Постанова

від 26.12.2024 по справі 420/27828/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27828/23

Головуючий в І інстанції: Білостоцький О.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 29.03.2024 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000505/2 від 25.07.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000505/2 від 25.07.2023 року.

Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 26 840 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про правомірність дій Одеської митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки документи, які надані позивачем до митного органу на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.07.2022 року між Компанією «RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd» (Продавець) та ТОВ «Стіллі» (Покупець) було укладено Контракт №1, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього контракту. Товаром за даним контрактом є взуття.

Згідно з п. 1.5. Контракту №1 номенклатура товару та ціни визначаються у Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 Контракту №1 всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.

Згідно з п. 2.2. Контракту №1 загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у додатках протягом дії цього Контракту.

Відповідно до п. 4.1. Контракту №1 Покупець сплачує 100% суми, зазначеної в інвойсі, протягом 90 календарних днів з дня завершення оформлення документів з митного очищення вантажу. Авансові платежі можливі за згодою сторін.

Додатковою угодою від 19.07.2022 року до Контракту №1 сторони вирішили викласти п. 3.1. Контракту №1 в новій редакції: 3.1. Умови поставки: (базові умови) - FOB. Строки поставки визначаються у Додатках.

Додатковою угодою від 02.01.2023 року до Контракту №1 сторони вирішили внести наступні зміни:

- усюди за змістом Контракту замінити слово «додаток» на «інвойс»;

- викласти п. 5.1 Контракту №1 в новій редакції: товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті.

На виконання вимог Контракту №1 від 18.07.2022 року продавцем було виставлено Інвойс №39 від 20.05.2023 року з переліком товарів на загальну суму 60 516,32 долари США.

Згідно з Інвойсом №39 умови оплати: передоплата протягом 180 днів від дати інвойса, а також передбачено, що пакування здійснюється відповідно до заявки покупця та включено в ціну.

Згідно з платіжним дорученням №91 від 19.06.2023 року покупцем було сплачено на користь продавця 60 516,32 долари США, як оплату за товари по інвойсу №39 від 20.05.2023 року.

Відповідно до Договору №190722-58 від 19.07.2022 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, ТОВ «International Cargo Service H.D.» (як виконавець) зобов`язується за відповідну плату та за рахунок замовника (позивача) надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Згідно п.2.1.2. виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

На виконання зазначеного Контракту №1 на адресу позивача компанією «RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd» було поставлено позивачу партію товару, зокрема: 1) взуття з халявками, які закривають щиколотку та доходять до початку литки черевики; 2) взуття жіноче типу «кросівки», халявки яких нижче щиколотки, при цьому заготівка верху закриває всю тильну поверхню стопи напівчеревики (р.р. 37-41); 3) взуття жіноче типу «кросівки», халявки яких нижче щиколотки, при цьому заготівка верху закриває всю тильну поверхню стопи напівчеревики (р.р.36).

З метою митного оформлення імпортованого товару, позивачем 24.07.2023 року подано до Одеської митниці митну декларацію №23UA500500025415U4.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, було подано наступні документи:

-пакувальний лист (Packinglist) від 20.05.2023 року;

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №39 від 20.05.2023 року;

-домашній коносамент (House bill of lading) №UTRUST23060183 від 07.06.2023 року;

-автотранспортну накладну від 19.07.2023 року;

-декларація про походження товару (Declaratiоn of origin) від 20.05.2023 року;

-банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 19.06.2023 року;

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.07.2023 року та 19.07.2023 року;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.07.2022 року;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.01.2023 року;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 18.07.2022 року;

-договір (контракт) на перевезення №190722-58 від 19.07.2022 року;

-доручення від 02.01.2023 року;

-заява про проведення фізичного огляду від 24.07.2023 року;

-звіт про зважування від 24.07.2023 року;

-акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю від 24.07.2023 року.

Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються.

Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якої відсутнє посилання на договір про перевезення;

2) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов?язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) в автотранспортній накладній наявна печатка перевізника OI «Trans Group», але договір на перевезення №190722-58 від 19.07.2023 року укладено з International cargo service.

На підставі зазначеного, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, Одеською митницею було зобов`язано декларанта протягом 10 днів (за наявності) надати додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку яких товарів митна вартість визначається; 2) рахунки на здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

25.07.2023 року позивачем було надано додаткові пояснення та повідомлено, що додаткові документи надаватись не будуть.

Одеською митницею 25.07.2023 року було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000505/2, відповідно до якого здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, яким митну вартість товарів: №1 скориговано до рівня 30,07 дол. США/кг. замість 5,38 дол. США/кг. нетто, яка була заявлена декларантом; №2 скориговано до рівня 30,2 дол. США/кг. замість 5,81 дол. США/кг. нетто, яка була заявлена декларантом; №3 скориговано до рівня 30,2 дол. США/кг. замість 5,81 дол. США/кг. нетто, яка була заявлена декларантом.

Не погоджуючись із прийнятим Одеською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позов, зазначив, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, а до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на викладене.

За приписами ч.1 ст. 49 Митного Кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 57 МК України визначено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів, позивачем були надані наступні документи: пакувальний лист від 20.05.2023 року; рахунок-фактура (інвойс) №39 від 20.05.2023 року; домашній коносамент №UTRUST23060183 від 07.06.2023 року; автотранспортну накладну від 19.07.2023 року; декларація про походження товару від 20.05.2023 року; банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 19.06.2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.07.2023 року та 19.07.2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.07.2022 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.01.2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 18.07.2022 року; договір (контракт) на перевезення №190722-58 від 19.07.2022 року; доручення від 02.01.2023 року; заява про проведення фізичного огляду від 24.07.2023 року; звіт про зважування від 24.07.2023 року; акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю від 24.07.2023 року.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, Одеська митниця зазначила обставини, які викликали сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч.10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

У рішенні про коригування митної вартості товару, митним органом визначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5.1 Контракту №1 від 18.07.2022 року товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Зовнішнє та внутрішнє пакування мають забезпечити захист від псування, пошкоджень та атмосферних впливів. Коробки, в яких упаковано товар, мають бути марковані з трьох сторін: верхньої та двох протилежних одна одній бокових сторін.

Додатковою угодою від 02.01.2023 року до Контракту №1 від 18.07.2022 року п.5.1 Контракту №1 викладено в новій редакції: товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті.

Крім того, згідно інвойсу №39 від 20.05.2023 року, складеного на виконання Контракту №1 від 18.07.2022 року, пакування здійснюється відповідно до заявки покупця та включено в ціну.

Вищезазначена додаткова угода від 02.01.2023 року №1 та інвойс №39 від 20.05.2023 року були надані Одеській митниці при поданні декларації.

Таким чином, оскільки з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (упаковка включена у ціну товару), в свою чергу, імпортером жодних витрат на пакування понесено не було, тому витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої позивачем, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Тобто, товар надійшов позивачу у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про відсутність інформації щодо включення/не включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості упаковки або пакувальних матеріалів є необґрунтованими та безпідставними.

Також, як на підставу для коригування митної вартості товарів, митний орган посилається на те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в якій відсутнє посилання на договір про перевезення.

Колегія суддів спростовує вказані доводи апелянта та зазначає, що на підтвердження розміру транспортних витрат декларантом було надано митному органу довідку про транспортні витрати №1907-23/2 від 19.07.2023 року, видану компанією International Cargo Service H.D., відповідно до якої зазначено, що вартість операцій з перевантаження вантажу з контейнера у тентоване авто (лінійні збори, перевезення вантажу на склад, вантажні операції, митні формальності) складає 53 563 грн. без ПДВ (послуги за межами України), вартість перевезення вантажу за маршрутом Гданськ, Польща Ягодин, Україна складає 37 200 грн. без ПДВ, а вартість перевезення вантажу за маршрутом Ягодин, Україна Одеса, Україна складає 57 800 грн. без ПДВ.

Також, позивачем було надано довідку про транспортні витрати №0712-23/2 від 12.07.2023 року, видану компанією International Cargo Service H.D., відповідно до якої зазначено, що вартість транспортування вантажу за маршрутом Нінгбо, Китай Гданськ, Польща складає 132 429,90 грн. без ПДВ, з яких 80 529,20 грн. за морський фрахт, 51 900,70 грн. за послуги доставки територією Китаю, включаючи НРР та митне оформлення в країні відправника.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 15.10.2024 року по справі №520/6058/24.

Разом з тим, доводи митного органу стосовно відсутності у довідці про транспортні витрати посилання на договір про перевезення не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не впливають на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Стосовно посилань митного органу на те, що в автотранспортній накладній наявна печатка перевізника OI «Trans Group», але договір на перевезення №190722-58 від 19.07.2023 року укладено з International cargo service, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Стіллі» (Замовник) та ТОВ «International Cargo Service H.D.» (Виконавець) уклали між собою договір №190722-58 від 19.07.2022 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору №190722-58 виконавець за дорученням замовника, організовує перевезення вантажів замовника морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення Замовника.

Згідно п.2.1.2. вищезазначеного Договору, виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, пере маркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

Таким чином, враховуючи, що за умовами Договору №190722-58 від 19.07.2022 року, виконавець від свого імені укладає договори з перевізниками, ТОВ «International Cargo Service H.D.» організував перевезення товару та залучив для здійснення перевезення вантажу, в даному випадку, перевізника OI «Trans Group», у зв`язку з чим, доводи митного органу є безпідставними.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими.

Щодо застосування відповідачем при коригуванні заявленої позивачем митної вартості товарів резервного методу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим та становить: по товару №1 - 30,07 дол. США за кг. (митна декларація №UА100430/2023/474743 від 18.07.2023 року), ніж заявлено декларантом 5,38 дол. США; по товару №2 - 30,2 дол. США за кг. (митна декларація №UА100430/2023/471147 від 20.02.2023 року), ніж заявлено декларантом 5,81 дол. США; по товару №3 - 30,2 дол. США за кг. (митна декларація №UА100430/2023/471342 від 27.02.2023 року), ніж заявлено декларантом 5,81 дол. США.

Колегія суддів вказує, що положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/000505/2 від 25.07.2023 року не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Також, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митний орган обмежився лише посиланням на дату та номер митних декларацій в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням позивача права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ «Стіллі», не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 26.12.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька