Постанова

від 25.12.2024 по справі 757/303/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року м. Київ

Справа № 757/303/23-ц

Провадження № 22-ц/824/13407/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

сторони: позивач Автобаза Управління справами Апарату Верховної Ради України

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року у справі за позовом Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні посадових обов`язків,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року позивач Автобаза Управління справами Апарату Верховної Ради України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні посадових обов`язків та просило стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоди, у розмірі 29 405,25 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника відділу організації та проведення закупівель Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України та діючи як член тендерного комітету Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України, не виконала своїх посадових обов`язків, прямо передбачених інструкцією та законодавством України в частині належного зберігання документів, що стосуються публічних закупівель, внаслідок чого позивач зазнав шкоди у вигляді недоотримання надходжень до бюджету у розмірі 164 139,63 грн. через втрату банківських гарантій.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києвавід 13 січня 2023 року відкрито провадження у справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Печерського районного суду м. Києвавід 31 жовтня 2023 року у задоволені позову Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні посадових обов`язків - відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції погодився із доводами сторони відповідача про те, що банківські гарантії у вигляді забезпечення виконання договору в розумінні Закону не є документом з проведення публічних закупівель. Одночасно зберігання банківських гарантій у вигляді забезпечення виконання договору не відноситься до посадових обов`язків відповідача.

Також суд першої інстанції зазначив, що не встановлено порушення відповідачем своїх посадових обов`язків чи неналежне виконання ним своїх функцій, які б призвели до спричинення позивачу прямої дійсної шкоди у розмірі 164 139,63 грн.

18 березня 2024 року Автобаза Управління справами Апарату Верховної Ради України звернулась до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольни позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що банківська гарантія у вигляді забезпечення виконання договору про закупівлю є документом, що безпосередньо та нерозривно пов`язана з публічними закупівлями, передбаченою тендерною документацією

Посилається на те, що в матеріалах справи наявні докази що банківські гарантії передавались ОСОБА_1 .

Зазначає, що позивачем не було витребувано дублікати банківських гарантій, оскільки фактично поняття дублікат банківської гарантії відсутній, а отже їх видача неможлива.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеус А.М.

Листом Київського апеляційного суду від 19 червня 2024 року матеріали справи № 757/303/23-ц було витребувано з Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до супровідного листа матеріали справи №757/303/23-ц надійшли до Київського апеляційного суду 26 червня 2024 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року у справі за позовом Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні посадових обов`язків

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року у справі за позовом Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні посадових обов`язків, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

22 липня 2024 року через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 направила відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року залишити без задоволення а рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 наказом в.о директора Автобази від 06 квітня 2021 року, № 66-ВК призначено на посаду начальника відділу організації та проведення закупівель Автобази.

05 жовтня 2021 року за результатами проведення процедур публічних закупівель UA-2021-05-25-010528-b та UA-2021-05-26-011333-b в установленому законодавством України порядку між Автобазою та ТОВ «ЗС АВТО ГРУП» укладено договори поставки товару за державні кошти № 114-6 та № 113-6 відповідно.

Відтак, вимогами тендерної документації Замовника (Автобази) для процедур публічних закупівель UA-2021-05-25-010528-b та UA-2021-05-26-011333-b передбачено надання переможцями забезпечення виконання договорів про закупівлю у вигляді банківської гарантії у розмірі 5 % до ціни договору.

На виконання зазначених вимог переможцем процедур публічних закупівель UA-2021-05-25-010528-b та UA-2021-05-26-011333-b (ТОВ «ЗС АВТО ГРУП») надано забезпечення виконання договорів у вигляді безумовних і безвідкличних банківських гарантій, оформлених на паперовому носії, виданих 30 вересня 2021 року акціонерним товариством «АСВІО БАНК» за № 2555-21/В2 на суму 97 737,00 грн. та за № 2554-21/В2 на суму 66 402,63 грн. Термін дії банківських гарантій встановлено до 31 грудня 2021 року включно.

У зв`язку із невиконанням постачальником (ТОВ «ЗС АВТО ГРУП») умов договорів поставки товару за державні кошти від 05 жовтня 2021 року № 113-6 та № 114-6, керуючись ст.ст. 525, 611, 615, ч. 3 ст. 651 ЦК України та пунктами 2.5 зазначених договорів Автобаза 30 грудня 2021 року повідомила ТОВ «ЗС АВТО ГРУП» про їх розірвання в односторонньому порядку шляхом надсилання в установленому законодавством України порядку відповідних повідомлень.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником (ТОВ «ЗС АВТО ГРУП») зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант (AT «АСВІО БАНК») зобов`язаний сплатити кредиторові (автобазі) грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо вони не повертаються учаснику у випадках, визначених цим Законом, у разі здійснення закупівлі за бюджетні кошти підлягають перерахуванню до відповідного бюджету.

На момент виникнення необхідності звернення до гаранта (AT «АСВІО БАНК») із вимогою про сплату грошової суми відповідно до умов виданих гарантій на Автобазі виявлено відсутність паперових носіїв оригіналів банківських гарантій, виданих AT «АСВІО БАНК» 30 вересня 2021 року за №2555-21/В2 на суму 97 737,00 грн. та за № 2554-21/В2 на суму 66 402,63 грн. серед матеріалів, що стосувалися проведення процедур публічних закупівель UA-2021-05-25-010528-b та UA-2021-05-26-011333-b.

Позивач вказує, що зважаючи на відсутність паперових носіїв оригіналів вищезазначених банківських гарантій Автобаза була позбавлена можливості своєчасно надати їх банку-гаранту, що в свою чергу призвело до неможливості поповнення державного бюджету грошовими коштами, визначеними банківськими гарантіями на загальну суму 164 139,63 грн, як компенсацією за неналежне виконання контрагентом своїх зобов`язань.

Відтак, відповідно до наказу директора Автобази від 31 грудня 2021 року № 15-2/03- 1-201 проведено службове розслідуванням за фактом втрати банківських гарантій від 30.09.2021 № 2554-21/В2 та № 2555-21/В2, виданих акціонерним товариством «АСВІО БАНК».

У ході проведення службового розслідування начальником відділу організації та проведення закупівель Автобази ОСОБА_1 було письмово підтверджено факт надходження до відділу паперових носіїв оригіналів банківських гарантій від 30 вересня 2021 року №2554- 21/В2 та № 2555-21/В2, виданих акціонерним товариством «АСВІО БАНК».

20 жовтня 2021 року, за письмовими поясненням ОСОБА_1 , вказані банківські гарантії були передані нею голові тендерного комітету - виконуючому обов`язки директора Автобази ОСОБА_2 без погодження з членами тендерного комітету та секретаря.

01 грудня 2021 року ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника директора Автобази, а 02 грудня 2022 року на посаду директора призначено нового керівника ОСОБА_3 .

Однак, ОСОБА_1 не надано жодних пояснень з приводу того, яким чином так сталося і чому нею не було вжито жодних заходів щодо повернення банківських гарантій, нібито переданих ОСОБА_2 , в момент його звільнення.

Листом від 02 серпня 2022 року № 15-2/24-325 Автобаза зверталася до AT «АСВІО БАНК» листом за підписом директора ОСОБА_3 з метою отримання інформації, чи пред`являлись вказані банківські гарантії до банку та чи здійснювалися виплати по ним.

Листом від 10 серпня 2022 року № 1478 AT «АСВІО БАНК» підтвердило, що вказані банківські гарантії до банку не пред`являлися та виплати за ними не здійснювались.

05 січня 2022 року доповідною запискою було повідомлено керівникам позивача щодо отримання 04 січня 2022 року на адресу Автобази на ім`я ОСОБА_1 надійшла посилка (кур`єрська доставка), в якій містилися оригінали всіх 5 банківських гарантій (відправлення № 59000778562743, відправник: ОСОБА_3 , що підтверджується накладною).

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 п. 10 ст. Закону України «Про публічні закупівлі» забезпечення тендерної пропозиції - надання забезпечення виконання зобов`язань учасником перед замовником, що виникли у зв`язку з поданням тендерної пропозиції/пропозиції, у вигляді такого забезпечення, як гарантія.

Враховуючи викладений термін, вбачається, що тендерна гарантія в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» це забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України «Про публічні закупівлі» оголошення про проведення відкритих торгів повинно містити наступну інформацію: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія; назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися стосовно кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності); кількість та місце поставки товарів, обсяг і місце виконання робіт чи надання послуг; очікувана вартість предмета закупівлі; строк поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; кінцевий строк подання тендерних пропозицій; умови оплати; мова (мови), якою (якими) повинні готуватися тендерні пропозиції; розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); дата та час розкриття тендерних пропозицій, якщо оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднюється відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону; розмір мінімального кроку пониження ціни під час електронного аукціону у межах від 0,5 відсотка до 3 відсотків очікуваної вартості закупівлі або в грошових одиницях; математична формула для розрахунку приведеної ціни (у разі її застосування).

Відповідно до п. 15, 16 ч 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» у тендерній документації зазначаються такі відомості: розмір та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); розмір, вид, строк та умови надання, повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає таке забезпечення надати).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

Розмір забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення тендеру/спрощеної закупівлі на закупівлю робіт та 3 відсотків у разі проведення тендеру/спрощеної закупівлі на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією/оголошенням про проведення спрощеної закупівлі.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна пропозиція повинна містити підтвердження надання учасником процедури закупівлі забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення передбачено оголошенням про проведення конкурентної процедури закупівлі.

Отже, згідно Закону України "Про публічні закупівлі", замовник може, але не зобов`язаний вимагати від учасників надання такого забезпечення. Якщо забезпечення пропозиції передбачене, воно оформлюється як банківська або страхова гарантія, яка підтверджує серйозність намірів постачальника та його фінансову спроможність виконати умови тендеру.

Враховуючи викладене та положення Закону України «Про публічні закупівлі» колегія судів дійшла до висновку, що забезпечення тендерної пропозиції (надання банківської гарантії) є не обов`язковою умовою, а скоріше додатковим елементом у процедурі публічних закупівель, для забезпечення надання послуг постачальником належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції під час подачі позовної заяви та під час подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, не було долучено докази проведення публічних закупівель (тендеру), також не було надані докази які підтверджують вимоги тендерної документації, які ставились перед учасниками публічних закупівель (тендеру).

А тому, у апеляційного суду відсутня можливість, перевірити доводи апелянта про те, що надання банківської гарантії (забезпечення тендерної пропозиції) було обов`язковою вимогою для учасників такого тендеру (публічних закупівель), оскільки як було встановлено судом надання вказаних гарантій не є обов`язковою тендерною документацією та умовою проведення публічних закупівель а надання таких гарантій визначається за бажанням замовника під час оголошення такого тендеру (публічних закупівель)

Отже, враховуючи викладене апеляційний суд дійшов до висновку, що доводи апелянта про те, що банківські гарантії у вигляді забезпечення виконання договору про закупівлю є документом, що безпосередньо та нерозривно пов`язана з публічними закупівлями, передбаченою тендерною документацією, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи 07 квітня 2021 року наказом №15-2/03-1-65 позивачем було затверджено Положення про тендерний комітет та визначено членів тендерного комітету у складі: Голова тендерного комітету: ОСОБА_2 - заступник директора; Члени тендерного комітету: ОСОБА_1 - начальник відділу організації та проведення закупівель; ОСОБА_4 - начальник відділу управління матеріальними ресурсами; ОСОБА_5 - заступник директора - головний бухгалтер; ОСОБА_6 - провідний юрисконсульт.

Засади діяльності членів тендерного комітету визначені Положенням про тендерний комітет, затвердженого наказом директора Автобази від 07 квітня 2021 року № 15-2/03-1-65 (далі - Положення).

Пунктом 2.7 розділу II Положення встановлено, що у процесі роботи комітет, зокрема, забезпечує складання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель.

Відповідно до пункту 2.10 розділу II Положення члени комітету зобов`язані дотримуватись норм законодавства у сфері публічних закупівель та цього Положення.

Відповідно до пункту 2.12 розділу ІІ Положення Секретар комітету забезпечу зберігання документів щодо здійснення публічних закупівель.

Пунктом 2.14 розділу II зазначеного Положення визначено, що за порушення вимог, установлених Законом України «Про публічні закупівлі» та нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до цього закону, голова, заступник голови, секретар та члени комітету відповідають згідно із Законами України.

Відповідно до пункту 3.1 розділу III зазначеного Положення члени комітету несуть персональну відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 2.4. Посадової інструкції Начальника відділу організації та проведення закупівель, затвердженої 14 квітня 2024 року №272 на керіника віділлу покладено обовязок забезпечення сладання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель, визначених законом.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Предметом регулювання законодавства про працю є забезпечення гарантій при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (глава ІХ КЗпП України).

Згідно зі статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

Пунктом першим статті 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 334/10099/21 вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Дослідивши наявні в матеріалах справи колегія судів дійшла до висновку, що позивачем не було доведену вину відповідача у заподіянні шкоди а саме невиконанні функціонального обов`язку належним чином, а саме такого обов`язку як зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель, визначених законом оскільки, як було встановлено судом, позивачем не було доведено, що банківська гарантія яку було втрачено була обов`язковим тендерним документом, яким було визначено під час оголошення публічної закупівлі (тендеру).

Враховуючи викладене колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вину відповідача позивачем не було доведено а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку.

Разом з тим, інші доводи апеляційної скарги які були зазначені апелянтом суд до уваги не бере, оскільки у відповідача відсутні неправомірні дії які заподіяли шкоду, оскільки до функцій працівника не входило зберігання банківської гарантії, а отже неналежне виконання обов`язків які призвели до шкоди були відсутні, а відсутність однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України, апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Автобази Управління справами Апарату Верховної Ради України- залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року- залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна