Постанова

від 26.12.2024 по справі 420/36378/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/36378/23

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі за позовом адвоката Краснопівцева Олексія Костянтиновича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ», до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2023 року адвокат Краснопівцев О.К., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (далі ТОВ «СТІЛЛІ»), звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі Митниця), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000224/2 від 13.12.2023.

Окрім цього, адвокат просив стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог адвокат Краснопівцев О.К. зазначає, що у Митниці були відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Як пояснює адвокат Краснопівцев О.К., надані декларантом документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту, не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.

За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані ТОВ «СТІЛЛІ» документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

Таким чином, на думку адвоката, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, позов ТОВ «СТІЛЛІ» - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000224/2 від 13.12.2023.

Суд стягнув, на користь ТОВ «СТІЛЛІ», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 980,19 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.

Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляції складаються з такого.

По-перше, на думку Митниці, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містилися розбіжності, надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, повідомлено про невключення до митної вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Далі, скаржник указує, що відповідно до вимог розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, яким затверджені Форми декларації митної вартості та Правила її заповнення та частини 2 статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати:

-рахунок-фактура (акт виконаних робіт, наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

За твердженням скаржника перелічені вище документи декларантом не надані, а подана до митного оформлення довідка, що підтверджує вартість міжнародного перевезення товару від 07.12.2023 №3753/1, не містить умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.

Також скаржник зауважує про розбіжності стосовно строків оплати товару, що містяться в пункті 4.1 Контракту № 1 від 18.07.2022 та в інвойсі від 01.10.2023 №58.

Є посилання в апеляції на те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів, а саме:

- у коносаменті від 23.11.23 №ВW23110405 вказано, що загальна вага брутто становить 12730 кг, але у пакувальному листі вага брутто становить 13007,99кг;

- у пункті 4.2 договору транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01 вказано, що оплата послуг експедитора здійснюється на умовах 100% передплати, але не надано банківських документів, які б це підтверджували; у заявці вартість послуг також не вказано;

- у пункті 3 Контракту вказано, що партія товару формується на підставі замовлень, які формуються на підставі попереднього інвойсу, які до митного оформлення не надані.

По-друге, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Мотивуючи свій аргумент, скаржник указує, що дана норма встановлює його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.

Зокрема, як указує скаржник, на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України, декларант повідомлений про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

-виписки з бухгалтерської документації;

-каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

-копії митної декларації країни відправлення;

-висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

В якості додаткових документів на вимогу митного органу декларант надав рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно- експедиційні послуги, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати, додаткову угоду до Контракту №1 від 18.07.2022, платіжні інструкції про оплату транспортних послуг.

По-третє, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.

Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, указує, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

В рамках даного спору, як зазначає скаржник, митна вартість товару визначалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»). Тобто здійснювалося порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, які за своїми характеристиками та особливостями, будуть максимально наближено підпадати під ознаки ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (з врахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару).

ТОВ «СТІЛЛІ» своїм процесуальним правом подання відзив на апеляційну скаргу, не скористалося.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Фактичні обставини справи.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «СТІЛЛІ» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 44601800.

Вид економічної діяльності: оптова торгівля одягом і взуття (основний), 47.72 роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, 47.71 роздрібна торгівля одягом в спеціалізованих магазинах.

18.07.2022 між ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) та компанією RUIANTONGQISHOES CO., LTD (Продавець) Китай, укладений контракт №1 (далі Контракт) (а.с.11).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Продавець зобов`язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах цього Контракту.

Відповідно до пункту 1.2 Товаром за цим Контрактом є взуття.

Пункт 2.1 Контракту визначає, що всі ціни визначаються у Інвойсах Продавця і встановлюються у доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.

Згідно пункту 3.1 Контракту умови поставки за правилами «Інкотермс» (базові умови) СРТ. Детальні умови визначаються сторонами у додатках.

Пункт 3.2. Контракту визначає, що поставка Товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень Покупця та наявності Товару на складі Продавця.

Пункт 4.1 встановлює, що Покупець сплачує 100% суми, зазначеної в Інвойсі, протягом 90 календарних днів з дня завершення оформлення документів з митного очищення вантажу.

Згідно пункту 5.1 Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду Товару.

Зовнішнє та внутрішнє пакування мають забезпечити захист від псування, пошкоджень та атмосферних впливів.

Коробки, в яких упаковано товар, мають бути марковані з трьох сторін: верхньої та двох протилежних одна одній бокових сторін. Усі супровідні документи (пакувальні листи, специфікації), маркування та технічна документація мають бути складені англійською мовою.

02.01.2023 сторони уклали Додаткову угоду до Контракту №1, якою погодили викласти пункт 5.1. у новій редакції:

«Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду Товару. Вартість упаковки та пакування включена в ціну та не підлягає окремій оплаті.»

01.10.2023 на виконання умов Контракту, Продавець виставив Інвойс №58 з переліком товарів на загальну суму 60 210,3840 дол. США.

13.12.2023 декларант - ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс», діючи в інтересах ТОВ «СТІЛЛІ», з метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, подав до митного оформлення митну декларацію № 23UA500020015880U1.

Відповідно до вказаної митної декларації, на митну територію України, надійшов товар на адресу ТОВ «СТІЛЛІ», а саме:

товар 1 взуття жіноче, халявки яких нижче щиколотки, при цьому заготівка верху закриває всю тильну поверхню стопи - черевики, верх взуття виготовлений з текстильного матеріалу, підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу, без металевого підноску, не відносяться до спеціального спортивного взуття на загальну суму 23 554,95 дол. США, що за курсом валюти 36,9861 становить 871 205,92 грн.

товар 2 взуття жіноче, халявки яких нижче щиколотки, при цьому заготівка верху закриває всю тильну поверхню стопи - черевики, спереду мають шнурівку, верх взуття виготовлений з синтетичного полімерного матеріалу, підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу, без металевого підноску, не відносяться до спеціального спортивного взуття на загальну суму 11 527,78 дол. США, що за курсом валюти 36,9861 становить 426367,46 грн.

товар 3 взуття жіноче, халявки яких нижче щиколотки, при цьому заготівка верху закриває всю тильну поверхню стопи - черевики, спереду мають шнурівку, верх взуття виготовлений з синтетичного полімерного матеріалу, підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу, без металевого підноску, не відносяться до спеціального спортивного взуття на загальну суму 34 573,56 дол. США, що за курсом валюти 36,9861 становить 1 278 741,21 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларант надав відповідні документи, а саме:

пакувальний лист (Packing list) №Б/Н від 13.12.2023;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №58 від 01.10.2023;

- домашній коносамент (House bill of lading) №BW23100271 від 26.10.2023;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 640 від 05.12.2023;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23C700001262/00845R від 29.11.2023;

- довідку, що підтверджує вартість міжнародного перевезення товару № 3753/1 від 07.12.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 18.07.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.07.2022, 26.12.2022, 02.01.2023, 06.01.2023.

За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:

-виписку з бухгалтерської документації;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-копію митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

13.12.2023 в якості додаткових документів на вимогу митного органу декларант надав:

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно- експедиційні послуги від 06.11.2023 №1408;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 29.11.2023 №1510;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 08.12.2023 №1577;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати №135,

- додаткову угоду до Контракту №1 від 18.07.2022.,

- платіжні інструкції про оплату транспортних послуг від 07.12.2023 за №1283, №1284.

Декларант просив завершити митне оформлення за наданими документами.

13.12.2023 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару за №UA500020/2023/000224/2 (а.с.8).

У пункті 33 рішення міститься обґрунтування висновків про непідтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту:

1) в порушення пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари не додана така складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) в порушення вимог розділу ІІІ Правил заповнення митної декларації, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі - Правила заповнення митної декларації), частини 2 статті 53 Митного кодексу України не надані документи на підтвердження витрат на транспортування.

3) подані до митного оформлення довідка, що підтверджує вартість перевезення товару від 03.11.2023 №376/3, не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;

4) в порушення пункту 32. Контракту відсутні замовлення Покупця на поставку Товару;

Далі в оскаржуваному рішенні зазначено, що за результатом розгляду додатково наданих документів Митниця встановила, неподання декларантом документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, що вимагались митним органом та не спростування, останнім, наявних розбіжностей в документах.

Констатовано, що митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, скорегована за резервним методом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, з підстав того, що надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також довід про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.

Досліджуючи довід скаржника про відсутність інформації щодо включення/не включення вартості пакування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність митної вартості імпортованих товарів, колегія суддів установила таке.

Як згадувалося вище пункт 5.1 Контракту №1 від 18.07.2022 та Додаткова угода від 02.01.2023 встановлювали, що товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включена в ціну та не підлягає окремій оплаті».

Відтак, в даному випадку ціна товару включає в себе вартість його упаковки та пакування, що виключає неможливість її перевірки та правильність визначення митної вартості.

Понад те, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Досліджуючи іншій довід апеляції про відсутність документів, що підтверджують транспортні витрати, колегія суддів установила, що відповідно до положень пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов`язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки, витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Водночас, даний нормативний акт, містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів а відтак, не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.

Вирішуючи дане спірне питання, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 про те, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Як вважав суд касаційної інстанції, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів висновує, що надана декларантом під час митного оформлення довідка про вартість міжнародного перевезення вантажу №3753/1 від 07.12.2023, яка містить інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця, є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.

Доводи Митниці, що відсутність в наведеній довідці умов поставки за правилами «Інкотермс» унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування, спростовуються тим, що умови поставки товару за правилами «Інкотермс» (базові умови) СРТ зазначені в інших документах, які були надані до митного оформлення, зокрема, в контракті та інвойсі, які суб`єкт владних повноважень мав можливість використовувати для отримання інформації про умови поставки товару.

Оцінюючи доводи Митниці про розбіжність строків оплати товару, що вказані в Контракті № 1 та в Інвойсі №58, колегія суддів установила таке.

Згідно пункту 4.1 Контракту № 1 від 18.07.2022 оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів після митного оформлення. Згідно з умовами Інвойсу №2022039 оплата здійснюється протягом 180 днів від дати Інвойсу.

Отже, з цього випливає висновок, що Покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 180 днів від дати Інвойсу, однак не пізніше 90 днів від дати митного оформлення.

Себто, у даному випадку Покупець при здійсненні оплати зобов`язаний додержуватись одночасно двох умов щодо строків і здійснити оплату в залежності від того, який строк настане першим.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є також є покликання скаржника про відсутність замовлень на поставку Товару, оскільки відповідно до Контракту №1 перелік товарів вважається узгодженим, у разі підтвердження з боку Покупця виставленого Інвойсу.

Також в апеляційній скарзі Митниця указує, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів, а саме:

- у коносаменті від 23.11.23 №ВW23110405 вказано, що загальна вага брутто становить 12730 кг, але у пакувальному листі вага брутто становить 13007,99кг;

- у пункті 4.2 договору транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01 вказано, що оплата послуг експедитора здійснюється на умовах 100% передплати, але не надано банківських документів, які б це підтверджували; у заявці вартість послуг також не вказано;

- у пункті 3 Контракту вказано, що партія товару формується на підставі замовлень, які формуються на підставі попереднього інвойсу, які до митного оформлення не надані.

Дослідивши дані доводи, колегія суддів зазначає, що вони не мають відношення до даної справи і не були покладені в основу оскаржуваного рішення про корегування митної вартості товарів.

За таких обстави, колегія суддів не надає їм правової оцінки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали відповідачу змогу перевірити правильність обчислення митної вартості.

Аналізом обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Фактичні обставини справи свідчать, що за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».

Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як пояснює митний орган в оскаржуваному рішенні, за вказаними джерелами інформації, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме:

- товар 1 10,29 дол. США за пару (МД від 02.10.2023 №UA205030/2023/18610),

- товар 2 7,624 дол. США за пару (МД від 02.10.2023 №UA408020/2023/59514),

- товар 3 -7,649 дол. США за пару (МД від 16.10.2023 №UA205030/2023/19723), що є значно більшою вартістю, ніж заявлено декларантом.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 МК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.

Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.

Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «СТІЛЛІ», суд апеляційної інстанцій не встановив.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Одеської митниці висновків суду першої інстанції не спростовують, будь яких доводів яким би не була надана оцінка судом першої інстанції не містять, а тому суд не вбачає підстав для її задоволення.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, підстав для задоволення скарги та скасування правильного по суті рішення не вбачається.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі за позовом адвоката Краснопівцева Олексія Костянтиновича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 26.12.2024.