний 06.11.2023, в якому зазначається, що водій в період з 29.10.2023 по 06.11.2023 перебував у відпустці. Позивач посилається на те, що інспектори відповідача відмовилися оглядати електронний бланк підтвердження діяльності водія, пославшись на те, що така форма документа не передбачена їх внутрішніми документами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що момент проведення перевірки у водія ПП «Транс Логістик» ОСОБА_1 , що керував автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , були відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_1 за 04.11.2023 та 05.11.2023 або бланк підтвердження діяльності, чим порушено норми чинного законодавства, і такі обставини фактично не заперечуються позивачем. Відтак, суд дійшов висновку, що спірна постанова відповідача є правомірною.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Скаржник наполягає на тому, що на момент перевірки 09.11.2023 у водія був наявний електронний бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_2 , який був підписаний водієм за допомогою власного електронного підпису. Натомість, посадова особа відповідача відмовилась під час перевірки оглядати згаданий електронний бланк. Скаржник вказує, що бланк підтвердження діяльності може заповнюватись в будь-якій формі, у тому числі електронній.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, основним видом діяльності позивача - Приватного підприємства «Транс Логістик» за КВЕД: 49.41 (Вантажний автомобільний транспорт).

09.11.2023 посадовими відповідача проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.11.2023 №005252.

Згідно цього акту, перевіркою встановлено, що 09.11.2023 водій ПП «Транс Логістик» ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки MAN, д.н.з НОМЕР_1 , був зупинений старшим державним інспектором Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Посадовими особами відповідача виявлено, що у водія ПП «Транс Логістик» ОСОБА_2 , що керував автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_2 за 04.11.2023 та 05.11.2023 або бланк підтвердження діяльності.

29.11.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, складено постанову №006402 про застосування до Приватного підприємства «Транс Логістик» адміністративно-господарського штрафу, згідно з якою до позивача на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн за порушення статей 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись з постановою №006402 від 29.11.2023, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як встановлено судом, не спростовується сторонами, позивач надавав послуги з перевезення вантажів як суб`єкт господарювання, використовуючи найману працю водія, вантажні перевезення здійснювались позивачем вантажними автомобілями в межах України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) ч.14 ст.6 Закону №2344-III.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п.4 Порядку).

Пунктом 15 Порядку №1567 в редакції на час виникнення спірних правовідносин встановлений виключний перелік питань, що з`ясовується під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

В спірному випадку, посадовими особами відповідача в ході рейдової перевірки встановлено порушення статей 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, суть якого полягає у відсутності заповненої тахокарти водія ОСОБА_2 за 04.11.2023 та 05.11.2023 або бланку підтвердження діяльності.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції на час виникнення спірних правовідносин за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст.48 цього Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону №2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

За правилами ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний:

мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340.

Згідно з п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (п. 7.1 Положення №340 ).

Відповідно до п. 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Відповідно до п.6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

В спірному випадку під час проведеної відповідачем рейдової перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що у водія ПП «Транс Логістик» ОСОБА_2 , що керував автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_2 за 04.11.2023 та 05.11.2023 або бланк підтвердження діяльності, що є свідченням порушення позивачем ст. 34 Закону №2344-III.

Дослідивши зміст акту від 09.11.2023 №005252, суд апеляційної інстанції з`ясував, що відповідно до наданих водієм ОСОБА_2 у акті №005252 пояснень, він 04.11.2023 та 05.11.2023 не працював, адже був на відпочинку. Одночасно, водій у поясненнях вказав, що посадова особа відповідача під час перевірки відмовилася від ознайомлення з бланком підтвердження діяльності у електронному вигляді.

Подані відповідачем до матеріали справи докази, зокрема матеріали відеофіксації перевірки, не спростовують пояснення водія ОСОБА_2 , які вказані ним у акті №005252, щодо відмови посадової особи відповідача від ознайомлення з бланком підтвердження діяльності, а навпаки підтверджують таку відмову.

В свою чергу, Укртрансбезпека у поясненнях у справі також вказує, що водій намагався надати бланк після складення акту, тобто відповідач підтверджує намагання водія надати бланк підтвердження діяльності під час перевірки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належними доказами порушення позивачем приписів ст. 34 та 48 Закону №2344-III.

Застосовуючи до позивача адміністративно-господарський штраф на підставі ст.60 Закону №2344-III, відповідач не з`ясував всіх обставин, що мають значення для встановлення в діях позивача порушень Закону про автомобільний транспорт, тому постанова відповідача від 29.11.2023 №006402 не може вважатися обґрунтованою.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Таким чином, означена постанова відповідача не відповідає визначеним у ч.2 ст.2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, що є підставою для визнання її протиправною та підлягає скасуванню.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Згідно приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн за подання адміністративного позову, а також у розмірі 908,40 грн за подання заяви про забезпечення позову. Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.

Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача судових витрат позивача зі сплати судового збору у загальному розмірі 8478,40 грн.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс Логістик» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі №160/3482/24 - скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.11.2023 №006402.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8478,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко