Рішення

від 18.12.2024 по справі 495/7802/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 рокуСправа № 495/7802/24 Номер провадження 2/495/4139/2024

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

представника відповідача Гусакової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Паріс"" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

14.08.2024 ТОВ "ФК "Паріс"" звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 19542 грн 36 коп.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. В обґрунтування вимог позивач вказав на те, що 19.07.2019 між відповідачем та акціонерним товариством «РВС Банк» було укладено Заяву-Договір № 0035980 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Копія Заяви-Договору №0035980 від 01.02.2019 та копія Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджена рішенням Правління АТ «РВС Банк» Протокол № 01022019/1 від 01.02.2019.

За умовами Заяви відповідачеві було надано споживний кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 20512 грн 82 коп., строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка, % річних - 18, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого Кредиту. В день підписання Заяви-Договору №0035980 від 19.07.2019, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору. Грошові кошти у сумі 20512 грн 82 коп. були зараховані АТ «РВС БАНК» 19.07.2019 на картковий рахунок клієнта.

28.12.2021 між Акціонерним товариством «РВС БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" було укладено договір про відступлення права вимоги №28/12/2021-1.

Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, АТ " РВС Банк" відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором №0035980 від 19.07.2019 на загальну суму 18900 грн 22 коп грн., з яких: 9842 грн 60 коп заборгованість за тілом кредиту; 2288 грн 44 коп. заборгованість за процентами; 6769 грн 18 коп. заборгованість за комісією.

Станом на 01.08.2024 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ПАРІС» становить 18900,22 грн.

Всього до стягнення з відповідача підлягає сума у розмірі 19542 грн 36 коп., що включає: 18900,22 грн. боргу за кредитом; 90,10 грн.3% річних; 552,04 грн. інфляційних втрат (з 28.12.2021 по 23.02.2022).

1.2. У відзиві на позов представник відповідача позовних вимог не визнала. Вважала недоведеною обставину переходу права вимоги за договором до позивача. Також зазначила, що заявлена сума в частині 16762 грн 56 коп. є безпідставною, оскільки кредитний договір в частині сплати суми щомісячної комісії в розмірі 8615 грн 32 коп. є нікчемним; ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту сплатила 8615 грн 32 коп., які позивач безпідставно зарахував як оплату комісії; окрім того відсотки за користування кредитними коштами протиправно нараховано за межами дії договору; 3% річних та інфляційні втрати позивач нарахував не із фактичної заборгованості.

2. Рух справи у суді

Позов подано до суду 14.08.2024.

Ухвалою від 10.10.2024 відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи по суті призначено на 11.11.2024, відкладено на 18.12.2024.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не прибув; про дату, час, місце судового розгляду належно повідомлений шляхом направлення судової повістки; про поважність причин неявки, відкладення розгляду справи не заявив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

4. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 19.07.2019 між відповідачем та АТ«РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір № 0035980 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Як вбачається із Заяви-Договору № 0035980 від 19.07.2019, відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб акцептував укладання Договору про комплексне банківські обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті Банку і приєднано до умов Договору. З умовами Договору ознайомлений та зобов`язався самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до Договору.

За умовами Заяви відповідачеві було надано споживний кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 20 512 грн 82 коп., строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка, % річних - 18, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого Кредиту. В день підписання Заяви-Договору №0035980 від 19.07.2019, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору. Грошові кошти у сумі 20512 грн 82 коп. були зараховані АТ «РВС БАНК» 19.07.2019 на картковий рахунок клієнта.

За умовами Заяви відповідачеві було надано споживний кредит , шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 20512 грн 82 коп., строк кредиту 24 місяці, процентна ставка, % річних - 18, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого Кредиту.

В день підписання Заяви-Договору № 0035980 від 19.07.2019 року, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору.

Грошові кошти у сумі 20512,82 гривень були зараховані АТ «РВС БАНК» 03.09.2019 року на картковий рахунок Клієнта, що підтверджується Випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером.

28.12.2021 між Акціонерним товариством «РВС БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" було укладено договір про відступлення права вимоги №28/12/2021-1.

Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, АТ " РВС Банк" відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором №0035980 від 19.07.2019 на загальну суму 18 900 грн 22 коп грн., з яких: 9842 грн 60 коп заборгованість за тілом кредиту; 2288 грн 44 коп. заборгованість за процентами; 6769 грн 18 коп. заборгованість за комісією.

Повідомлення про зміну кредитора за договором № 0035980 від 19.07.2019 та вимогу про сплату заборгованості ТОВ «ФК «Паріс» направив ОСОБА_1 25.01.2022 за її зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), що підтверджено описом вкладення у цінний лист, розрахунковим документом відділення поштового зв`язку, списком згрупованого відправлення від 26.01.2022.

За розрахунком позивача, станом на 01.08.2024 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ПАРІС» становить 19542 грн 36 коп., що включає: 18900,22 грн. боргу за кредитом; 90,10 грн.3% річних; 552,04 грн. інфляційних втрат ( з 28.12.2021 по 23.02.2022).

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Предметом даного позову є стягнення кредитної заборгованості новим кредитором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У межах цієї справи суд вважає доведеною обставину переходу права вимоги за договором № 0035980 від 19.07.2019 від первісного кредитора АТ «РВС БАНК» до нового кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Паріс" на підставі договору про відступлення права вимоги №28/12/2021-1 від 28.12.2021.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 набрав чинності 10.06.2017. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України«Про споживчекредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Керуючись наведеними нормативними приписами, враховуючи правову позицію, сформовану ВП ВС у справі № 496/3134/19, умову договору про платну послугу з розрахунково-касового обслуговування по рахунку (щомісячна комісія за супроводження кредиту у сумі 615 грн 38 коп.) суд оцінює як нікчемну.

Тому у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача 6769 грн 18 коп. заборгованості за комісією суд відмовляє.

Відповідно до розрахунку заборгованості щомісячної комісії, змісту позовних вимог, позивач не заперечує, відповідач також визнає, що сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 8615 грн 32 коп. зараховані позивачем в рахунок погашення щомісячної комісії.

Враховуючи, що умову договору про платну послугу з розрахунково-касового обслуговування по рахунку (щомісячна комісія за супроводження кредиту у сумі 615 грн 38 коп.) суд визнав нікчемною, тому сплачену суму необхідно віднести до суми на погашення тіла кредиту.

Позивач крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до строку кредитування (з 19.07.2019 по 19.07.2021) сума нарахування процентів не повинна перевищувати встановлений строк надання кредиту.

Отже вимоги щодо стягнення процентів з 20.07.2021 у сумі 826 грн 72 коп. не підлягають стягненню, а тому позов у цій частині підставний у сумі 1461 грн 72 коп. (2288 грн 44 коп. 826 грн 72 коп.) як заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за період із 19.07.2019 по 19.07.2021).

Щодо позову у частині стягнення встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 615 ЦК).

За розрахунку позивача заявлена сума інфляційних втрат становить 552 грн 04 коп., 3 % річних 90 грн 10 коп., які нараховані за період січень, лютий 2022 року, 58 днів відповідно на суму заборгованості 18900 грн 22 коп.

Оскільки судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у вказаний період становила 2689 грн 01 коп., тому інфляційні втрати за вказаний період становлять 78 грн 54 коп., 3 % річних 12 грн 82 коп.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, усього на 2780 грн 36 коп.:

- 1227 грн 28 коп. заборгованості по тілу кредиту (9842 грн 60 коп. 8615 грн 32 коп.);

- 1461 грн 72 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом (2288 грн 44 коп. 826 грн 72 коп.);

- 78 грн 54 коп. інфляційних втрат в порядку статті 625 ЦК;

- 12 грн 82 коп. - 3 % річних в порядку статті 625 ЦК.

У задоволенні позову на суму 16762 грн (8615 грн 32 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 6769 грн 18 коп. - заборгованості за комісією, 826 грн 72 коп. заборгованість за відсотками, 473 грн 50 коп. інфляційних втрат, 77 грн 28 коп. -3% річних) необхідно відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив частково (на 14,22%), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 344 грн 50 коп. (2422,40*14,22% /100%)) витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» заборгованість у сумі 2780 грн 36 коп. (дві тисячі сімсот вісімдесят грн 36 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» витрати по сплаті судового збору у сумі 344 грн 50 коп (триста сорок чотири грн 50 коп).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», код ЄДРПОУ: 38962392, місцезнаходження: вулиця Велика Васильківська, 77А, місто Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . .

Повний текст судового рішення складено 23.12.2024.

Суддя Ю.Ф. Волкова