Постанова

від 26.12.2024 по справі 420/10267/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10267/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

30.04.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплату при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону;

зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними Наказом (розпорядженням) Адміністрації Державної прикордонної служби України на 2024 рік.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка проходила військову службу у Держприкордонслужбі та наказами від 12.03.2024 №145-ОС, від 15.03.2024 звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу і усіх видів забезпечення.

На момент виключення зі списків особового складу позивачці не здійснено в повному обсязі компенсацію за неотримане речове майно. Вказані доводи підтверджуються тим, що проведений розрахунок здійснено із порушенням абзацу 2 пункту 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178. Вказаним порядком визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 01 січня поточного року. Проте, у довідці на виплату компенсації позивачу здійснено нарахування вартості речового майна пропорційно термінам носіння такого майна, тим самим зменшено розмір грошової компенсації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону.

Зобов`язав НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними Наказом (розпорядженням) Адміністрації Державної прикордонної служби України на 2024 рік.

Стягнув з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,2 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення права позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року, в якому проведено виплату, а саме 2024 року. За таких обставин, суд першої інстанції визначив, що дії відповідача стосовно нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону, є протиправними.

В апеляційній скарзі НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, як це передбачено положеннями пункту 10 розділу І Інструкції від 31.10.2016 №1132. Натомість, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах приписи Порядку від 16.03.2016 №178, адже таким не визначається порядок нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно із застосуванням пропорції часу чи без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Держприкордонслужби.

Наказом начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.03.2024 позивачку, звільнену з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі наказу від 12.03.2024 №145-ос, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

18.03.2024 позивачка зверталась до Держприкордонної служби із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку від 13.03.2016 №178 та без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними Наказом (розпорядженням) Адміністрації Державної прикордонної служби України на 2024 рік.

У листі від 22.03.2024 за №06.1.4/М-354/352 НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України за звернення позивачки повідомив про те, що нарахування грошової компенсації за належне, але не отримане майно протягом проходження військової служби їй проведено у відповідності до вимог Інструкції від 31.10.2016 №1132, тобто з дотриманням чинного законодавства.

На підтвердження цих обставин відповідачем також надано позивачці Довідку за №8 про вартість речового майна, що належить видачі старшому сержанту ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із такими діями відповідача, посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 12.12.1991 року №2011-ХІІ, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1 Закону України від 12.12.1991 року №2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України від 12.12.1991 року №2011-ХІІ визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частин 1, 4 статті 9 Закону України від 12.12.1991 року №2011-ХІІ Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону України від 12.12.1991 року №2011-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

16.03.2016 Кабінет Міністрів України, відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», своєю Постановою за №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Так, відповідно до пунктів 2, 3 Порядку від 16.03.2016 №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку від 16.03.2016 №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період визначає Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 (яка діяла на час спірних правовідносин).

У пункті 10 Інструкції від 31.10.2016 №1132 визначалось, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Отже, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 12.12.1991 року №2011-ХІІ чітко передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в даному випадку Інструкцією від 31.10.2016 №1132.

Натомість, порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

При цьому, згідно форми Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі (Додаток до Порядку від 16.03.2016 №178), то така видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, і не передбачає проведення розрахунків компенсації за речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

З огляду на нормативне регулювання спірних правовідносин та обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено право позивачки на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року, а отже і про наявність ґрунтованих підстав для задоволення позовної заяви у повному обсязі.

Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв