Постанова

від 26.12.2024 по справі 420/24545/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24545/24

Головуючий в І інстанції: Радчук А.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 28.10.2024 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

суддя-доповідач Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського апеляційного суду, в якому просив:

- визнати протиправними дії Одеського апеляційного суду щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 06-29/34/2024 від 30.07.2024 року, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.;

- зобов`язати Одеський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Одеського апеляційного суду щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 06-29/34/2024 від 30.07.2024 року, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Зобов`язано Одеський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,2 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеський апеляційний суд подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, у Одеського апеляційного суду відсутні підстави для видачі довідки про розмір суддівської винагороди із посадового окладу, не встановленого затвердженим штатним розписом на 2024 рік.

Також, апелянт звертає увагу, що в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено винагороду судді Одеського апеляційного суду обчислену з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Верховного Суду №360/0/149-22 від 12.08.2022 року, суддю Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 відряджено до Одеського апеляційного суду для здійснення правосуддя.

Наказом Одеського апеляційного суду №140-ос від 22.08.2022 року ОСОБА_1 тимчасово, строком не більше ніж на один рік, зараховано до штату Одеського апеляційного суду на посаду судді з 22 серпня 2022 року з окладом відповідно до штатного розпису.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 року №104/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Одеського апеляційного суду від 22.02.2023 року №29-ос/с «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Одеського апеляційного суду» 24.02.2023 року суддю Херсонського апеляційного суду (відрядженого до Одеського апеляційного суду) ОСОБА_1 відраховано зі штату Одеського апеляційного суду у відставку.

19.07.2024 року позивач звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в сумі 3028 гривні.

Листом Одеського апеляційного суду від 30.07.2024 року №01.01-03/11/2024 у задоволенні заяви позивача було відмовлено.

Так, у відповіді зазначено, що відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також, відповідно до частини четвертої статті 142 цього Закону, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, пунктом 2 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (зі змінами), визначено, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці видається судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Посадові оклади працюючих суддів затверджуються Штатними розписами на відповідний рік. Штатний розпис Одеського апеляційного суду на 2024 рік затверджено в.о. Голови Державної судової адміністрації України, та посадові оклади суддів на 2024 рік затверджено із застосування обмежень, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Як додаток до вказаного листа Одеським апеляційним судом ОСОБА_1 видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 06-29/34/2024 від 30.07.2024 року, відповідно до якої при розрахунку посадового окладу судді відповідачем був застосований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи, що розмір суддівської винагороди має бути розрахований із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 гривні, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», як це встановлено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року у розмірі 3028 грн. на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.) є неправомірною.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

За правилами ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до ч.4, 5 ст.142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 03.11.2022 року № 2710-IX встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;

Колегія суддів звертає увагу, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів визначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виплата суддівської винагороди регулюється ст.130 Конституції України та ст.135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до правовідносин щодо виплати суддівської винагороди застосовуватися не можуть.

Разом з тим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Згідно ст. 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Колегія суддів зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Також, Законом № 966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст. 135 Закону № 1402-VIII.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміни до Закону №1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року № 5-рп(II)/2020 до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII.

Колегія суддів зауважує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу і Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки, вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII має право на отримання довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року, розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. відповідно до абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 26.12.2024 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька