Постанова

від 23.12.2024 по справі 380/30262/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/30262/23 пров. № А/857/21414/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Заверухи О.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року (прийняте суддею Чаплик І.Д. у м. Львові, о 13 год. 12 хв., повний текст складено 19 липня 2024 року) у справі № 380/30262/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Перша українська виробнича компанія» звернулось до суду із позовом до Львівської митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/000263/2 від 02 жовтня 2023 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, неповного з`ясування обставин справи і підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зазначає, що відповідно до умов Контракту та Інкотермс 2010 саме на Продавця покладалися обов`язки із оплати навантаження товару та митного оформлення у країні експорту. Ці витрати не входили в коло відповідальності Покупця (відповідно до умов FCA Gdansk франко-перевізника), а отже, і не були складовими митної вартості Товару для нього, а отже, і не були складовими митної вартості товару. У зв`язку з тим, що на момент митного оформлення товару, комерційні інвойси № 23К00355 від 20 вересня 2023 р., № 23К00356 від 20 вересня 2023 р. і № 23К00357 від 21 вересня 2023 р. не були сплачені, то відповідно у позивача не було обов`язку надати платіжний документ, що підтверджує плату цього інвойсу. Товариством було надано до митного оформлення достатньо документів, що підтверджують вартість товару та його оплату, а доводи відповідача про сумніви умов оплати є безпідставними та не підтвердженими. Сертифікат якості це фактично письмовий документ, складений у довільній формі та виданий виробником товару (продукції), щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції). Таким чином, відомості у наданих позивачем сертифікатах якості товару не стосуються визначення митної вартості. Вважає, що відповідач взагалі не мав права запитувати такі документи, оскільки не було законних підстав для запиту таких документів так як ст.53 МК України не передбачено такого документу як сертифікат якості, який надається для визначення митної вартості. Надання ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДИНГ» позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу здійснено шляхом залучення до їх виконання третіх осіб, а саме ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що відповідає договірним умовам. Залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Відомості з інформаційних систем Відповідача не може слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Перша українська виробнича компанія» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 44811461), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу (основний).

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «Перша українська виробнича компанія» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «JARMAG Sp. z o. o.», Республіка Польща (Постачальник), зовнішньоекономічний контракт №KND22206 від 27.08.2022, згідно з яким Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2022 № JM K016/2022 позивач придбав у продавця сировину (поліефирне штапельне силіконізоване волокно) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №23К00355 від 20.09.2023, №23К00356 від 20.09.2023, № 23К00357 від 21.09.2023. З метою митного оформлення вказаного товару 25.09.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209160010872U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 волокна штапельні, синтетичні, непіддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів: - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 15ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 10784,00 кг (41 рулони). - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 15ДЕН/64мм вторинне зеленого кольору. Кількість 9026,16 кг (34 рулони).

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209160010872U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: сертифікат якості від 29.03.2023 та від 30.05.2023, пакувальний лист б/н від 20.09.2023 та б/н від 21.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №23К00355 від 20.09.2023, №23К00356 від 20.09.2023, № 23К00357 від 21.09.2023; автотранспортну накладну від 20.09.2023 та від 21.09.2023; сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101694 від 21.09.2023 та № PL/MF/AT 0101699 від 21.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 6661 від 21.09.2023; довідку про транспортні витрати № ЄФ000 від 21.09.2023, прайс-лист від виробника товару від 01.09.2023 зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № JM К016/2022 від 15.11.2022 та додаткову угоду до нього № 1 від 21.02.2023; договір про перевезення №EF100223 від 10.02.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до ст. 53 МКУ прошу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс лист від відправника. Декларант зазначив, що усі інші документи відповідно до ст. 53 МКУ вже були подані. Більше надати документів немає змоги.

Однак, 02.10.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000263/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Умови поставки оцінюваного товару FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. FСА - Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: - у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не в даному випадку, оскільки місце знаходження Продавця м. Люблін), - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця. Отже, у даному випадку місце поставки Gdansk, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.09.2023 №6661 повинен містити відомості про витрати на завантаження, перевантаження, портові збори, оформлення документів, страхування. Такі відомості відсутні, що свідчить про не включення їх до митної вартості оцінюваного товару.

- договір про перевезення від 10.02.2023 №EF100223 передбачає подання на кожне перевезення Заявки, яка повинна містити найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоотримувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується ТЕО. До митного оформлення таку заявку не надано.

- до митного оформлення подано три CMR. У двох із них відсутня інформація щодо перевізника (у графах 16 та 23 відсутня інформація про назву перевізника). У CMR №б/н від 20.09.2023 також відсутні підпис та печатка перевізника (графа 22), а у графі 22 проставлений штамп MORSKA AGENCJA GDYNIA SP.Z.O.O. (жодних документів про взаємовідносини із даним відправником не надано). Відсутність вказаних печаток та підписів суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева,19травня 1956) та ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V. - відповідно до наданих в Пункті пропуску «Краківець Корчова» Митного поста «Краковець» відомостей, перевезення здійснював ФОП ОСОБА_3 (код ДРФО 3469406551) проте до митного оформлення подана Довідка та рахунок транспортних витрат які видані ТОВ «Євро форвардінг» (код ЄДРПОУ 41130012), документи, що підтверджують взаємозв`язок експедитора та перевізника (договори на перевезення, рахунки, акти виконаних робіт, договори з третіми особами) до митного оформлення не надавались.

- виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022 № JM K016/2022 пункт 3.1. 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023 №1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару. Однак, в поданих рахункках-фатурах (інвойсах) вказано термін оплати 30 днів після виставлення фактури, що не відповідає умовам договору. У сертифікатах якості, відсутні відомості щодо якісних характеристик товару, а саме волокно вторинне (регенероване).

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2- 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист відправника (не виробника), відповідь на вимогу про неможливість надання інших документів. У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209130/2023/011100 від 25.09.2023 де вартість такого товару становить 1,97 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2023/000210. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 02.10.2023 №UA209000/2023/000263/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209160011257U0, та 03.10.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості частина шоста статті 54 МК України.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: сертифікат якості від 29.03.2023 та від 30.05.2023, пакувальний лист б/н від 20.09.2023 та б/н від 21.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №23К00355 від 20.09.2023, №23К00356 від 20.09.2023, № 23К00357 від 21.09.2023; автотранспортну накладну від 20.09.2023 та від 21.09.2023; сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101694 від 21.09.2023 та № PL/MF/AT 0101699 від 21.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 6661 від 21.09.2023; довідку про транспортні витрати № ЄФ000 від 21.09.2023, прайс-лист від виробника товару від 01.09.2023 зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № JM К016/2022 від 15.11.2022 та додаткову угоду до нього № 1 від 21.02.2023; договір про перевезення №EF100223 від 10.02.2023.

Так, умови поставки оцінюваного товару FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. FСА - Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: - у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не в даному випадку, оскільки місце знаходження Продавця м. Люблін), - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця. Отже, у даному випадку місце поставки Gdansk, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.09.2023 №6661 повинен містити відомості про витрати на завантаження, перевантаження, портові збори, оформлення документів, страхування.

В даних спірних правовідносинах, відсутні відомості, що свідчать про не включення їх до митної вартості оцінюваного товару.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що за приписами пункту А.3, А.4 Інкотермс за умовами поставки FCA передбачено, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а". Також, за вказаних умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Так, умови поставки FCA означають не включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а тому такі витрати мають бути додані до митної вартості товару за правилами ч.10 ст.53 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

З інвойсу №23К00357 від 21.09.2023, судом встановлено, що товар поставлявся позивачу від постачальника на умовах Інкотермс 2010 року FCA Gdansk. Тобто, витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця.

Щодо транспортних витрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення подавалась довідка про транспортні витрати №ЄФ000009225 від 21.09.2023 та рахунок на оплату транспортних послуг за маршрутом: м. Гданськ (Польща) п/п Краковець (Україна). При цьому, згідно з контрактом №JM К016/2022 від 15 листопада 2022 року місцезнаходження продавця м. Люблін, Польща. Крім того, з проформа-інвойсу, рахунку-фактури, країною походження товару є Королівство Таїланд. До митного оформлення подавалась автотранспортна накладна (ЦМР) від 20.09.2023, у графі 22 (підпис і печатка відправника) якої проставлено штамп компанії «Morska Agencja Gdynia Sp. z. o. o.»

Разом з тим, документи, які б підтверджували договірні відносини позивача із вказаною компанією не подавались ні до митного оформлення, ні до суду першої та апеляційної інстанції.

Натомість, позивач подав заяву на транспортне перевезення №ЄФ000009225 від 19.09.2023, з якої випливає, що вартість перевезення не включає в себе навантажувально-розвантажувальні роботи.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за змістом спірних правовідносин такі витрати (складові митної вартості) як витрати на завантаження/розвантаження товару, складські збори, витрати на доставлення товару в м. Gdansk в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості, що не узгоджується з умовами поставки товару, обраними сторонами контракту від 15.11.2022 № JM K016/2022.

З пункту 1.3 договору про перевезення від 10.02.2023 №EF100223, який подавався до митного оформлення вбачається подання на кожне перевезення заявки, яка повинна містити найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоотримувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується ТЕО.

Судом встановлено, що до митного оформлення така заявка не подавалась.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість навантаження та перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи позивача про те, що заявка № ЄФ000009225 від 19 вересня 2023 року до договору транспортного експедирування №EF100223 від 10 лютого 2023 року подавалась до відповідача на підтвердження складових митної вартості товару, пов`язаних із транспортуванням товару, то суд зазначає, що вказаний документ подавався лише після прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/000263/2 від 02 жовтня 2023 року у порядку ч.8 ст. 55 МК України. Відповідні документи були подані до відповідача 18.10.2023, про що зазначає сам позивач. Таким чином, на момент митного оформлення товару вказані документи не подавались ні разом з митною декларацією, ні на вимогу відповідача про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відтак, відповідачем підставно виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо інших підстав, які зазначені в рішеннях про коригування митної вартості товарів, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що їхня відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв`язку з неподанням позивачем передбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно не спростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що відповідачем підставно були встановлені невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Таким чином, всі перелічені фактори вказують на відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.

Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

У зв`язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209130/2023/011100 від 25.09.2023, де вартість такого товару становить 1,97 дол. США за кг. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №380/26554/23, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи та норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що є правильним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення суду першої інстанції, а зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а тому задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 380/30262/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

О.Б. Заверуха

Повний текст постанови складено 23.12.2024