Ухвала

від 12.12.2024 по справі 619/9131/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 619/9131/24

провадження № 61-15508ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду від 15 листопада 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора, -Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, про встановлення факту нецільового використання аліментів та внесення аліментів на особистий рахунок дитини, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2024 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дергачівського районного суду від 15 листопада 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Аналіз змісту частини другої статті 44 ЦПК України дає підстави для висновку, що перелік дій, які суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

У процесуальних правовідносинах, намагаючись донести свою думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Вказані дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє, і суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 822/5962/15.

Верховний Суд звертає увагу, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає: «Але і тут суддя довів свою некомпетентність, заангажованість, дії якого порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.» , «...як йому захистити порушені права його малолітнього сина, якщо з 2017 року вони порушуються систематично...суддями всіх інстанцій.», «…представник позивача виражає недовіру суддям Верховного суду за некомпетентність, порушення норм процесуального та матеріального права, вчинення дій що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.», «Тому суддям Верховного суду…, які допустили порушення статті 51, 129-1 Конституції України, прав скаржника, його сина, не етичну поведінку, невідповідність фактичним обставинам справи встановленим, порушенням процесуальних та матеріальних норм права, мусимо виразити недовіру…».

Верховний Суд зазначає, що заявник у касаційній скарзі наводить недоречні та безпідставні звинувачення суддів у їх непрофесіоналізмі та некомпетентності, вчиненні дій, що підривають авторитет правосуддя, вказує на упередженість суддів.

Вирішуючи питання прийнятності заяв у справі «Ржегак проти Чеської Республіки», заява № 67208/01, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що такі висловлювання заявника, як «…Ваш славний Суд підтвердив злочини комуністичного режиму і комуністичних трибуналів…», «Ваш Cуд... ліквідує основні права людини!», «…коли я знаю, що Ваш славний Суд наповнений агентами спецслужб колишньої Чехословаччини та Радянського Союзу…», є неправдивими, недоречними та виявом неповаги до суду - як до його членів, так і до суду як інституції.

Згідно з практикою ЄСПЛ заяву можна відхилити з огляду на зловживання правом на її подання відповідно до частини третьої статті 35 Конвенції лише за те, що вона була свідомо обґрунтована неправдивими фактами, незалежно від того, чи використовуються в ній образливі висловлювання (у справі «Варбанов проти Болгарії», рішення від 5 жовтня 2000 року, заява № 31365/96, пункт 36, у справі «Акдівар та інші проти Туреччини»), рішення від 16 серпня 1996 року, Звіти про Судові рішення та ухвали («Reports of Judgments and Decisions») 1996-IV, с. 1210-1211, пункти 53-54).

Верховний Суд вважає, що звинувачення заявника, зазначені у касаційній скарзі, переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики, є провокативними, недоречними та становлять явну неповагу до суддів та до суду як інституції; виклад касаційної скарги не відповідає критеріям ділової документації та оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України.

Обґрунтування касаційної скарги з використанням наведених висловлювань, сформованих на підставі неправдивих фактів про нібито некомпетентність суддів та їх непрофесіоналізм, згідно з практикою ЄСПЛ, кваліфікується як зловживання правом на подання заяви. ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання, зокрема, якщо заявник під час звернення до ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № № 61164/00, 18589/02, «Ржегак проти Чеської Республіки» від 18 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Апініс проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, пункт 15).

Верховний Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема і у разі зловживання таким правом на звернення до суду.

Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.

За таких обставин Верховний Суд визнає подання такої скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв`язку з чим вона не може бути прийнята до розгляду Верховним Судом і підлягає поверненню.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою до суду , якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення касаційної скарги.

Керуючись статтями 2, 43, 44, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду від 15 листопада 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора, -Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, про встановлення факту нецільового використання аліментів та внесення аліментів на особистий рахунок дитини, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії повернути заявнику.

Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко