Постанова

від 26.12.2024 по справі 500/4321/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 500/4321/23

адміністративне провадження № К/990/38969/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 (головуючий суддя: Подлісна І.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 (головуючий суддя: Бруновська Н.В., судді: Матковська З.М., Шавель Р.М.) у справі № 500/4321/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна організація Парафія Української Греко Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько-Зборівської єпархії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна організація Парафія Української Греко Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько-Зборівської єпархії, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 № 8/3/78 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації «Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко - Католицької Церкви» в частині внесення змін до рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2020 № 7/54/156 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці».

Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.07.2023 залишив позовну заяву без руху і надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви до 14.08.2023 шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.

На виконання вимог ухвали суду позивач 10.08.2023 подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що про оскаржуване рішення від 29.01.2021 № 8/3/78 йому стало відомо із отриманого листа Тернопільської міської ради від 13.07.2023 № 16333-Ф/2023 у відповідь на його запит щодо надання інформації. З позовною заявою про оскарження рішення міськради позивач звернувся 18.07.2023. Зважаючи на зазначені обставини, позивач просив поновити йому строк звернення до суду.

Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.08.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023, повернув позовну заяву позивачу на підставі частини другої статті 123, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Повертаючи позовну заяву у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем подано позов поза межами встановлених частиною другою статті 122 КАС України строків без поважних причин.

Суди обох інстанцій констатували, що рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2021 № 8/3/78 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко - Католицької Церкви» було опубліковано на сайті Тернопільської міської ради - 05.02.2021.

Також суди обох інстанцій звернули увагу на те, що будівництво, якого стосується спірне рішення, набуло розголосу в громаді м. Тернополя та було предметом судового розгляду у справі № 500/4169/22.

Водночас, ОСОБА_1 звертаючись із цим позовом до суду у липні 2023 року не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Скаржник наполягає, що про оскаржуване рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 № 8/3/78, пунктом 4 якого були внесені зміни до рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2020 № 7/54/156 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці», (зокрема після слів «храмових споруд» читати «та парафіяльних, житлових і громадських споруд» і далі по тексту), йому стало відомо лише із отриманого листа міськради від 13.07.2023 № 16333-Ф/2023 у відповідь на його запит щодо надання інформації.

Своєю чергою, за твердженнями скаржника, будь-якої згадки (вказівки) про розгляд питання про внесення змін в рішення міської ради від 21.08.2020 №7/54/15 у заголовку оскаржуваного рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78 не міститься.

У вступній частині оскаржуваного рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 № 8/3/78 також не зазначено про розгляд звернення релігійної організації «Парафія Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці» про внесення змін в рішення міської ради від 21.08.2020 № 7/54/156.

Отже, за позицією скаржника, саме через відсутність в оскаржуваному рішенні №8/3/78 будь-яких обов`язкових реквізитів щодо внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2020 № 7/54/156 позивач був позбавлений можливості вчасно дізнатися про внесені зміни.

Своєю чергою, скаржник вважає необґрунтованими посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що будівництво на земельній ділянці, кадастровий номер 6110100000:08:017:0055, набуло розголосу в громаді міста Тернополя та було предметом судового розгляду, адже зазначені обставини не визначають початок перебігу строку звернення до суду із позовом про оскарження рішення від 29.01.2021 № 8/3/78 і відповідно не можуть вважатися такими, що у встановлений процесуальним законом спосіб підтверджують факт ознайомлення позивача із оскаржуваним рішенням.

Зважаючи на наведені вище обставини, за яких про порушення свого права позивач дізнався лише в липні 2023 року, останній вважає, що встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду підлягав поновленню судом першої інстанції.

Від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наголошено про те, що оскаржуване рішення відповідно до положень статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є актом Тернопільської міської ради, а отже з моменту його оприлюднення на офіційному веб-сайті ради, кожний мешканець міста Тернополя, у тому числі і позивач, при бажанні ще у лютому 2021 року міг ознайомитися із його змістом та відповідно подати позов про визнання його незаконним і скасування в межах встановленого КАС України строку.

Також за позицією третьої особи, судами обох інстанцій було слушно зауважено про те, що рішення від 29.01.2021 № 8/3/78 було предметом судового розгляду, а проведення будівництва на земельній ділянці, належній Парафії, набуло розголосу в громаді м. Тернополя.

Додатково третя особа звернула увагу на те, що будівництво на земельній ділянці, про яку йдеться в оскаржуваному рішенні, розпочато ще влітку 2022 року.

Більш того, за твердженнями третьої особи, спірна земельна ділянка знаходиться в безпосередній близькості з місцем проживання позивача, що в свою чергу свідчить про сумнівність доводів позивача про необізнаність можливих порушень його прав та інтересів.

За таких обставин, третя особа вважає, що проявивши належний інтерес до своїх суб`єктивних прав, позивач мав можливість із початком проведення будівельних робіт поцікавитися рішеннями органу місцевого самоврядування, прийнятими стосовно земельної ділянки. Парафія вважає, що хоча цей момент не є тим моментом, з яким пов`язується право особи на оскарження Рішення від 29.01.2021, оскільки таке рішення було опубліковане 05.02.2021 на веб-сайті Тернопільської міської ради, проте свідчить про байдужість ОСОБА_1 до своїх прав, які він вважає порушеними.

Разом з тим, пасивна бездіяльність позивача не може свідчити про пропуск строку звернення із позовом до суду з поважних причин.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 21.12.2021 у справі № 810/1724/18, при визначенні початку перебігу строку на звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Водночас, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Своєю чергою, позивач в касаційній скарзі не наводить жодних слушних та переконливих аргументів, які б вказували на існування поважних причин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися з позовом до суду. За позицією третьої особи, доводи касаційної скарги ґрунтуються на припущеннях, які розраховані виключно на емоційне сприйняття названих ОСОБА_1 причин, які нібито, перешкоджали вчасному зверненню до суду із позовом щодо оскарження Рішення від 29.01.2021.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, у пункті 3 частини першої статті 171 КАС України зазначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Своєю чергою, правові наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС.

Так, відповідно до частини першої цієї статті у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС).

Одночасно з цим, частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Водночас норми КАС не дають визначення поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Вочевидь такими є обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення особою процесуальних дій щодо звернення з позовною заявою у визначений законом строк; є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом; або пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Обставини такого роду, якщо на них посилається особа, повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Інститут строків звернення до адміністративного суду сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до реалізації права на звернення до суду. Встановлюючи такі строки, законодавець обмежив час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання строків, про які йдеться, зумовлює визначені законом правові наслідки.

Правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані [див. рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Perez de Rada Cavanilles v.», заява № 28090/95, пункт 45; від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v.), заяви №17160/06 та № 35548/06, пункт 34].

У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

У межах спірних правовідносин позивач оскаржує рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 № 8/3/78 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації «Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви» в частині внесених пунктом 4 змін в рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2020 № 7/54/156 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці».

Відповідно до приписів статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ураховуючи правову природу оскаржуваного рішення як індивідуально-правового акта [рішення стосується прав (інтересів) визначених у ньому осіб, а його дія вичерпується його виконанням та має визначений строк, що відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України є ознаками індивідуально-правового акта], у правовідносинах щодо звернення до адміністративного суду з позовом про його оскарження (визнання протиправним та скасування) застосовується визначений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк, який у правовідносинах з позивачем обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав (інтересів) цим Рішенням.

Позивач вважає, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати саме з датою отримання ним листа-відповіді відповідача № 16333-Ф/2023 від 13.07.2023.

У контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Своєю чергою, порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності є високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.

У межах окреслених позовних вимог в цій справі суди попередніх інстанцій установили, що оскаржуване рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2021 №8/3/78 повним змістом було опубліковано на сайті Тернопільської міської ради - 05.02.2021.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оприлюднення 05.02.2021 оскаржуваного рішення є належним способом доведення його до відома зацікавлених осіб. Відповідно та обставина, що рішення було опубліковано на офіційному сайті органу місцевого самоврядування, передбачає достатній ступінь ймовірності, що особа, якої воно [рішення] стосується, може бути ознайомлена з його змістом з дати опублікування, за винятком випадків, коли особа наводить інші доводи.

Водночас у разі якщо особа посилається на обставини, які виключають для неї можливість бути обізнаною про рішення із цієї дати [дати оприлюднення], вона повинна довести ці обставини, а суд, у свою чергу, на підставі оцінки доказів, які є у справі, прийняти рішення щодо достатності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з позовом поважними.

Проте об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість бути обізнаним про оскаржуване рішення позивачем не наведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено.

Своєю чергою, відсутність у заголовку оскаржуваного рішення ідентифікуючих ознак щодо вирішення питання цим рішенням внесення змін до попереднього рішення ради від 21.08.2020 № 7/54/156 не може вважатися об`єктивною обставиною, яка перешкоджала позивачу ознайомитися із повним текстом рішення від 29.01.2021 № 8/3/78, яке було розміщене на офіційному сайті відповідача.

Також в контексті можливостей бути обізнаним про оскаржуване рішення суди встановили, що будівництво, якого воно стосується набуло розголосу в громаді м. Тернополя та було предметом судового розгляду в справі № 500/4169/22 за позовом членів територіальної громади до Тернопільської міської ради, третя особа: Релігійної організації Парафія Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько-Зборівської єпархії про протиправним і нечинним пункту 4 рішення сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 29.01.2021 № 8/3/78.

Отже, зазначені вище обставини у сукупності є вагомими і дають підстави вважати, що позивач не спростував презумпцію можливості знати про стан своїх прав після оприлюднення рішення від 29.01.2021 № 8/3/78 та протягом 2022 року.

Натомість у справі, що розглядається, позивач звернувся з позовом до суду про оскарження рішення № 8/3/78 лише 18.07.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів обох інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки поважних причин, які унеможливили його звернення до суду у строк, визначений частиною другою статті 122 КАС, позивач не навів.

Інші міркування і твердження позивача в касаційній скарзі не спростовують правильності правових висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції від 14.08.2023 та постанови апеляційного суду від 23.10.2023 - відсутні.

Зважаючи на результат касаційного перегляду, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 500/4321/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

В. М. Шарапа