Рішення

від 24.12.2024 по справі 570/5327/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 570/5327/24

провадження № 2/570/1597/2024

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2024 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю секретаря судового засідання Полюхович М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне вул.C.Петлюри, 10/ в порядку заочного розгляду спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

покликаючись на непогашення позичальником заборгованості по кредитному договору, правом вимоги за яким наділений позивач, представник позивача Михайло Романенко у поданій 15 жовтня 2024 року позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача 32 300 грн. 00 коп. боргу, 2 422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору, 6 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Вказаний представник позивача у поданій до суду заяві позов підтримує повністю.

Третя особа свою позицію по спору не всиовила.

Відповідач відзив на позов не подав.

Сторони відповідно до ст.128-130ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Вказаний представник позивача у надісланій до суду заяві просить справу слухати у відсутність сторін, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Третя особа до суду не з"явилася.

Відповідач до суду не з`явився, повідомлявся шляхом надсилання поштових повідомлень.

Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку заочного розгляду у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд встановив такі обставини.

26 липня 2020 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ФІНАНС" URL: https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту №10002162562. Відповідач уклав Договір про споживчий кредит з ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ФІНАНС" та на підставі платіжного доручення йому перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 5 000 грн.

05.09.2022 згідно з умовами Договору факторингу №556/ФК-22 ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 40284315) відступиво право вимоги за Кредитним Договором № 10002162562 від 26.07.2020 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ:42649746).

Сума боргу, на думку позивача, становить 32 300 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн.;

- заборгованість за відсотками - 27 300 грн.

Суд застосував такі норми права.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 4.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими п.1-5 ч.1 цієї статті.

Згідно з п.8-9 ч.1 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов"язань, за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про спожив кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункт частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної варту кредиту, повинні бути зазначені.

Згідно змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родові ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що б передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, його банківський рахунок.

П.1 ч.1 ст.512ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва. У разі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов"язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов"язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов"язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов"язку перед клієнтом.

Суд прийшов до таких висновків, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.

Законодавство України передбачає, що оформлення кредиту онлайн використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суд першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моме надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згод обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правові наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційно цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній форм вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних дан особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тіль цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, а іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторона спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Оскільки кредитор направив відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразово ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 10002162562 від 26.07.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://cashberry.com.ua/.

Укладений договірвідповідає вимогамЗакону,оскільки визначеніу ньомуумови кредитуваннясторонами погоджені,що свідчитьпро добровільневолевиявлення сторін.Жодних претензійдо кредитораз приводуйого умовабо укладеннядоговору зпорушеннями вимогзакону,відповідач непред`являв. Зазначений висновокузгоджується із положеннямст.204ЦК України,яка закріплюєпрезумпцію правомірностіправочину іозначає,що вчиненийправочин вважаєтьсяправомірним,тобто таким,що породжує,змінює абоприпиняє цивільніправа іобов`язки,доки цяпрезумпція небуде спростована,зокрема,на підставірішення суду,яке набралозаконної сили.Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979с15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов"язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов"язку погашення кредиту взагалі».

Матеріали справи свідчать, що, оформлюючи відступлення права вимоги, сторони не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов`язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, а тому до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, новий кредитор, набувши відповідне право вимоги, реалізував його шляхом пред`явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.

Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який в силу ст.59, 64ЦПК України являється допустимимдоказом усправі,авідповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об`єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов`язань за кредитним договором та повернення кредиту. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред`явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.

Доказів повернення відповідачем за вказаним договором суми позики у розмірі 5 000 грн. 00 коп. матеріали справи не містять, у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованість за процентами, слід зазначити таке.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18), викладено наступну правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) також зазначила, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України.

Відповідно до положень договору про надання фінансового кредиту строк кредиту становить 30 днів; знижена процентна ставка в розмірі 1% від суми кредиту за кожний день користування кредитом застосовується в межах строку надання кредиту і становить 30 % від суми кредиту або 1 500 грн. 00 коп. у грошовому еквіваленті.

Отже, за умовами договору сторони встановили строк кредитування, однак позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку, при цьому позивач не обґрунтував з посиланням на відповідні докази, що відбулась пролонгація договору кредитування відповідно до його умов.

У зв`язку з наведеним, саме протягом строку кредитування встановленого договором (30 днів) кредитор мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 5 000 грн., яку відповідач у визначений договором строк не повернув, узгодженої (базової) процентної ставки у розмірі 1% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача по процентам становить 1 500 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, та також, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 6 500 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 1 500 грн. 00 коп. заборгованість за процентами.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено у пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятій 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 20,12 % (6 500 грн. 00 коп.: 32 300 грн. 00 коп. х 100).

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 487,39 грн.(2 422,40 грн. х 20.12 %).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то право на її закріплене положеннями ст.59 Конституції України. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абз.2 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абз.3, 4, 5 п.п.3.1, абз.1 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Нормами законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Позивач отримав професійну допомогу від адвоката Богдана Білецького для можливості правильного формування та подання процесуальних документів до суду. Повідомив, що судові витрати позивача складаються виключно зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000,00 грн. Відповідно до детального опису робіт на первинну консультацію затрачено 1.5 год., які оцінені у 2 250 грн. 00 коп., на підготовку позовної заяви затрачені 3 год., які оцінені у 3 000 грн. 00 коп., на формування додатків затрачена 1 год., яка оцінена у 750 грн. 00 коп.

При вирішенні клопотання суд приходить до висновку, що обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги адвоката у цій справі не є значним, визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу адвоката є завищеним та таким, що не відповідає складності справи та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, первина консультація, правовий аналіз, формування додатків входить у підготовку позовної заяви, яку суд оцінює у 1 000 грн. за 1 год. роботи.

На підставі наведеного, керуючись ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"</a> до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ФІНАНС", про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість закредитним договором№10002162562,укладеним 26липня 2020року між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ФІНАНС", у сумі6500 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" судовий збір в розмірі 487 грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"</a>, ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ФІНАНС", ЄДРПОУ 40284315, місцезнаходження: м.Київ, Кловський Узвіз, буд.7, прим.28.

Суддя: Кушнір Н.В.