Постанова

від 26.12.2024 по справі 420/17945/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17945/24

Головуючий в І інстанції: Бездрабко О.І.

Дата та місце ухвалення рішення: 27.09.2024 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГАРДА ЮГ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АСГАРДА ЮГ» (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач-1), Державної податкової служби України (далі відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.06.2024 року № 11173159/45355940 про відмову в реєстрації податкової накладної №32 від 19.04.2024 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її фактичного подання податкову накладну № 32 від 19.04.2024 року на суму 139332,40 грн., яка складена ТОВ «АСГАРДА ЮГ» та направлена 03.05.2024 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 04.06.2024 року № 11173159/45355940 про відмову в реєстрації податкової накладної № 32 від 19.04.2024 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «АСГАРДА ЮГ» від 19.04.2024 року № 32 датою її фактичного подання на реєстрацію.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГАРДА ЮГ» судовий збір у сумі 3028 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГАРДА ЮГ» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної було прийнято у зв`язку з наданням платником податків документів, складених/оформлених з порушенням законодавства. Так, апелянт зауважує, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем на розгляд комісії регіонального рівня, не відповідають вимогам наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року № 363 (в редакції від 12.07.2019 року), а саме, п.п. 11.1 п.11 Правил оформлення документів на перевезення, оскільки не містять заповнених обов`язкових граф щодо вантажо-розвантажувальних робіт (часу прибуття та вибуття, суми усього відпущеного товару на загальну суму, супровідних документів на вантаж), а також не містять підпису та печатки відповідальної особи вантажоодержувача.

Також, апелянт зазначив, що станом на момент зупинення податкової накладної, у позивача відсутня прийнята таблиця даних платника податку на додану вартість із кодом УКТЗЕД/ДКПП 49.41 як таким, що на постійній основі постачається/виготовляється.

Позивач надав до суду відзив, в якому просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року залишити без змін.

Також, представником позивача у вказаному відзиві просить суд стягнути з відповідачів судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5680 грн.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АСГАРД ЮГ» 31.10.2023 року зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 15561200000012995 з основним видом діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

18.04.2024 року між ТОВ «АСГАРД ЮГ» (Перевізник) та ТОВ «КОНСТАНТ ТРЕЙД ГРУП» (Замовник) укладено разовий договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 571/1804-п, за умовами якого Перевізник зобов`язується виконати для Замовника перевезення по маршруту - Сумська обл., с.Зарічне - Одеська обл., м.Одеса; дата завантаження - 18.04.2024 року; адреса завантаження - Сумська область, с.Зарічне; кінцева дата розвантаження - до 23.04.2024 року; адреса розвантаження - Одеська обл., м.Одеса; найменування вантажу кукурудза; вартість перевезення -1630 грн./т (в т.ч. ПДВ 20 % 271,67 грн.); загальна вартість перевезення визначається відповідно до фактичної ваги вивантаженого товару, зазначеної в ТТН; порядок і строки оплати - 80 % вартості перевезення оплачується протягом 3 робочих днів з дня реєстрації перевізником податкової накладної в ЄРПН та надання підписаного договору, рахунку на оплату та акту наданих послуг.

На виконання умов даного договору ТОВ «АСГАРДА ЮГ» надало ТОВ «КОНСТАНТ ТРЕЙД ГРУП» послуги з перевезення вантажу згідно товарно-транспортних накладних від 18.04.2024 року №07-0060, №07-0059; від 19.04.2024 року №07-0053, про що складено акт надання послуг від 19.04.2024 року № 139 на загальну суму 139332,40 грн., в т.ч. ПДВ - 23222,07 грн.

Позивачем виставлено ТОВ «КОНСТАНТ ТРЕЙД ГРУП» рахунок на оплату від 19.04.2024 року №142, який частково оплачено, що підтверджується банківською випискою за 19.04.2024 року та інформаційним повідомленням про зарахування коштів №837 від 19.04.2024 року.

За правилом першої події (надання послуг), позивачем складено та відправлено через автоматизовану систему на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №32 від 19.07.2024 року на загальну суму 139332,40 грн., в т.ч. ПДВ - 23222,07 грн.

03.05.2024 року позивачем через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» отримано в електронному вигляді квитанцію, відповідно до якої: документ збережено, реєстрація зупинена.

Підставою зупинення зазначено: Обсяг постачання товару/послуги 49.41 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Також, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

З метою подальшої реєстрації податкової накладної, позивачем направлено до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №32 від 31.05.2024 року.

У поясненнях позивач зазначив, що підприємство надало послуги з перевезення кукурудзи згідно договору-заявки №571/1804-п від 18.04.2024 року. Надані послуги підтверджені актом надання послуг №139 від 19.04.2024 року на суму 139332,4 грн., оригіналами ттн. Послуги оплачені повністю 19.04.2024 року в сумі 325000 грн. в межах договору згідно рахунку №142 від 19.04.2024 року. Перевезення здійснено на орендованих транспортних засобах, оренда підтверджена договорами.

До вказаних пояснень додано наступні документи: разовий договір-заяву на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.04.2024 року №571/1804-п; товарно-транспортні накладні від 18.04.2024 року № 07-0060, № 07-0059, від 19.04.2024 року № 07-0053, акт надання послуг від 19.04.2024 року № 139; рахунок на оплату від 19.04.2024 року №142; банківську виписку за 19.04.2024 року; інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 19.04.2024 року №837; штатний розпис на 2024 рік; повідомлення про об`єкти оподаткування форми №20-ОПП від 16.11.2023 року, від 28.11.2023 року, від 03.01.2024 року, від 09.02.2024 року, від 08.03.2024 року; договори оренди транспортних засобів від 09.11.2023 року, від 28.11.2023 року, від 03.01.2024 року з ОСОБА_1 ; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; договір купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 04.12.2023 року №41РК-50228-23 з ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» з додатковим договором від 04.12.2023 року та видатковою накладною на відпуск товарів від 30.04.2024 року №41ПК-5022823-9161798164 за період з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року; договір від 18.12.2023 року №22688-16/2023 з ТОВ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС»; договір про надання послуг від 18.01.2024 року №1801/2024-Р з ТОВ «Зміїв-Транс Захід»; договір поставки від 12.12.2023 року №U70304 з ТОВ «INTER CARS UKRAINE»; договір купівлі-продажу від 01.12.2023 року №Оф-183990 з «Техноторг-Дон»; договір від 13.12.2023 року №SO2300020 з ТОВ «СКАНІЯ Україна»; договір про надання послуг від 01.02.2024 року №0102/2024-Р з ТОВ «РЕМТРАНСЕРВІС»; договір поставки від 06.12.2023 року №555507 з ТОВ «КПП ЦЕНТР» з додатковими угодами від 26.01.2024 року №1, від 19.03.2024 року №2; договір поставки від 19.12.2023 року №422/2023 з ТОВ «Мережа Сервісних Станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»; договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 01.12.2023 року №01/12/23 з ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ ТРАК СЕРВІС»; договір поставки акумуляторів на умовах відстрочення платежу від 01.12.2023 року №0112239 з ТОВ «Акумуляторний дім»; договір послуги автостоянки автотранспорту від 14.11.2023 року №02/11/23 з ТОВ «Граніт».

Однак, за результатами розгляду пояснень та доданих до нього документів, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області 04.06.2024 року прийнято рішення №11173159/45355940 про відмову у реєстрації податкової накладної №32 від 19.04.2024 року.

Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної вказано: надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.

У графі «додаткова інформація» вказано: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні.».

Не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позов, дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкової накладної, оскільки вказані рішення містять лише загальні твердження про надання платником податків копій документів складених з порушенням законодавства без жодної конкретизації в чому саме проявляються вказані порушення.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні в ЄРПН датою їх подання на реєстрацію.

Крім того, за результатами розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на викладене.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів визначається Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (набрала чинності 01.02.2020 року, далі - Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Додатком 3 до Порядку № 1165 установлено, зокрема, наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість: п. 1 «Обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку.».

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом одинадцятим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно п.п. 40, 43-46 Порядку № 1165 під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років.

Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.

У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Відповідно до вимог пп. 10, 11 Порядку № 1165 У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, у направленій позивачу квитанції підставою зупинення реєстрації податкової накладної вказано, що обсяг постачання товару/послуги 49.41 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції (додаток 3 Порядку).

В той же час, у надісланій позивачу квитанції зазначено лише посилання на відповідність Критеріїв ризиковості платника податку, визначених в п.1 вказаних Критеріїв, та не зазначено документів, які слід надати для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в реєстрі або відмову в такій реєстрації.

При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку, якому відповідає платник податку, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.

Колегія суддів зазначає, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для податкового органу, відповідно створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що лише посилання контролюючого органу у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної на пункт 1 Критеріїв ризиковості не розкриває зміст та не конкретизує підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а також не відображає переліку документів, необхідних податковому органу для реєстрації такої накладної.

Колегія суддів також зазначає, що за правилами пп. 4-5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2019 року за № 1245/34216, далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно пп. 3, 10 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги».

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у реєстрації спірної податкової накладної визначено: надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. У графі «додаткова інформація» вказано: «додаткова інформація» вказано: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні.».

Однак, в оскаржуваному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної процитовано положення пунктів 5, 10 Порядку №520, тобто, викладена загальна норма без повідомлення причин та мотивів.

Оскаржуване рішення прийнято з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства без конкретного зазначення обставин яких саме документів та з якими порушеннями вони складені (хоча форма рішення надає таку можливість).

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом та після зупинення реєстрації спірної податкової накладної на адресу контролюючого органу ним було направлено пояснення та копії первинних документів на підтвердження здійснення реальності господарської операції, за якою було складено спірну податкову накладну.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було зазначено, які саме документи необхідно було надати для здійснення реєстрації податкової накладної, у зв`язку з чим, позивачем було самостійно надано документи на власний розсуд, які, на його думку, підтверджують реальність господарської операції з контрагентом, за наслідком яких складено спірну податкову накладну.

Так, до повідомлення про надання пояснень, №32 від 31.05.2024 року, позивачем надано наступні документи: разовий договір-заяву на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.04.2024 року №571/1804-п; товарно-транспортні накладні від 18.04.2024 року № 07-0060, № 07-0059, від 19.04.2024 року № 07-0053, акт надання послуг від 19.04.2024 року № 139; рахунок на оплату від 19.04.2024 року №142; банківську виписку за 19.04.2024 року; інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 19.04.2024 року №837; штатний розпис на 2024 рік; повідомлення про об`єкти оподаткування форми №20-ОПП від 16.11.2023 року, від 28.11.2023 року, від 03.01.2024 року, від 09.02.2024 року, від 08.03.2024 року; договори оренди транспортних засобів від 09.11.2023 року, від 28.11.2023 року, від 03.01.2024 року з ОСОБА_1 ; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; договір купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 04.12.2023 року №41РК-50228-23 з ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» з додатковим договором від 04.12.2023 року та видатковою накладною на відпуск товарів від 30.04.2024 року №41ПК-5022823-9161798164 за період з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року; договір від 18.12.2023 року №22688-16/2023 з ТОВ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС»; договір про надання послуг від 18.01.2024 року №1801/2024-Р з ТОВ «Зміїв-Транс Захід»; договір поставки від 12.12.2023 року №U70304 з ТОВ «INTER CARS UKRAINE»; договір купівлі-продажу від 01.12.2023 року №Оф-183990 з «Техноторг-Дон»; договір від 13.12.2023 року №SO2300020 з ТОВ «СКАНІЯ Україна»; договір про надання послуг від 01.02.2024 року №0102/2024-Р з ТОВ «РЕМТРАНСЕРВІС»; договір поставки від 06.12.2023 року №555507 з ТОВ «КПП ЦЕНТР» з додатковими угодами від 26.01.2024 року №1, від 19.03.2024 року №2; договір поставки від 19.12.2023 року №422/2023 з ТОВ «Мережа Сервісних Станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»; договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 01.12.2023 року №01/12/23 з ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ ТРАК СЕРВІС»; договір поставки акумуляторів на умовах відстрочення платежу від 01.12.2023 року №0112239 з ТОВ «Акумуляторний дім»; договір послуги автостоянки автотранспорту від 14.11.2023 року №02/11/23 з ТОВ «Граніт».

Дослідивши вказані документи, колегія суддів зазначає, що, за наявними документами, у контролюючого органу була можливість здійснити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів, або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень контролюючий орган не надав.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 року у справі №500/2237/20 вказав, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 21.03.2024 року по справі №400/3927/22, від 22.05.2024 року по справі №640/26298/21.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем на розгляд комісії регіонального рівня, не відповідають вимогам наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року № 363 (в редакції від 12.07.2019 року), а саме, п.п. 11.1 п.11 Правил оформлення документів на перевезення, оскільки не містять заповнених обов`язкових граф щодо вантажо-розвантажувальних робіт (часу прибуття та вибуття, суми усього відпущеного товару на загальну суму, супровідних документів на вантаж), а також не містять підпису та печатки відповідальної особи вантажоодержувача.

Колегія суддів спростовує вказані доводи апелянта, з огляду на наступне.

Згідно пункту 11.1 наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортні накладні №07-0060, №07-0059 від 18.04.2024 року, № 07-0053 від 19.04.2024 року містять зазначені повні відомості про замовника перевезення, перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, транспортний засіб, відомості про вантаж, тобто, містять всі належні реквізити, що дають змогу ідентифікувати виконані господарські операції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що деякі неточності у оформленні товарно-транспортних накладних, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, щодо яких було складено спірну податкову накладну.

Також, в апеляційній скарзі управління зазначає, що станом на момент зупинення податкової накладної, у позивача відсутня прийнята таблиця даних платника податку на додану вартість із кодом УКТЗЕД/ДКПП 49.41 як таким, що на постійній основі постачається/виготовляється, оскільки подання платником податку до ДПС таблиці даних платника податку за встановленою формою є правом платника податку, а не його обов`язком (п.12 Порядку 1265).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Витягу з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «АСГАРДА ЮГ» основним видом економічної діяльності підприємства за КЕКВ є 49.41 - вантажний автомобільний транспорт. При цьому, спірна податкова накладна складена позивачем за результатами проведення господарських операцій з контрагентом, що відповідають видам господарської діяльності, які зареєстровані за товариством.

Колегія суддів зазначає, що факт того, що в апеляційній скарзі контролюючий орган надає уточнення які саме недоліки вбачаються із наданих документів не спростовує факту, що ані у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, ані у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної, контролюючий орган не навів конкретного переліку документів, яких, на думку суб`єкта владних повноважень, не вистачає.

Так, сталою практикою Верховного Суду за схожими правовідносинами, визначено, що відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів їх прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності за виключенням того, що акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте, саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, не виконання відповідачем-1 обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішень (що вони прийняті обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності вимог, визначених Порядками №1165, №520), є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

На підставі наведеного, враховуючи, що відповідачем-1 не доведено підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, не витребувано конкретного переліку документів для реєстрації податкової накладної, відхилено без будь-яких обґрунтувань первинно-бухгалтерську документацію щодо господарських операцій згідно податкової накладної, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не підтверджують правомірності прийнятого рішення та є безпідставними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача-1 спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

За таких обставин та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, представником ТОВ «Асгарда Юг» - адвокатом Салтан Р.В. подано клопотання про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу в розмірі 5680 грн.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом ч.9 ст. 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19).

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Асгарда Юг» витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 5680 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: додаткову угоду №9/1 до Договору №117/А про надання правничої допомоги від 22.03.2024 року, додаток №2 до додаткової угоди №9/1 - орієнтовних розрахунок витрат на правову допомогу, акт виконаних робіт №9/1 від 05.12.2024 року.

Також представником позивача надано до суду акт про надання правової допомоги від 05.12.2024 року, в якому зазначено по надання наступних послуг:

- надання клієнту письмових та усних консультацій щодо предмету позову (0,5 години);

- підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу (1,5 години).

Як зазначалось вище, загальна сума правової допомоги склала 5680 грн.

Колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 КАС України).

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСГАРДА ЮГ» (код ЄДРПОУ 45355940) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 26.12.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька