Вирок

від 27.12.2024 по справі 334/6358/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 27.12.2024

Справа № 334/6358/24

Провадження № 1-кп/334/624/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спеціального судового провадження (in absentia) кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Якимівка, Якимівського району Запорізької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, -

за участі: прокурора ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -

встановив:

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За загальновідомим фактом, всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації ОСОБА_6 та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV) від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів ЗС Російської Федерації на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.

Президент Російської Федерації 22 лютого 2022 року направив до ради федерації звернення про використання збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

Так, приблизно о 5 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України та віддав відповідний наказ підрозділам збройних сил та іншим збройним формуванням Російської Федерації про військове вторгнення на територію суверенної України. На виконання вищевказаних наказів військово-політичного керівництва Російської Федерації, військовослужбовці ЗС Російської Федерації, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснити збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснити військову окупацію частин території суверенної України, в тому числі і смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області, яке було захоплено 24.02.2022 року.

З метою відсічі військової агресії Російської Федерації, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України затверджених Верховною радою України, зокрема Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 3584-ІХ від 08.05.2024, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-УІІ), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-УІІ, є частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Відтак, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (зі змінами) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», вся територія Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області внесена до вказаного переліку, та з 24.02.2022 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Після остаточної військової окупації території Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань Російської Федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів у тому числі віднесено органи Національної поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Тобто правоохоронний орган - це державна установа діяльність якої спрямована на захист національної безпеки, забезпечення стану законності й правопорядку, захист прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави та на реалізацію інших законодавчо визначених функцій держави.

Також правоохоронні органи - це державні органи, що на підставі відповідного законодавства здійснюють правоохоронну діяльність.

Правоохоронна діяльність - це вид державної діяльності, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в суворій відповідності з законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку і може бути реалізована через систему правоохоронних органів. З метою здійснення правоохоронної діяльності створюються відповідні органи, які називаються правоохоронними.

Таким чином, правоохоронні органи - це існуючі в суспільстві й державі установи та організації, що здійснюють правоохоронну та правозахисну функції, основне завдання яких полягає в забезпеченні законності, захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, боротьбі з кримінальними та іншими правопорушеннями. Під правоохоронним органом розуміють державну установу, яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, контрольні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності держави.

Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових шляхом територіях Мелітопольського району Запорізької області, представники збройних формувань Російської Федерації, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення із числа діючих та колишніх співробітників правоохоронних органів України, створили на тимчасово окупованій території Запорізької області незаконний правоохоронний орган - «Главное управление МВД в Запорожской области», на захопленій матеріально-технічній базі, яка належить ГУ НП в Запорізькій області, наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями, необхідними для здійснення поліцейського контролю місцевого населення.

В подальшому, приблизно у квітні 2022 року (точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) на захопленій матеріально-технічній базі відділення поліції №1 Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області, розташованого за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Якимівка, вул. Пушкіна, буд. 21, представниками збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора було створено відповідний територіальний підрозділ вказаного незаконного правоохоронного органу, а саме - Якимівське управління Головного управління МВС в Запорізькій області (мовою оригіналу: «Акимовское управление Главного управления МВД в Запорожской области»), у подальшому - відділ поліції №3 (дислокація смт. Якимівка) Управління внутрішніх справ по м. Мелітополю та Мелітопольському району Головного управління МВС по Запорізькій області (мовою оригіналу - «отдел полиции №3 (дислокация пгт. Акимовка) УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД по Запорожской области»).

Так, на незаконний орган покладено завдання щодо здійснення правоохоронної діяльності на тимчасово окупованій території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області.

Тобто, незаконний орган, створений представниками окупаційної адміністрації не пізніше квітня 2022 року (більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені) Якимівське управління Головного управління МВС в Запорізькій області (мовою оригіналу: «Акимовское управление Главного управления МВД в Запорожской области»), у подальшому - відділ поліції №3 (дислокація смт. Якимівка) Управління внутрішніх справ по м. Мелітополю та Мелітопольському району Головного управління МВС по Запорізькій області (мовою оригіналу - «отдел полиции №3 (дислокация пгт. Акимовка) УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД по Запорожской области»), який розташований за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Якимівка, вул. Пушкіна, буд. 21 - є правоохоронним органом.

Зокрема, в липні 2022 року (точні дата та час органом досудового розслідування не встановлені), ОСОБА_3 , перебуваючи у смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області, яке з 24.02.2022, та станом на сьогоднішній день є тимчасово окупованою територією збройними формуваннями держави-агресора Російської Федерації, діючи умисно, із власних корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, прийняв пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області та представників незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області, який мав назву Якимівське управління Головного управління МВС в Запорізькій області (мовою оригіналу - «Акимовское управление Главного управления МВД в Запорожской области»), а у подальшому - відділ поліції №3 (дислокація смт. Якимівка) Управління внутрішніх справ по м. Мелітополю та Мелітопольському району Головного управління МВС по Запорізькій області (мовою оригіналу - «отдел полиции №3 (дислокация пгт. Акимовка) УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД по Запорожской области»), який розташований за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Якимівка, вул. Пушкіна, буд. 21, добровільно, з власної ініціативи вступив до лав вказаного незаконного правоохоронного органу, зайнявши посаду поліцейського відділення патрульно-постової служби поліції (мовою оригіналу - «полицейский отделения патрульно-постовой службы полиции») та, у подальшому, почав вчиняти протиправні дії від імені та за стандартами держави-агресора Російської Федерації, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади на тимчасово окупованій території Запорізької області.

В той же час, починаючи з липня 2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи на території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, де діє окупаційна влада держави-агресора Російської Федерації, діючи умисно, з власних корисливих мотивів, підтримуючи діяльність окупаційної влади держави-агресора Російської Федерації, та виконуючи свої функціональні обов`язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді поліцейського відділення патрульно-постової служби поліції (мовою оригіналу - «полицейский отделения патрульно-постовой службы полиции»), в межах своїх службових повноважень, будучи оснащеним індивідуальними засобами захисту та озброєним особистою табельною зброєю, одягненим у формений одяг, здійснював патрулювання території громади разом з іншими поліцейськими та представниками збройних формувань держави-агресора Російської Федерації, вступав на чергування у вказаному правоохоронному органі, безпосередньо забезпечував охорону правопорядку підконтрольній йому території та контролював ситуацію на території, а також вчиняв інші протиправні дії в інтересах окупаційної влади, пов`язані з охороною прав, правопорядку, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області, реалізація яких в свою чергу забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації шляхом функціонування незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу Російської Федерації на окупованій території України.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.7 ст.111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника адвоката ОСОБА_5 , яка була забезпечена державою з ПІвденно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги (Доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 09.07.2024 № 003-280002427).

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 , а також інформацію про винесення процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 135, 323 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмовуОСОБА_3 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченогоОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду та висловив свою позицію у даному кримінальному провадженні, щодо недоведеності добровільності дій ОСОБА_3 та необхідності постановлення виправдувального вироку.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т.ч. смт. Якимівки Мелітопольського району Запорізької області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку російської федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, повністю підтверджується наступними доказами.

Свідок ОСОБА_7 , який до тимчасової окупації працював в смт. Якимівка пояснив, що знайомий із ОСОБА_3 , як з жителем смт. та добре знає його батьків, виїхав з ТОТ 26.09.2022. В подальшому свідок пояснив, що ОСОБА_3 до тимчасової окупації жодного відношення до правоохоронних органів не мав, працював з батьком обробляючи поля. Після тимчасової окупації батько ОСОБА_3 мав проросійські погляди та радів ситуації, що склалася. ОСОБА_3 він бачив приблизно 4 рази, з ним не спілкувався. Після тимчасової окупації Якимівки райвідділок поліції на вул. Пушкіна був довгий час зачинений та на ньому був прапор України, приблизно наприкінці квітня-початок травня, райвідділок поліції почав працювати та на ньому з`явився прапор РФ. В липні серпні він бачив ОСОБА_3 у поліцейській формі РФ з шевронами у виді прапору РФ в бронежилеті та з автоматом. Бачив його на ринку у складі групи поліцейських (їх було 3-4 чоловіка), які пропонували людям, що торгують поза межами ринку, проходити в ринок та торгувати там. Також бачив його на патрулюванні Якимівки та с. Володимирівка також у поліцейській формі з іншими співробітниками. Яку посаду обіймав останній він не знає. Про те, що він добровільно зайняв посаду говорили всі, оскільки нікого не примушували, і у всіх була можливість виїхати з ТОТ. Також свідок пояснив, що бачив ОСОБА_3 у приміщені райвідділку поліції у поліцейській формі, коли приїжджав на виклик.

Відповідно до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.06.2024, свідок ОСОБА_7 впізнав особу на фото № 3, як ОСОБА_3 , якого свідок декілька разів бачив біля райвідділку поліції. На фото № 3 зображений громадянин України ОСОБА_3 , що підтверджується Довідкою до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.06.2024.

Свідок ОСОБА_8 яка до тимчасової окупації смт. Якимівки працювала в Якимівській селищній раді та виїхав з ТОТ наприкінці квітня 2022, в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_3 , його родину та батьків як жителів села. До тимчасової окупації ОСОБА_3 в правоохоронних органах не працював, займався з батьком «полями». Їх родина у селі мала «славу» жорстокої та скандальної, у разі якщо десь була сварка з Альохіним сином/батьком вони відразу дзвонили один одному, приїжджали на допомогу один одному та били «обидчика» до моменту, що особі викликали швидку, не могли зупинитися. Зі слів односельчан, свідок знає, що ОСОБА_3 пішов працювати до поліції та приймав участь в патрулюванні Якимівки та с. Володимирського; приймав участь в обшуках будинків та квартир осіб, які не отримали паспорта РФ, були проукраїнські налаштовані, хтось із родичів проходив військову службу в ЗСУ. Місцеві жителя скаржились на його жорстокість та грубість. ОСОБА_3 пішов працювати добровільно, оскільки всі мали можливість виїхати з ТОТ, а в нього дружина пішла на співпрацю з окупаційною владою та займає якусь керівну посаду, то і він пішов.

Відповідно до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2024, свідок ОСОБА_9 , впізнала особу на фото № 3, як ОСОБА_3 , якого свідок бачив у формі у квітні 2023 року, коли відбулась крадіжка у багатоквартирному будинку і було визвано співробітників поліції. На цей виклик приїхали поліцейська, серед яких був і ОСОБА_3 . На фото № 3 зображений громадянин України ОСОБА_3 , що підтверджується Довідкою до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2024.

Відповідно до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.08.2024, свідок ОСОБА_10 впізнав особу на фото № 3, як ОСОБА_3 , якого свідок на початку квітня 2022 року бачив у магазині запчастин біля колишнього магазину АТБ у смт. Якимівка. Він був одягнутий у чорну форму із шевронами з прапором та гербом РФ, з автоматом. На фото № 3 зображений громадянин України ОСОБА_3 , що підтверджується Довідкою до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.08.2024.

ОСОБА_3 не проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, що підтверджується листом № 3392/05/3-23 від 08.08.2023 ГУНП в Запорізькій області.

Відповідно до «Списка личного состава отдела полиции № 3 (дислокация пгт. Акимовка) Управления МВД России «Мелитопольское» для сверки наличия докторат личного состава» під № 38 «младший сержант полиции АлёхинСергей Сергеевич полицейский отделения патрульно-постовой службы полиции отдела полиции № 3 (дислокация пгт. Акимовка) Управления МВД России «Мелитопольское» 11.07.1993 года рождения, дактилокарта есть. Крім того, відповідно до Рапорту на ім`я «Начальника Управления МВД России «Мелитопольское»» п.6 полицейскому отделения патрульно-постовой службы полиции отдела полиции № 3 (дислокация пгт. Акимовка) Управления МВД России «Мелитопольское» младшему сержанту полиции ОСОБА_11 установлена ежемесячная надбавка в размере 20 % от должностного оклада за выполнение служебных обязанностей, связанных с риском для жизни», що підтверджується протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 11.01.2024 та протоколом огляду від 12.07.2024.

ОСОБА_3 приймав участь у охороні громадського порядку в період проведення Референдуму на території Запорізької області в с.Атманай, вул. Матросова, 3А як співробітник УВС, що підтверджується «Расстановой личного состава ВУМВД России в Запорожской области, ГУВД по Запорожской облати и заинтересованных силовых структур (УФС ВНГ России, МЧС России, Военной полиции ВС России), задействованого на охрану общественного порядка в период проведения Референдума на территории Запорожской области`Ю що підтверджується протоколом огляду від 12.07.2024.

ОСОБА_3 отримав заробітну плату за вересень 2022 року від «ГУМВД в Запорожской области» в розмірі 60000,00 руб., що підтверджується протоколом огляду від 12.07.2024.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, єналежними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.

Вищевказані показання свідків та досліджені письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Відповідно до вимог ст. 97 КПК України, показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положеньчастини другоїцієї статті.

Враховуючи наведені норми закону, суд визнає допустимими доказами показання свідків в частині показань з чужих слів, оскільки показання щодо обставин, на доведення яких вони надані, підтверджуються та повністю узгоджуються з іншими доказами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні.

Крім того, суд зазначає, що за змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на виконання відповідних доручень, наданих у порядку ст. 40 КПК, оперуповноважении? співробітник провів огляд інтернет-сторінок, зроблено скриншоти і завантажено відеофаи?ли, які є додатками до протоколів огляду, оформлених, відповідно до вимог КПК.

Оцінюючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнав і?х такими, що перебувають в об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим злочином, не спростовані в ході судового розгляду, чинним законодавством передбачені як джерела доказування та зібрані з дотриманням процесуальних норм.

Таким чином, електронні (цифрові) докази, до яких належать матеріали фотози?омки, звукозапису, відеозапису та інші носіі? інформаціі? (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет, різноманітні засоби масовоі? інформаціі?, соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграм- канали, особисте листування з використанням комп`ютерноі? техніки і мобільних телефонів, флешнакопичувачі, карти пам`яті тощо), у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є основними доказами у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національноі? безпеки Украі?ни. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року по справі 569/1908/23.

Доводи сторони захисту про недоведеність добровільного зайняття ОСОБА_3 посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, спростовані показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено наступні матеріали:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22024080000001062 від 08.07.2024;

- постанова прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження від 08.07.2024;

- повідомлення про виклик та про підозру ОСОБА_3 , про завершення досудового розслідування у газетах «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора України;

- протокол огляду про направлення повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 111-1 КК України;

- постанова слідчого УСБУ в Запорізькій області про оголошення ОСОБА_3 у державний та міжнародний розшук;

- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області про здійснення спеціального досудового розслідування по даному кримінальному провадженню;

- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 ;

- постанова про виділення матеріалів кримінального провадження в межах одного органу досудового розслідування;

- клопотання про використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації та ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду про задоволення клопотання;

- клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової ) дії та ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду про задоволення клопотання; протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого, а також обставини, що впливають на покарання.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих т а обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Обставин, відповідно до вимог ст. 66 КК України, які б пом`якшували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_12 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому,враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину (добровільне зайняття посади у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території смт. Якимівки), особу обвинуваченого: раніше не судимого, має постійне місце мешкання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2017 року народження, його вік та здоров`я (не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра).

Враховуючи особу ОСОБА_3 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, санкцією ч.7 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.

ОСОБА_3 скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_3 покарання обіймати будь-які посади саме в органах державної влади України.

При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбаченіст. 55 КК України.

З вказанихправових висновківвбачається,що неє перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.

Також, санкцією ч.7 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке в даному випадку не є обов`язковим і може не призначатися судом.

Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

25.07.2024ухвалою слідчогосудді Жовтневогорайонного судум.Запоріжжя намайно,належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на

- об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2527064023203, кадастровий номер: 2320355100:10:009:0034, площа (га): 2, належить у розмірі частки 1/1;

- об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1611094323203, кадастровий номер: 2320380800:04:002:0006, площа (га): 7.6506, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, Володимирівська сільська рада, належить у розмірі частки 1/1;

- об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1488583723203, кадастровий номер: 2320355100:01:004:0293, площа (га): 0.0028, розташована за адреосю: Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Центральна, належить у розмірі частки 1/1;

-об`єкт рухомогомайна:транспортний засіб,д.н.з. НОМЕР_1 ,VIN: НОМЕР_2 ,марка тамодель:ВЕРДА 2.02,№ шасі НОМЕР_2 ,чорного кольору,2018року випуску,накладено арешт.

Враховуючи,що настадії досудовогорозслідуванні тапід чассудового розглядубуло встановленомайно,що належитьобвинуваченому ОСОБА_3 ,а злочинінкримінуємий йому є злочином протиоснов національноїбезпеки України, тому суд призначає покарання останньому з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки судом призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, підстав для скасування арешту майна належного обвинуваченому ОСОБА_3 , накладеного 25.07.2024 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя, суд не вбачає.

Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_3 судом не приймалося.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.7 ст.111-1 КК України і призначити йому покарання

за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді 13 років позбавлення волі з позбавленням права обійматибудь-які посади в органах державної владистроком на 12 років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дати його затримання та початку реального виконання покарання у виді позбавлення волі.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2024 року на майно, належне ОСОБА_3 , скасуванню не підлягає, для виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбаче нихст.138 КПК Українита надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбаченихст.399 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Керуючись ч. 15ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: