Постанова

від 25.12.2024 по справі 160/30155/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30155/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЛАІН» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024р. у справі №160/30155/23за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЛАІН» до: про:1.Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті 2.Начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті визнання протиправною та скасування постанови ВСТАНОВИВ:

17.11.2023р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЛАІН» (далі ТОВ «ГРАНДЛАІН») до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека ) про визнання протиправною та скасування постанови /а.с. 1-8, 20/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2023р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі № 160/30155/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та до участі у розгляді справи у якості співвідповідача залучено начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі начальник Відділу Укртрансбезпеки) . /а.с. 22-23/.

Позивач, посилаючись на те, що посадовими особами Укртрансбезпеки 19.09.2023р. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №004679 від 19.09.2023р., у якому зроблено висновок про те, що ТОВ «ГРАНДЛАІН», в особі водія ОСОБА_1 , на вимогу інспекторів відділу нагляду не надав копію договору із замовником послуг, та у подальшому на підставі цього акту начальником Відділу Укртрансбезпеки 11.10.2023р. прийнято постанову №005697 про застосування до підприємства за вчинене порушення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. Позивач вважає висновки акту перевірки та прийняту на підставі цього акту постанову необгрунтованими та безпідставними з огляду на те, що з акту не зрозуміло яка саме вимога ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» була порушена, у водія ОСОБА_1 була наявна нотаріальна посвідчена копія договору із замовником послуг, яка була надана інспекторам для перевірки, тому просив: скасувати постанову начальника Відділу Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №005697 від 11.10.2023р..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024р. у справі № 160/30155/23 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ГРАНДЛАІН» відмовлено /а.с. 54-56/.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 07.09.2024р. за допомогою системи «Електронний Суд» подано , подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 09.09.2024р. / а.с. 61-67, 68/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі № 160/30155/23, з метою забезпечення апеляційного розгляду, з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи /а.с. 69/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 10.10.2024р. /а.с. 71/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 160/30155/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ГРАНДЛАІН» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024р. у справі № 160/30155/23 /а.с. 72/ і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 12.11.2024р. /а.с. 73/, про що учасники справи були повідомлені відповідно до чинного законодавства /а.с. 74-75/.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що посадовими особами Укртрансбезпеки 19.09.2023р. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №004679 від 19.09.2023р. (далі акт перевірки).

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 42/ вбачається, що під час проведення перевірки 19.09.2023р. о 08 годин 48 хвилин у водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом VOLKSWAGEN (загальний легковий пасажирський,) державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ГРАНДЛАІН», на момент проведення перевірки відсутня копія договору із замовником послуги, що є порушенням ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» .

11.10.2023р. начальником Відділу Укртрансбезпеки, на підставі вищезазначеного акту перевірки, у зв`язку із виявленим у ході перевірки порушенням вимог ст.ст. 34,39 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №005697, якою до ТОВ «ГРАНДЛАІН» на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штраф у розмірі 17000 грн., і саме ще рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень є предметом оскарження у цій справі.

Питання перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом, регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001р. (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до статті 3 Закону № 2344-ІІІ закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015р. (далі Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, і основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, і Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи ( п. 8 цього положення).

Статтею 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1557 від 08.11.2006р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі Порядок №1567), також нормами цього Порядку регламентовано порядок оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів.

Відповідно до ст. 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних пасажирських перевезень є: ліцензія, договір з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання транспорту на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначено Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997р. (далі - Правила №176).

Відповідно до п. 51 Правил №176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Відповідно до п. 56 Правил №176, договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.

Пунктом 61 Правил №176 передбачено, що під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Отже сукупний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дають можливість зробити висновок про те, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, перелік яких визначено ст. 39 Закону №2344 , і одним з таких документів є договір із змовником послуги з перевезення.

Відповідно до ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено що 19.09.2023р. водієм ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом VOLKSWAGEN (загальний легковий пасажирський,) державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ГРАНДЛАІН», здійснювалось перевезення групи пасажирів та їх багажу відповідно до договору №349 від 25.03.2021р., який укладено між ТОВ «ГРАНДЛАІН» (перевізник) та «ALEL dovana» (замовник), який вступає в силу с моменту підписання та діє до прибуття автобуса до місця призначення за замовленням, а саме до 30.12.2025р. / а.с. 11-15/, при цьому позивач наголошував на тому, що нотаріальна посвідчена копія цього договору була наявна у водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки та була ним надана посадовим особам Укртрансбезпеки, які проводили перевірку.

Так положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідно до положень ч. 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності покладається на суб`єкт владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що судом першої інстанції було зобов`язано начальника Відділу Укртрансбезпеки надати суду всі матеріали, які були підставою для винесення спірної постанови / а.с. 22-23/ і відповідачем на виконання вимог суду надано суду заяву про долучення до матеріалів справи матеріалів відеофіксації рейдової перевірки / а.с. 51/ до якої додано диск DVD-R в кількості 1 штука, на якому міститься матеріал відеофіксації рейдової перевірки, але матеріали адміністративної справи не містять відомостей щодо прийнятого судом першої інстанції рішення щодо долучення диску DVD-R з матеріалами відеофіксації рейдової перевірки до матеріалів справи, заява відповідача про долучення диск DVD-R в кількості 1 штука, на якому міститься матеріал відеофіксації рейдової перевірки не містить будь яких відомостей серійний номер диску DVD-R, який дозволяє ідентифікувати який саме відеоносій було надано відповідачем у справі.

До обкладинки справи № 160/30155/23 за допомогою степлера приєднаний конверт із диском DVD-R в кількості 1 штука, на конверті міститься напис « 160/30155/23», диск який знаходиться у цьому конверті не мітить будь-яких відеозаписів, і будь-які відомості щодо цього диску відсутні у внутрішньому описі справи № 160/30155/23.

Суд першої інстанції у оскаржуємому рішенні зазначає, що з наданих відповідачем матеріалів відеофіксації рейдової перевірки, за результатом якої було складено акт №004679 від 19.09.2023р. вбачається, що на момент перевірки у водія був відсутній договір із замовником послуг, що спростовує доводи позивача щодо надання водієм договору інспекторам, але матеріали відеофіксації рейдової перевірки, за результатом якої було складено акт №004679 від 19.09.2023р., відсутні в матеріалах адміністративної справи № 160/30155/23, яка надійшла до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що відповідно до положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду, тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції у цій справі від 09.09.2024р. скасувати.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем у справі позовні вимоги, колегія суддів враховуючи те, що відповідачами, які у спірних відносинах виступають у якості суб`єкта владних повноважень, під час розгляду цієї справи судом в порушення вимог ч. 2 ст. 78 КАС України не було доведено належними та допустими доказами правомірності прийняття про застосування адміністративно-господарського штрафу №005697 від 11.10.2023р. в частині вчинення позивачем порушення вимог ст. 39 Закону №2344 , а саме відсутності у водія на момент проведення перевірки копії договору із замовником послуг, тоді як позивачем надано підтвердження наявності в момент проведення перевірки у водія копії договору на перевезення із замовником послуги, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №005697 від 11.10.2023р., якою до ТОВ «ГРАНДЛАІН» на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штраф у розмірі 17000 грн.

Приймаючи до уваги що позовні вимоги позивача задоволені, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ч. 1 ст. 139 КАПС України вирішити питання розподілу судових витрат, які понесені позивачем під час розгляду цієї справи судом першої та апеляційної інстанції .

Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів цієї справи вбачається, що позивачем під час звернення до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 2694,00грн. / а.с. 1а/, також позивачем та сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4041,00грн. / а.с. 66 зворотна сторона/, отже витрати позивача зі сплати судового збору разом становлять 6735грн., і з урахування задоволення адміністративного позову позивача ці судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845).

Позивач у адміністративному позові також просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу, які пов`язані із розглядом цієї справи, у розмірі 8 000,00грн. / а.с. 1-8/.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи надано: копію договору про надання правничої допомоги від 04 жовтня 2023р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №ЗП 001348 від 31.07.2017р., ордер адвоката на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1148611 від 13.11.2023 /а.с. 15-19/, але будь-яких належних письмових доказів щодо обсягу та змісту наданих адвокатом позивачу послуг з правничої допомоги під час розгляду цієї справи судом першої інстанції позивачем не було надано, які і не було ним надано доказів сплати наданих послуг із правничої допомоги, яка пов`язана із розглядом справи судом першої інстанції у розмірі 8000 грн.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні з відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЛАІН» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024р. у справі №160/30155/23 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЛАІН» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № 005697 від 11.10.2023р. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЛАІН» (код ЄДРПОУ 43843763) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) понесені судові витрати у розмірі 6735 (шість тисяч сімсот тридцять п`ять) грн.

Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЛАІН» у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст. 329,331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 25.12.2024р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова