Рішення

від 20.12.2024 по справі 348/1189/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1189/24

Номер провадження 2/348/701/24

20 грудня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань С.І.Дмитрук

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача Я.В.Гринів

за участю представника третьої особи Н.В.Попової

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

У с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем він перебував у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Надвірнянського районного суду від 27.12.2023 шлюб між ними розірвано та визначено місце проживання малолітньої дитини разом з батьком за місцем його проживання. Позивач самостійно виховує сина, дитина перебуває на повному його утриманні. Мама хлопчика, ОСОБА_3 , не відвідує сина, не цікавиться вихованням, не допомагає фізично та фінансово більше двох років. Відповідач жодного разу не приділяла уваги щодо розвитку свого сина та свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних із вихованням дитини, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною навіть в мінімальному обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, та не створює умов для отримання належної освіти, матеріально не забезпечує, натомість позивачем створено усі необхідні умови для розвитку та виховання сина. Жодного разу відповідач не брала участі у додаткових витратах, які виникають постійно. Дитині потрібна моральна, фізична та матеріальна підтримка, проте відповідач не спілкується з сином та не підтримує його. Позивач не чинить перешкод у спілкуванні матері із сином, однак відповідач не здійснювала жодних дій, щоб дитина могла відчути материнську любов та повагу. У зв`язку із чим позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити, пояснивши, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу в них народився син ОСОБА_4 . Коли відповідач завагітніла, вона не хотіла народжувати і намагалася зробити аборт, але він її переконав. До 2020 року вони жили разом, він періодично їздив на заробітки за кордон, цього року відповідач також виїхала за кордон, спочатку на тиждень на відпочинок, а потім поїхала на заробітки. Він заперечував, але відповідач все одно уїхала. Дитина в той період проживала у їхніх батьків. Наприкінці 2020 року він повернувся в Україну і залишився, влаштувавшись на сезонні роботи. З того часу дитина проживає з ним. Влітку 2021 року відповідач повернулася в Україну, вони жили разом, однак уваги дитині вона приділяла мало і не так як повинна приділяти мати. Відносини між ними стали погіршуватися і весною 2022 року відповідач уїхала за кордон. З тих пір вона повністю припинила спілкування з ним та дитиною, з того часу ані позивач, ані син її жодного разу не бачили. Відповідач навіть в телефонному режимі не спілкується з дитиною. Він навіть не знав, що з того часу вона декілька разів приїжджала в Україну.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала та просила їх задовольнити, зазначила, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, але дитина взагалі не знає маму, яка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач в судові засідання 28.10.2024 та 20.12.2024 не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належно шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації, які вручені ОСОБА_3 особисто 18.10.2024 та 22.11.2024, про що свідчить підпис на рекомендованих повідомленнях. Причин неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило. Судова повістка на 13.11.2024 відповідачу не направлялася у зв`язку із відсутністю поштових марок.

Представник третьої особи служби у справах дітей в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала та пояснила, що малолітній ОСОБА_4 проживає тільки з татом та бабусею (матір`ю позивача), про маму хлопчик нічого не каже. Відповідач проживає за межами України і на зв`язок не виходить. Представники служби намагалися з нею зв`язатися, направляли їй повідомлення, однак все є марним. Мати відповідача, з якою було проведено бесіду під час обстеження умов проживання відповідача зазначила, що ОСОБА_3 взагалі не хотіла цю дитину і повпливати на ОСОБА_3 вона ніяк не може, її донька не хоче навіть чути про сина. Відповідач дійсно свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і 2 роки взагалі не цікавиться дитиною. Це питання вже вивчалося два роки потому, коли вирішувалося питання щодо визначення місця проживання дитини.

13.12.2024 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, допитавши свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі, який розірваний рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2023 та визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання (а.с.10-12).

14.11.2023 представником служби у справах дітей Надвірнянської міської ради проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_4 в присутності батька, в ході якої дитина повідомила, що любить обох батьків, але проживати хоче з татом, тому, що маму він бачить дуже рідко, а з батьком він уже проживає тривалий час, ходить на підготовку до школи, має друзів, батько піклується про нього, Дитина звикла до цих умов і хоче надалі проживати з батьком (а.с.13).

З довідки Краснянського ліцею № 175 від 12.03.2024 вбачається, що ОСОБА_4 11.09.2023 був зарахований в групу дітей п`ятирічного віку. З 11.09.2023 по даний час 12.03.2024 дитину приводив на заняття батько ОСОБА_1 , який і займається вихованням дитини. За вказаний період вихователями та адміністрацією закладу присутності матері дитини ОСОБА_3 не спостерігалося (а.с.14).

Згідно акту обстеження, складеного старостою Краснянського старостинського округу № 4 від 12.03.2024 № 231, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 самостійно виховує сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_4 , син перебуває на повному його утриманні, умови проживання сім`ї добрі. Мама ОСОБА_3 не відвідує сина, не цікавиться про виховання сина, не допомагає фізично та фінансово вже більше двох років (а.с.15).

Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради № 179 від 11.07.2024 затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини, яка прийшла до висновку вважати за доцільне позбавити батьківських (материнських) прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42-44).

Згідно акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , умови проживання задовільні, у будинку чисто, прибрано, всі речі знаходяться на своїх місцях. Кімнати облаштовані меблями та побутовою технікою. Опалення пічне. Є необхідний запас продуктів харчування, приготовлена їжа. Дитина забезпечена одягом по сезону. Дитина проживає з батьком, якого дуже любить, у них склалися дружні відносини. Родина дотримується християнських традицій (а.с.45).

04.07.2024 представником служби у справах дітей Надвірнянської міської ради проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_4 в присутності батька, в ході якої хлопчик повідомив, що мама дуже рідко телефонує і розмовляє з ним по телефону, а ще рідше він бачив її. З батьком він проживає уже тривалий час і погано пам`ятає той період, коли вони проживали разом. ОСОБА_1 піклується про нього, забезпечує фінансово, батько підводив та забирав його зі школи, допомагає у навчанні. Свій вільний час батько проводить з хлопчиком, він любить батька та хоче проживати з ним (а.с.46).

Як вбачається з акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за даною адресою ОСОБА_4 не проживає. Зі слів бабусі ОСОБА_14 мама хлопчика ОСОБА_3 перебуває за кордоном більше двох років (а.с.47).

Згідно інформації, наданої Адміністрацією державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_3 за період з 01.01.2021 по теперішній час, остання 23.04.2021 в`їхала в Україну, 26.03.2022 виїхала з України, 04.09.2022 в`їхала в Україну, 11.09.2022 виїхала з України, 29.04.2023 в`їхала в Україну, 12.05.2023 виїхала з України, 02.05.2024 в`їхала в Україну, 11.05.2024 виїхала з України (а.с.82).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є сусідкою позивача. По-сусідству проживають близько 19 років. ОСОБА_1 самостійно займається дитиною, водить в школу, раніше водив в садочок, всюди вони разом. Дитина доглянута, вихована. Маму дитини вона не бачила більш як три роки. ОСОБА_1 гарний батько. Дитина ніколи не згадує про маму.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є матір`ю позивача. Проживають вони на одному подвір`ї, але в різних будинках. Хлопчик проживає з батьком, вони завжди разом, вона їм допомагає, але вона слаба, а з боку матері дитини нічого немає: ні уваги, ні допомоги. ОСОБА_1 з ОСОБА_3 не проживають три з половиною роки, весь цей час мати до дитини не приходила, зі святами не вітає, ніяких подарунків не дарує, навіть в телефонному режимі не спілкується, дитина про маму взагалі не згадує і вони про неї теж не розмовляють.

Згідно ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

На підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки ... можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ... ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч.1 ст. 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до п. 15, 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновленні і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про розвиток дитини, хоча мають реальну можливість для цього.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Частиною другою статті 171 СК України передбачено, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

ОСОБА_4 є повних 6 років і в силу малолітнього віку не може висловити свою думку щодо питання позбавлення його матері батьківських прав.

В судовому засіданні встановлено, що від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 самоусунулася. Дитина знаходиться на утриманні та вихованні батька, мати взагалі сином не цікавиться, не відвідує його, не цікавиться його здоров`ям, фінансово не утримує, дитина погано пам`ятає матір.

Службою у справах дітей двічі вивчалося питання щодо виконанням своїх батьківських обов`язків ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , про що їй було відомо, однак вона заінтересованості в даному питанні не виявила, на засідання служби не з`являлася, жодних пояснень не надала, ставлення до дитини не змінила.

Окрім цього, рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2023 у справі № 348/2269/23 встановлено, що мати хлопчика, ОСОБА_3 , протягом тривалого часу разом із сім`єю не проживає, життям, вихованням та утриманням дитини не цікавиться.

Зазначена обставина в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та вважає за необхідне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітнього синаОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач не заявляв вимогу про відшкодування йому судових витрат, тому судом не вирішувалося питання про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 12 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВРУ 27.02.1991, Постановою № 3 Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 150, 164-166 СК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 82, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем та третьою особою до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 04.10.2019, орган видачі 2621, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,.

Представник позивача: Гринів Яна Василівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 750 від 22.11.2010, адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Третя особа: служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, адреса: Майдан Шевченка, 33 м. Надвірна Івано-Франківської області.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю.Максименко

Повне судове рішення складено 27.12.2024.