Рішення

від 27.12.2024 по справі 481/1171/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1171/24

Провадж.№ 2/481/330/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

заочне

27.12.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Уманської О.В., за участі секретаря Кузьміної Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Виконавчий комітет Саксаганської у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та орган опіки та піклування Саксаганської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав ,

Установив:

10.07.2024 року до Новобузького районного суду Миколаївської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась онука позивачки - ОСОБА_3 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , а відомості про батька записані зі слів матері, відповідно до ст..135 СК України. Будучи матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачка ОСОБА_2 з березня 2022 року не виконує свої батьківські обов`язки, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, ніякої матеріальної допомоги на утримання доньки відповідачка не надавала та не надає по теперішній час, матеріально її не забезпечує. Крім того, ОСОБА_2 з донькою не спілкується взагалі та не виявляє ніякого інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток. Її вихованням та навчанням не займається, не приймає участі у її житті та розвитку. При цьому перешкод у спілкуванні Відповідачки з дитиною ніхто не вчиняв. Малолітня ОСОБА_3 мешкає з позивачкою приблизно з 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , має власну кімнату, в якій облаштовано простір для розвитку та творчості. У вищевказаній квартирі позивачка проживаю зі своїм чоловіком з моменту придбання квартири у 2018 році. Відповідачка ОСОБА_2 іноді з`являлася та мешкала разом з матір`ю та донькою. З березня 2022 року відповідачку не бачили, точне місцезнаходження її не відомо. Виключно ОСОБА_1 здійснює виховання та матеріальне утримання своєї онуки, сприяю її забезпеченню повноцінним харчуванням, купую необхідний одяг, взуття, іграшки, розвиваючі матеріали, за потреби відвідує разом лікаря та купує необхідні ліки; забезпечувала відвідування дитячого садочка. Так, з 01.09.2020 року ОСОБА_3 позивачка водила до Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №194 Криворізької міської ради.

Крім того, у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України та запровадження воєнного стану з 24.02.2022 року на території України, з метою забезпечення життя та здоров`я (фізичного та психологічного) малолітньої онуки ОСОБА_5 , виїздили до Польщі, та в листопаді 2023 року повернулися додому до Кривого Poгy.

Відповідачка ОСОБА_2 у телефонній розмові була повідомлена про виїзд ОСОБА_3 до Польщі, не заперечувала, однак сама про безпеку дитини та її утримання турбуватися не захотіла. Відповідно до постанови окружного суду міста Дембиця (Польща) від 04.04.2022 №6 184/22 встановлено тимчасового опікуна малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Уповноважено тимчасового опікуна представляти інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 , a також здійснювати догляд за особою та майном неповнолітньої, а також приймати рішення відносно її освіти, медичного догляду та лікування . Крім того, на п`ятий день народження онуки, малолітній ОСОБА_3 позивачка разом зі своїм чоловіком подарували мобільний телефон, про що повідомили її матір ОСОБА_2 зазначили номер телефону її доньки та запропонували, щоб вона їй телефонувала, у тому числі за допомогою відео-дзвінків. Однак ОСОБА_2 донці не телефонує, спілкуватися не бажає. На неодноразові звернення до ОСОБА_2 щодо необхідності виконання батьківських обов`язків, піклування та виховання своєї доньки, відповідачка не реагує, питання влаштування доньки до закладу освіти ігнорує та вирішувати не збирається. Таким чином, ОСОБА_2 систематично ухиляється від виконання нею батьківських обов`язків, чим шкодить інтересам дитини. Точне місцезнаходження відповідачки не відомо, за словами останньої, вона начебто перебуває за кордоном. З питання самоусунення відповідачки ОСОБА_9 від виконання нею батьківських обов`язків по вихованню своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 позивачка зверталася до органів поліції. Відповідно до відповіді відділення №4 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 19.04.2024 № 45.4/2-348.0 при проведеній перевірці було встановлено гр. ОСОБА_2 , яка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по вихованню доньки, а саме з березня 2022 року не приймає участі у її житті та розвитку, матеріально не забезпечує, не цікавиться її навчанням та дозвіллям. При поверненні гр. ОСОБА_2 на територію України з останньою буде проведена профілактично-роз`яснювальна бесіда про належне виконання батьківських обов`язків по вихованню доньки, також останню буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУПАП України .

Ухвалою суду від 16.07.2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.12.2024 року закрите підготовче провадження, а справа призначена до розгляду на 11.12.2024 року, а потім відкладено судовий розгляд по справі на 20.12.2024 року.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила справу слухати без її участі, проти винесення заочного рішення, у разі неявки відповідачки, не заперечувала.

Відповідачка, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, в жодне судове засідання на виклик не з`явилась, про причину неявки не повідомила, відзив на позов не подавала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за їх відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Саксаганської у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області направив до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, розглянувши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити повністю, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 , видане Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 21.09.2018 року. Відомості пробатька записані зі слів матері відповідно до ст.135 СК України (а.с.18,19). Позивачка ОСОБА_1 є рідною бабусею малолітньої ОСОБА_10 (а.с.12,14,15,17)

Також судом встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини.

Відповідно до педагогічної характеристики на вихованця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адаптаційний період пройшов спокійно, дитина швидко освоїлася; дівчинка проживає у не повній сім"ї, мати одиначка. Мати не приділяє увагу вихованню дитини, вихованням дитини займається бабуся. Бабуся приділяє достатньо уваги вихованню та навчанню дитини. Соціальне середовище та культурно побутові умови у бабусі добрі, психологічний клімат у бабусі доброзичливий, спокійний. Дитина не відвідувала дитячий садок з 24.02.2022, завжди виходили на зв`язок в онлайн-режимі. Програму розвитку вікової групи засвоїла на достатньому рівні (а.с.20)

29.03.2024 року позивачка зверталась до поліції із заявою про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, через самоусунення останньої від виховання та утримання доньки, однак було встановлено, що ОСОБА_2 дійсно неналежно виконує свої батьківські обов`язки, однак через відсутність її в Україні, питання про її притягнення до відповідальності не вирішене (а.с.21)

Згідно акту проживання від 26.06.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , за даною адресою проживає ОСОБА_1 зі своїм чоловіком та онукою ОСОБА_3 , вихованням та розвитком якої бабуся займається. Мати дівчинки ОСОБА_2 до березня 2022 року інколи з`являлась, однак з березня 2022 року по теперішній час не з`являється (а.с.24)

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.07.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 24.03.2022 року періодично перетинала кордон України на виїзд та в`їзд, востаннє перетнула на виїзд 19.08.2023 року, і більше не поверталась ( а.с.54)

Згідно висновку органу опіки та піклування Саксаганської у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав, комісія з питань захисту прав дитини повідомила, що вирішення даного питання залишають на розсуд суду (а.с.75).

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст.18 Конвенції, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав та обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Саме батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України і на кожного з них покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інший осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно вимог ст.ст.150, 155 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Суду також не надано будь-яких доказів на підтвердження здійснення перешкод відповідачці у реалізації батьківських прав та обов`язків щодо дитини.

Суд роз`яснює, що згідно ч.1 ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, стаття 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року, та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Таким чином, після повно, всебічно та об`єктивно встановлених обставин справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, та враховуючи, що відповідачка не цікавиться життям та розвитком дитини, не виконує обов`язки по утриманню дитини, її матеріальному забезпеченню, не вчиняє будь-яких дій, спрямованих на забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини, її навчання, підготовки до самостійного життя, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, суд вважає необхідним позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 430 ЦПК України суд,

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Виконавчий комітет Саксаганської у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та орган опіки та піклування Саксаганської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: орган опіки та піклування Саксаганської районної у місті ради, адреса: 50071, місто Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого, будинок 32

Повний текст рішення виготовлений 20.12.2024 року.

Суддя